Рішення

від 20.06.2013 по справі 910/8336/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8336/13 20.06.13

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в

інтересах держави в особі Міністерства оборони України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МНДЦ Квазар»

Про стягнення 4 443,12 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Пантюхов О.В. - посвідчення № 011863 від 28.10.2012

Від позивача Кривошея Д.А. - по дов. № 220/1012/д від 12.12.2012

Від відповідача Панич О.В. - по дов. № б/н від 07.06.2013

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МНДЦ Квазар» про стягнення 4 443,12 грн. пені за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про поставу для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/12/65 від 24.10.2012 в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 порушено провадження у справі № 910/8336/13 та призначено справу до розгляду на 21.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 справу № 910/8336/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8336/13 від 21.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи було призначено на 13.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8336/13 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Відповідач у поданому 13.06.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки поставлена відповідачем продукція (шкарпетки у кількості 34 000 пар) взято військовою частиною А 2756 на облік лише 14.11.2012 не може свідчить про прострочення відповідачем на 18 діб поставки продукції, оскільки дана продукція була отримана військовою частиною 26.10.2012, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Визначальним є факт прийняття продукції військовою частиною 26.10.2012, а дата (строк) її взяття військовою частиною на облік, від відповідача не залежить, а тому відповідач не може вважатися таким, що пропустив строк поставки продукції внаслідок взяття цієї продукції військовою частиною на облік не у день її поставки. Отже, оскільки відповідачем виконано свої договірні зобов'язання щодо поставки продукції у обумовлений договором строк, доводи позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій є безпідставними та необґрунтованими. Також зазначає, що здійснений позивачем розрахунок пені не відповідає нормам чинного законодавства та відповідно є помилковим. Як вбачається з позовної заяви, при розрахунку розміру пені позивач здійснював її розрахунок з урахуванням 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, як передбачено п. 7.3.4 договору. Разом з тим, дана позиція позивача суперечить позиції ВГСУ, яка викладена у оглядовому листі № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», у пункті 5 якого зазначено, що розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені. Вказана позиція також узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом України у постанові від 24.10.2011.

В судовому засіданні 13.06.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.06.2013.

Позивач у поданих 17.06.2013 до відділу діловодства суду поясненнях не погоджується з позицією відповідача, що викладена у відзиві, оскільки відповідно до п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад Замовника, відповідно до Міжнародних правил тлумачення «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору.

Пунктом 2.3. договору №286/3/12/65 визначено, що приймальний контроль якості товару проводиться військовим представником Міністерства оборони України в присутності представника підприємства відповідального за його якість. В даному випадку представник замовника в/п № 2707. Згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції народного споживання за якістю затвердженої постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, передбачено, що приймання продукції по якості, кількості та укомплектованості відбувається на складі постачальника. Приймання товару за якістю оформляється актом приймального контролю якості, який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (п.2.4. договору). Тобто, продукція що підлягає постачанню замовнику спочатку повинна пройти перевірку (якості, кількості) безпосередньо на складі постачальника, таку перевірку проводить представник замовника в/п №2707, потім на підставі позитивного висновку постачальник здійснює транспортування продукції замовнику. Зі змісту двостороннього акту приймального контролю № 7 від 25.10.2012 вбачається що продукція яка підлягає постачанню пройшла перевірку на складі постачальника є належної якості у кількості 34000, прийняті вироби підлягають відгрузці до в/ч А2756 м. Одеса (тобто до замовника). Пунктом 5.2 договору визначено, що місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України (далі - одержувачі замовника) в даному випадку в/ч А2756 м. Одеса. Продукція у кількості 34 000 пар завезена постачальником на склад замовника 14.11.12, про що свідчить посвідчення № 386 та перепустки від №388, 390 на територію військової частини А2756 м. Одеса. Відповідач зобов'язаний був поставити зазначену продукцію безпосередньо замовнику (А2756 м. Одеса ) до 26.10.2012. Військове представництво № 2707 не є замовником і не є стороною договору №286/3/12/65, воно лише контролює якість продукції що постачається, тому посилання відповідача на те, що продукція поставлена замовнику 25.10.2012 не відповідає дійсності.

