Рішення

від 19.06.2013 по справі 910/7580/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7580/13 19.06.13

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Більшовик» простягнення 154 240,25 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Колокольніков В.А. від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Люксембурзький» (надалі - ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Більшовик» (надалі - ТОВ «Торгівельна компанія «Більшовик») про стягнення 154 240,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №99 від 08.06.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 145 156,36 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 350,07 грн. та 3% річних у розмірі 1 733,82 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2013 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимогу хвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16258636 від 09.04.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2012 р. між ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» (продавець) та ТОВ «Торгівельна компанія «Більшовик» (дистриб'ютор) було укладено договір поставки №99 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати дистриб'ютору продукцію - кондитерські вироби у повному асортименті, партіями, згідно попередньо погодженої з продавцем письмової заявки дистриб'ютора.

Згідно з п. 1.2 Договору дистриб'ютор зобов'язується приймати товар від продавця партіями згідно своїх заявок по товарно-транспортних накладних для реалізації цього товару через мережу оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, гарантуючи продавцю своєчасну оплату за товар на умовах цього договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару дистриб'ютор здійснює безпосередньо з продавцем на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів. За результатами співпраці сторони можуть узгодити інші умови оплати шляхом підписання додаткової угоди та надання завірених копій документів про наявність матеріальних та інших активів дистриб'ютора на суму не менше ніж суми наданого товарного кредиту. Днем отримання товару вважається дата підписання представником дистриб'ютора накладної продавця про отримання цього товару, а у разі відсутності на накладній дати отримання товару, з моменту підписання продавцем цієї накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 200 335,40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №17077 від 12.09.2012 р., №17760 від 19.09.2012 р., №19807 від 17.10.2012 р., №21387 від 09.11.2012 р. та №21863 від 14.11.2012 р.

Відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 55 179,04 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 145 156,36 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №17077 від 12.09.2012 р., №17760 від 19.09.2012 р., №19807 від 17.10.2012 р., №21387 від 09.11.2012 р. та №21863 від 14.11.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 200 335,40 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 55 179,04 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 145 156,36 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Контракту за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Торгівельна компанія «Більшовик» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький»» про стягнення з ТОВ «Торгівельна компанія «Більшовик» заборгованості у розмірі 145 156,36 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 350,07 грн. та 3% річних у розмірі 1 733,82 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 13.10.2012 р. по 05.04.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору за порушення терміну сплати за товар (на умовах товарного кредиту) дистриб'ютор зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 350,07 грн. та 3% річних у розмірі 1 733,82 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Торгівельна компанія «Більшовик» на користь ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» заборгованості у розмірі 145 156,36 грн., пені у розмірі 7 350,07 грн. та 3% річних у розмірі 1 733,82 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Більшовик» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3; ідентифікаційний код 34013337) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» (65007, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок, 9; ідентифікаційний код 32833932) заборгованість у розмірі 145 156 (сто сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 36 коп., пеню у розмірі 7 350 (сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 3 084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн. 81 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя В.П. Босий