Постанова

від 25.06.2013 по справі 826/6279/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 червня 2013 року                      № 826/6279/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Підприємства з іноземними інвестиціями "Укрмідіа Лімітед" Ukrmedia Limited" до  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0024151520 від 18.12.2012 р. ВСТАНОВИВ: Підприємство з іноземними інвестиціями "Укрмідіа Лімітед" Ukrmedia Limited", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0024151520 від 18.12.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Меджик-Україна” (код за ЄДРПОУ 37046056) за квітень 2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні. У судовому засіданні 28.05.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №1805/15-225-23513989 від 26.11.2012 р. (надалі - Акт перевірки №1805/15-225-23513989). Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1805/15-225-23513989, позивачем в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за квітень 2012 р. на суму 5222 грн. На підставі вказаного Акту перевірки №1805/15-225-23513989 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0024151520 від 18.12.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6527,50 грн., з яких 5222,00 грн. - за основним платежем, а 1305,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Підприємство з іноземними інвестиціями "Укрмідіа Лімітед" Ukrmedia Limited" зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.07.1995 р., взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, зареєстровано як платник податку на додану вартість 10.03.2011 р. Судом встановлено, що між Підприємством з іноземними інвестиціями "Укрмідіа Лімітед" Ukrmedia Limited", як замовником, та ТОВ "Меджик-Україна", як виконавцем, був укладений Договір №02/04/12 від 02.04.2012 року (надалі – Договір №02/04/12), згідно п.1.1  та п.1.2. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з наведеного переліку: рекламні послуги; надання звітів та статистики щодо рекламних кампаній. Конкретні послуги, їх деталізація та вартість за цим Договором встановлюються окремими Додатками або Додатковими угодами до цього Договору, що є невід ємними його частинами. Відповідно до Додатків №1-№3 до Договору №02/04/12 ТОВ "Меджик-Україна" зобов'язувалось надати позивачу послуги на загальну суму 34617,60 грн., в т.ч. ПДВ 5769,60 грн. (Додаток №1(рекламна кампанія під умовною назвою «Весняні ціни на оливу ELF») – на суму 2880,00 грн., в т.ч. ПДВ 480,00 грн.; Додаток №2 (рекламна кампанія під умовною назвою «Весняні ціни на оливу ELF») – на суму 5529,60 грн., в т.ч. ПДВ 921,60 грн.; Додаток №3 (рекламна кампанія під умовною назвою «Honda Civic») – на суму 26208,00 грн., в т.ч. ПДВ 4368,00 грн.). З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №02/04/12, а також Додатків №1-№3 ТОВ "Меджик-Україна" були виставлені позивачу відповідні рахунки на загальну суму 34617,60 грн., в т.ч. ПДВ 5769,60 грн. На виконання умов Договору №02/04/12, а також Додатків №1-№3 ТОВ "Меджик-Україна" надало позивачу послуги на загальну суму 34617,60 грн., в т.ч. ПДВ 5769,60 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (№ОУ-0000164 від 29.04.2012 р. на суму 1440,00 грн., в т.ч. ПДВ 240,00 грн.; №ОУ-0000213 від 27.05.2012 р. на суму 1440,00 грн., в т.ч. ПДВ 240,00 грн.; №ОУ-0000166 від 30.04.2012 р. на суму 3686,40 грн., в т.ч. ПДВ 614,40 грн.; №ОУ-0000214 від 27.05.2012 р. на суму 1843,20 грн., в т.ч. ПДВ 307,20 грн.; №ОУ-0000165 від 29.04.2012 р. на суму 26208,00 грн., в т.ч. ПДВ 4368,00 грн.). Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять всі обов'язкові реквізити. Судом встановлено, що ТОВ "Меджик-Україна" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 34617,60 грн., в т.ч. ПДВ 5769,60 грн. (№22 від 26.04.2012 р. на суму 1440,00 грн., в т.ч. ПДВ 240,00 грн.; №6 від 11.05.2012 р. на суму 1440,00 грн., в т.ч. ПДВ 240,00 грн.; №26 від 30.04.2012 р. на суму 3686,40 грн., в т.ч. ПДВ 614,40 грн.; №32 від 27.05.2012 р. на суму 1843,20 грн., в т.ч. ПДВ 307,20 грн.; №25 від 29.04.2012 р. на суму 26208,00 грн., в т.ч. ПДВ 4368,00 грн.). Зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені для первинних документів. Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Меджик-Україна" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість. Згідно з дослідженою судом наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за квітень 2012 року, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Меджик-Україна" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив. Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними. Факт оплати вище вказаному контрагенту за надані послуги підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції на загальну суму 34617,60 грн., в т.ч. ПДВ 5769,60 грн. Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Меджик-Україна" (код за ЄДРПОУ 37046056), з питань щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень 2012 року від 12.09.2012 року № 3705/22-9/37046056, як на доказ того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Меджик-Україна" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Суд звертає увагу, що відповідачем в порушенням вимог податкового законодавства при проведенні камеральної перевірки позивача було використано, зазначений вище Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 3705/22-9/37046056 від 12.09.2012 року. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №02/04/12 недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "Меджик-Україна" чи позивача. Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ч. 1 та  ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності  умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є  будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Меджик-Україна", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку. Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України. Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є рекламні агентства, надання інших інформаційних послуг,  спеціалізована діяльність із дизайну, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації. З матеріалів справи вбачається, що Договір №02/04/12 був укладений позивачем з метою виконання своїх зобов'язань, як виконавця, перед Дочірнім підприємством „Медіа Дирекція“ (Договір №02/04/12 від 02.04.2012 р.) та ТОВ “Тотал Україна” (Договір №29/03/12 від 29.03.2012 р.). З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин  із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства при здійсненні  господарських взаємовідносин з ТОВ "Меджик-Україна" та, як наслідок, не було допущено заниження грошових зобов"язань з податку на додану вартість на суму 5222,00 грн. Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0024151520 від 18.12.2012 р. Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є  суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94,  158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Укрмідіа Лімітед" Ukrmedia Limited" задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0024151520 від 18.12.2012 р. 3. Судові витрати в сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) присудити на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Укрмідіа Лімітед" Ukrmedia Limited" (ідентифікаційний номер 23513989) за рахунок Державного бюджету України. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко