Рішення

від 18.06.2013 по справі 911/1242/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2013 р. Справа № 911/1242/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Нікос",

51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Леваневського, 1

до Приватного підприємства "Стимет",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, 26, а/я 657

про стягнення 73 600,80 грн.

за участю представників:

позивача - Жукова Ю.А. (довіреність від 18.01.2013 № б/н);

відповідача - Олійник І.В. (довіреність від 20.05.2013 № б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Нікос" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Стимет" (далі - відповідач) про стягнення 80 600,80 грн., з яких: 58 000,00 грн. - основний борг, 14 600,00 грн. - штраф та 8 000,80 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з передачі у власність позивача товару за договором купівлі-продажу від 15.11.2012 № 371212.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10710 від 29.04.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 7 000,00 грн., на підтвердження чого додано виписки з банківського рахунку позивача та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 73 600,80 грн., з яких: 51 000,00 грн. - основний борг, 14 600,00 грн. - штраф та 8 000,80 грн. - пеня.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 73 600,80 грн., з яких: 51 000,00 грн. - основний борг, 14 600,00 грн. - штраф та 8 000,80 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судове засідання 30.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 21.05.2013.

У судове засідання 21.05.2013 представник позивача не з'явився, розгляд справи відкладено на 18.06.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 18.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, натомість, його представник, у судовому засіданні 18.06.2013, щодо стягнення основного боргу не заперечив, проте, заперечив проти стягнення пені у тому розмірі, що нарахований позивачем, з огляду на її неправильне і, у зв'язку з цим, надмірне нарахування та повністю заперечив стягнення штрафу, вказавши, що це є порушенням статті 61 Конституції України щодо притягнення відповідача двічі до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Стимет" (далі - відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Нікос" (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу від 15.11.2012 № 371212 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність товар, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору, ціна Договору - 146 000,16 грн.

Відповідно до пункту 2.3. Договору, оплата за товар здійснюється згідно виставленого рахунку на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту відгрузки.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що передплата становить 60 000,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

До матеріалів справи додано Специфікацію до Договору, яку підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

На виконання умов Договору та на підставі рахунку-фактури від 16.11.2012 № СФ-00083, що складений відповідно до вимог пункту 2.3. Договору, позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано 60 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією банківської виписки.

Відповідач в обумовлений пунктом 4.1. Договору строк, а саме: протягом 10 календарних днів з моменту надходження коштів за товар на поточний рахунок відповідача, товар позивачу не передав, чим порушив умови Договору. Докази передачі товару позивачу в матеріалах справи відсутні, відповідачем факт того, що ним не передано товар позивачу не заперечений.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з купівлі-продажу товару на підставі Договору відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідачем не передано позивачу товар, що ним оплачений, в строк, що визначений Договором, позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, та листом (копія в матеріалах справи), звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, після надсилання претензії, відповідач частково повернув кошти у сумі 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 58 000,00 грн. - різниця між попередньою оплатою та коштами, що повернуті відповідачем.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 10710 від 29.04.2013), у зв'язку з частковою сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості в розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

У зв'язку з відповідністю вимогам частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 73 600,80 грн. заборгованості, з яких: 51 000,00 грн. - основний борг, 14 600,00 грн. - штраф та 8 000,80 грн. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність, на час звернення позивача з позовом до суду, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 58 000,00 грн., а, зважаючи на зменшення розміру позовних вимог, що прийнято господарським судом, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем та наданням суду відповідних доказів, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 51 000,00 грн. - попередньої оплати, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача штраф у розмірі 14 600,00 грн. за несвоєчасну передачу товару з вини відповідача та пені у розмірі 0,04% від суми рахунку за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 8 000,80 грн.

Стосовно заявленої до стягнення пені, суд здійснив аналіз вимог законодавства до її нарахування, врахував те, що факт порушення відповідачем зобов'язання, за яке Договором передбачено стягнення пені, встановлений судом, а також взяв до уваги заперечення представника відповідача щодо її неправильного і, у зв'язку з цим, надмірного нарахування позивачем та дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на необхідність дотримання вказаних вимог законодавства при нарахуванні пені, судом перевірено розрахунок позивача та виявлено надмірне нарахування позивачем пені, за таких обставин, позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 401,62 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення штрафу, що заперечується відповідачем з тих підстав, що це є порушенням статті 61 Конституції України щодо притягнення відповідача двічі до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зважаючи на вказані норми чинного законодавства, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При розгляді позовних вимог про стягнення пені та штрафу, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постановах від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 щодо правомірності одночасного стягнення пені та штрафу.

Згідно зі статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки судом розрахунку позивача, зважаючи, що судом встановлено порушення відповідачем зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 14 600,00 грн. підлягає задоволенню.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 51 000,00 грн. основної заборгованості, 7 599,18 грн. пені та 14 600,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 401,62 грн. задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Стимет" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунського, 26, а/я 657, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35326337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Нікос", (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Леваневського, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30740752) 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп. основної заборгованості, 14 600 (чотирнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. штрафу, 7 599 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. пені та 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.06.2013.

Суддя С.О. Саванчук