Рішення

від 20.06.2013 по справі 910/6798/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6798/13 20.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт»

До Аграрного фонду

Про стягнення 75 134,35 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Минець В.І. - по дов. № 04/03-1 від 04.04.2013

Пискун О.М. - по дов. № 04/03-2 від 04.04.2013

Від відповідача КАленська М.А. - по дов. № 273 ваід 01.02.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт» до Аграрного фонду про стягнення 75 134,35 грн. заборгованості відповідно до договору складського зберігання зерна № 291/10/13 від 30.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6798/13 та призначено її до розгляду на 23.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6798/13 від 23.04.2013, у зв'язку з не з'явленням представників сторін в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 10.04.2013, розгляд справи був відкладений на 14.05.2013.

Позивач в судове засідання 14.05.2013 не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 та від 23.04.2013 не виконав.

Відповідач у поданому 08.05.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі посилаючись на наступне: 30.07.2010 між Аграрним фондом та ТОВ «Кобеляки хлібопродукт» було укладено договір складського зберігання зерна № 291/10/13. Відповідно до п. 4.4. договору поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів виконаних робіт та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання. Відповідач зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було надано суду доказів виконання п. 4.4. Договору, що також свідчить про неналежне виконання останнім взятих на себе зобов'язань за вказаним договором. Також відповідач посилається на те, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано до суду первинних документів, які б підтверджували факт належного надання ним Аграрному фонду послуг по зберіганню зерна, зокрема не надано актів виконаних робіт згідно яких відповідачем може бути здійснено оплату послуг за зберігання. Відповідач також зазначає, що позивач в позовній заяві посилається на той факт, що акти виконаних робіт було надано під розписку представнику Полтавського регіонального відділення Аграрного фонду. У зв'язку з цим звертає увагу на те, що згідно договору господарські правовідносини склалися саме між ТОВ «Кобеляки хлібопродукт» та Аграрним фондом, а не Полтавським регіональним відділенням Аграрного фонду; Полтавське регіональне відділення Аграрного фонду не є юридичною особою та його представники не уповноважені на вирішення питань щодо здійснення оплати послуг за зберігання зерна та підписання актів виконаних робіт; акти виконаних робіт, на які посилається позивач відсутні в Аграрному фонді та в матеріалах судової справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6798/13 від 14.05.2013, у зв'язку з нез'явлення представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог ухвал суду від 10.04.2013 та від 23.04.2013, розгляд справи був відкладений на 28.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 справу № 910/6798/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6798/13 від 26.12.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 20.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 справу № 910/6798/13 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Позивач в судовому засіданні 20.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 20.06.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 20.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 291/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна кукурудзи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 75 134,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 11851 від 29.10.2010 серія АУ № 393380 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 291/10 від 30.07.2010 зерно кукурудзи 3 класу вагою 136935 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно № 11846 від 04.11.2010 серія АУ № 393375 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 291/10 від 30.07.2010 зерно кукурудзи 3 класу вагою 1438590 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно № 11932 від 02.12.2010 серія АУ № 393461 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 291/10 від 30.07.2010 зерно кукурудзи 3 класу вагою 110000 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 12,51 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою від 10.09.2010 сторони внесли зміни до п. 4.3. договору та встановили розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання кукурудзи 3 класу у кількості 1 575,525 тонн :

у період з 01.01.2011 по 20.01.2011 у розмірі 19 664,46 грн.

у період з 01.12.2010 по 31.12.2010 у розмірі 30 415,74 грн.

у період з 01.11.2010 по 30.11.2010 у розмірі 25 054,15 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вищезазначені документи (акти наданих послуг та розрахунки) з вимогою підписання та сплати були вручені Аграрному фонду 15.10.2012 разом з вимогою позивача від 15.10.2012.

Дана вимога щодо сплати за зберігання зерна залишена відповідачем без задоволення.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акті звірки взаєморозрахунків станом на 08.05.2013 складає 75 134,35 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 134,35 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобеляки хлібопродукт» (м. Полтава, вул. Ковпака, 57-А, код ЄДРПОУ 32207498) 75 134 (сімдесят п'ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 35 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 27.06.2013.

СуддяВ.В. Сівакова