Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/9685/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9685/13 11.06.13 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «НАША ТОРГОВА СПРАВА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво»

про стягнення 410 157, 03 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Аліфанов П.В. - представник за довіреністю від 22.05.2013

від відповідача - Філіпова Н.В. - представник за довіреністю від 05.06.2013

В судовому засіданні 11.06.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 410 157, 03 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 було порушено провадження у справі №910/9685/13 та призначено її до розгляду на 11.06.2013.

В процесі провадження відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує проти факту несплати вартості поставленого товару позивачем, однак, проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечення позивача мотивовані тим, що позивачем не було поставлено товар в кількості передбаченій умовами договору а відтак позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими.

В судовому засіданні 11.06.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки №1-04 від 16.04.2013було поставлено відповідачу товар на загальну суму 410 157, 03 грн., проте відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 410 157, 03 грн.

В судовому засіданні 11.06.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, де не заперечував факту несплати вартості поставленого товару, однак проти позовних вимог позивача заперечував, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не було поставлено товар в кількості передбаченій умовами договору.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «НАША ТОРГОВА СПРАВА», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво», як покупцем, було укладено договір поставки №1-04, відповідно до якогопостачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений договором та додатками товар, а покупець зобов'язується прийняти у власність товар та своєчасно оплатити його вартість (п.2.1.).

Умовами договору, сторони погодили, що в межах даного договору, покупець зобов'язується здійснити приймання поставленого постачальником товару та сплатити постачальнику договірну ціну товару, відповідно до умов договору (п.2.2.); ціна, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначається в додатках до договору (п.2.3.); розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2.); оплата фактично поставленого товару здійснюється покупцем протягом двох банківських днів після дати поставки (відповідно до п.4.4. договору) шляхом перерахування постачальнику на його рахунок грошових коштів у розмірі договірної ціни поставленого товару (п.3.2.1.); поставка товару може здійснюватись постачальником як одночасно в повному обсязі, так і окремими партіями в порядку та строки, визначені договором та додатками до договору (п.4.1.); строк поставки товару не може бути більшим ніж двадцять календарних днів з дати підписання договору (п.4.2.); датою поставки та моментом переходу до покупця від постачальника права власності на товар та ризиків випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару за договором вважається дата (момент) передачі товару покупцеві, яка визначається згідно до видаткової накладної на товар, у якій постачальник зазначає найменування товару, його кількість та ціну (п.4.4.); приймання товару здійснюється або керівником покупця, або особою, яка має повноваження на його отримання від імені покупця. Товар передається представнику покупця при пред'явленні ними оформленої довіреності та документа, що підтверджує особу представника покупця (п.4.9.); порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (п.9.1.1.); при порушенні покупцем строків розрахунків, визначених в п.3.2.1. договору, більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від розміру заборгованості за кожний день прострочення. У випадку порушення покупцем строків розрахунків за фактично поставлений товар, постачальник має право призупинити постачання товару до повного погашення заборгованості за фактично поставлений товар (п.9.4.); якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п.11.2.).

Так сторонами 16.04.2013 було підписано уповноваженими особами та скріплено печатками юридичних осіб, додаток №1 до договору поставки №1-04 від 16.04.2013, згідно якого сторони погодили асортимент товару його кількість, ціну та загальну суму, а саме: 1. Бітумно-латексна емульсія Flexigum - 17 400 кг. на суму 395 850, 00 грн.; 2. Геотекстиль TyparSF-40 - 1 900 м2 на суму 23 085, 00 грн.; 3. Пінополістирол Extraplex - 3 100 м2 на суму 129 270, 00 грн. Загалом сторони погодили поставку товару на загальну суму 657 846, 00 грн. Слід зазначити, що в п.2 додатку №1 від 16.04.2013 до договору поставки №1-04 від 16.04.2013, зазначено, що поставка товару може здійснюватись як у повному обсязі, так і окремими партіями в межах строку поставки, встановленого договором.

Відповідно до видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками особами та скріплені печатками юридичних осіб, а саме:№РН-0000001 від 22. 04.2013 на суму 311 220, 00 грн.; №РН-0000002 від 22. 04.2013 на суму 16 755, 34 грн.; №РН-0000003 від 23. 04.2013 на суму 40 352, 26 грн.; №РН-0000001 від 26. 04.2013 на суму 41 829, 43 грн., позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 410 157, 03 грн.

Позивач у позовній заяві №2013-05/06 від 22.05.2013 стверджує, що ним було виконано свої зобов'язання за договором поставки №1-04 від 16.04.2013, передано на користь відповідача товар на суму 410 157, 03 грн., натомість, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки №1-04 від 16.04.2013 в розмірі 410 157, 03 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору поставки №1-04 від 16.04.2013, як продавцем, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 410 157, 03 грн., а відповідачем, як покупцем, прийнято товар без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 22. 04.2013; №РН-0000002 від 22. 04.2013; №РН-0000003 від 23. 04.2013; №РН-0000001 від 26. 04.2013 на загальну суму 410 157, 03 грн.

Відповідач, як покупець, свій обов'язок встановлений п.2.1. та 8.2.2. договору поставки №1-04 від 16.04.2013, щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару в строк двох банківських днів після дати поставки товару, встановлений п.3.2.1. договору №1-04 від 16.04.2013 - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 410 157, 03 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти факту несплати поставленого товару не заперечував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо повної оплати поставленого йому позивачем товару за договором поставки №1-04 від 16.04.2013 станом на момент розгляду справи по суті - не надав.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, наголошував на тому, що позивач не в повному обсязі поставив товар зазначений у додатку №1 від 16.04.2013 до договору поставки №1-04 від 16.04.2013, чим порушив умови договору.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п.2 додатку №1 від 16.04.2013, п.4.1. та п.4.2. договору поставки №1-04 від 16.04.2013, поставка товару може здійснюватись постачальником як одночасно в повному обсязі, так і окремими партіями в порядку та строки, визначені договором та додатками до договору, строк поставки товару не може бути більшим ніж двадцять календарних днів з дати підписання договору.

Отже товар повинен був поставлений не пізніше 06.05.2013, а фактично товар був поставлений партіями 22.04.2013, 23.04.2013 та 26.04.2013, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п.3.2.1.та п.9.4. договору поставки №1-04 від 16.04.2013, оплата фактично поставленого товару здійснюється покупцем протягом двох банківських днів після дати поставки шляхом перерахування постачальнику на його рахунок грошових коштів у розмірі договірної ціни поставленого товару, у випадку порушення покупцем строків розрахунків за фактично поставлений товар, постачальник має право призупинити постачання товару до повного погашення заборгованості за фактично поставлений товар.

Оплату партії поставленого товару відповідач повинен був здійснити 24.04.2013, 25.04.2013 та 30.04.2013 відповідно, яку відповідач не здійснив, а відтак позивач мав підстави для припинення поставки продукції до моменту виконання відповідачем свого обов'язку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №1-04 від 16.04.2013, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором поставки№1-04 від 16.04.2013 в розмірі 410 157, 03 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі410 157, 03 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Будівельна компанія «Цивільне будівництво», ЄДРПОУ 37355328, індекс 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 32, кв. 46; п/р 26001001997801 в АТ «АСТРА БАНК», МФО 380548, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША ТОРГОВА СПРАВА», ЄДРПОУ 37176957, індекс 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 1/2, основний борг - 410 157 (чотириста десять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору - 8 203 (вісім тисяч двісті три гривні) грн. 14 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 14.06.2013