Прокуратура в судовому засіданні 20.06.2013 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні 20.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 20.06.2013 проти позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 20.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.10.2012 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНДЦ Квазар» (постачальник) було укладено договір про поставу для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/12/65 (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався у 2012 році поставити замовнику вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в'язання (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що прокуратурою встановлено про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару, в зв'язку з чим відповідач має сплатити пеню в розмірі 4 443,12 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 10.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатковою угодо № 3 від 27.12.2012 сторони внесли зміни до п. 10.1. договору та визначили строк його дії до 31.03.2013.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За умовами п. 1.2. договору товар згідно зі специфікацією № 1 відповідач мав поставити у кількості 308 500 пар та згідно зі специфікацією № 2 у кількості 200 000 пар.

Відповідно до п. 5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару визначений в специфікаціях договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, яка буде невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Згідно рознарядки за специфікацією № 1 шкарпетки у кількості 308 500 пар у строк до 28.09.2012 мали бути відвантажені у центри забезпечення речовим майном таким чином:

в/ч А2788 м. Київ у кількості 147 500 пар

в/ч А1361 м. Харків у кількості 43 000 пар

в/ч А 0988 м. Хмельницький у кількості 55 000 пар

в/ч А 2756 м. Одеса у кількості 34 000 пар

в/ч А 2760 м. Сімферополь у кількості 29 000 пар

За умовами п. 1.2. договору товар у кількості 308 500 пар згідно зі специфікацією № 1 відповідач мав поставити до 28.09.2012 та згідно зі специфікацією № 2 у кількості 200 000 пар - до 25.12.2012.

Додатковою угодою № 1 від 24.10.2012 сторони узгодили новий термін поставки товару за специфікацією № 1, а саме - до 26.10.2012.

Додатковою угодою № 2 від 05.12.2012 сторони внесли зміни до специфікації № 1 та визначили, що до 26.10.2012 має бути відвантажений товар у кількості 299 507 пар та до 25.12.2012 у кількості 200 000 пар.

Отже, за умовами договору відповідач мав поставити в строк до 26.10.2012 товар у кількості 34 000 пар на адресу в/ч А 2756 м. Одеса.

Згідно з п. 2.3. договору приймальний контроль якості товару проводиться військовим представником Міністерства оборони України в присутності представника підприємства відповідального за якість.

За умовами п. 2.4. договору приймання товару за якістю оформлюється актом приймального контролю якості, який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний обома сторонами акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно акту приймального контролю № 7 від 25.10.2012 вбачається, що продукція (шкарпетки) у кількості 34 000 пар пройшла перевірку на складі постачальника, є належної якості та підлягає відгрузці до в/ч А 2756 м. Одеса.

Продукція у кількості 34 000 пар завезена на склад в/ч А 2756 м. Одеса 14.11.2012, що підтверджується посвідченням № 386.

Згідно з п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару - шкарпеток у кількості 34 000 пар на адресу в/ч А 2756 м. Одеса на 18 діб.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк товар не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, положеннями даної статті за порушення строків виконання господарського зобов'язання щодо поставки товару, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту передбачено штрафні санкції у вигляді пені.

Пунктом 7.3.4. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення щодо поставки товару - шкарпеток у кількості 34 000 пар на адресу в/ч А 2756 м. Одеса, він повинен сплатити, пеню відповідно до п. 7.3.4. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 4 443,12 грн.

Вимоги прокуратури в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 443,12 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судового збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МНДЦ Квазар» (м. Київ, вул. Північна, 3, код ЄДРПОУ 35436703) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, Повітрофлотський пр. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 4 443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 12 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МНДЦ Квазар» (м. Київ, вул. Північна, 3, код ЄДРПОУ 35436703) в дохід Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено 27.06.2013.

СуддяВ.В.Сівакова