Рішення

від 19.06.2013 по справі 905/3293/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/3293/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Ойл», м. Харцизськ

про стягнення заборгованості в сумі 236 580,80 грн., 3 % річних в сумі 3826,95 грн., пені в сумі 19134,69 грн., інфляційних в сумі 449,50 грн.

за участю представників :

від позивача: Погребняк Н.О. - за довір. від 23.05.2013 р. № 23/05-02

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Ойл», м. Харцизськ

про стягнення заборгованості в сумі 236 580,80 грн., 3 % річних в сумі 3826,95 грн., пені в сумі 19134,69 грн., інфляційних в сумі 449,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки № 24/01 від 24.01.2012 р., видаткові накладні, платіжні доручення, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість на час розгляду справи складає 85660,00 грн. В обґрунтування надав платіжні доручення, яким підтверджує часткову сплату суми заборгованості. Надав контррозрахунок 3% річних, пені, відповідно до якого 3% річних складає 3 800,26 грн., пеня 17 638,18 грн.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

24.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь» (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Ойл» (покупець) було укладено договір поставки № 24/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар - газ зріджений, дизельне паливо, бензин, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених в договорі.

Умови передачі товару визначені сторонами в розділі 2 договору. Так, відповідно до п. 2.1. договору перехід права власності на товар підтверджується накладною на відпуск товару. Дата, що вказана в накладній - дата поставки товару покупцю.

Умови розрахунків визначені сторонами розділом 3 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює розрахунок за отриманий товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, зазначеній на накладній продавця.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту повних розрахунків між сторонами (п. 6.1. Договору).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь» свої зобов'язання за Договором від 24.01.2012 р. № 24/01 виконало належним чином, поставило відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 11- 47) з підписом відповідача про отримання товару, про що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не заперечував.

З наданих позивачем та долучених до матеріалів справи податкових накладних від 26.09.2012 р. № 117, від 15.09.2012 р. № 68, від 09.10.2012 р. № 31 вбачається, що спірна поставка відбувалась саме на виконання договору від 24.01.2012 р. № 24/01.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в повному обсязі не виконав, отриманий товар за видатковими накладними від 15.09.2012 р. № 619, від 26.09.2012 р. № 663, від 09.10.2012 р. № 713 не сплатив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості товару поставленими за видатковими накладними від 26.09.2012 р. № 663, від 15.09.2012 р. № 619, від 09.10.2012 р. № 713, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 236 580,80 грн.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду частково сплатив суму основного боргу в сумі 150920,80 грн. на користь позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме банківськими виписками, завіреними банківською установою долученими позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу в сумі 150 920,80 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.06.2013 р. за договором від 24.01.2012 р. № 24/01, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем - 85 660,00 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару (невиконання зобов'язань, передбачених п. 3.1. договору) покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19134,69 грн. за період:

- з 19.09.2012 р. - 17.04.2013 р. (за видатковою накладною від 15.09.2012 № 619);

- з 29.09.2012 р. - 17.04.2013 р. (за видатковою накладною від 26.09.2012 № 663);

- з 12.10.2012 р. - 17.04.2013 р. (за видатковою накладною від 09.10.2012 № 713).

Суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені за період:

- з 19.09.2012 р. по 18.03.2013 р. за видатковою накладною від 15.09.2012 № 619, а саме в сумі 2 948,12 грн.;

- з 29.09.2012 р. по 28.03.2013 р. за видатковою накладною від 26.09.2012 № 663, а саме в сумі 7 312,09 грн.;

- з 12.10.2012 р. по 11.04.2013 р. за видатковою накладною від 09.10.2012 № 713, а саме в сумі 7 353,99 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за період жовтень 2012 р. - квітень 2013 р. в сумі 449,50 та 3 % річних в сумі 3 826,95 грн. за період:

- з 19.09.2012 р. - 17.04.2013 р. (за видатковою накладною від 15.09.2012 № 619);

- з 29.09.2012 р. - 17.04.2013 р. (за видатковою накладною від 29.09.2012 № 663);

- з 12.10.2012 р. - 17.04.2013 р. (за видатковою накладною від 09.10.2012 № 713)

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Сума інфляційних та 3% річних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 449,50 грн. та 3826,95 грн. відповідно. Тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних за період з 19.03.2012 р. по 17.04.2013 р. в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 199, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 236 580,80 грн., 3 % річних в сумі 3826,95 грн., пені в сумі 19134,69 грн., інфляційних в сумі 449,50 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Ойл», м. Харцизськ (86793, Донецька область, м. Харцизськ, м. Іловайськ, вул.. Первомайська, б. 105, кВ. 39, п/р 26008301688003 у філії Промінвестбанк м. Харцизськ, МФО 334345, ЄДРПОУ 35078820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь», м. Донецьк (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, б. 42, п/р 2600402250676 в ПАТ КБ «Правекс -Банк», МФО 321983, ЄДРПОУ 3581718) заборгованість в сумі 85660,00 грн., 3 % річних в сумі 3826,95 грн., пеню в сумі 17614,20 грн., інфляційні в сумі 449,50 грн., судовий збір в сумі 5 169,43 грн.

Провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 150 920,80 грн. - припинити.

В залишковій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова