Рішення

від 27.05.2013 по справі 922/1944/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1944/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - виробнича фірма "Рівас", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані", м. Харків , Акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329, м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів за участю представників сторін:

позивача - Загребельного М.С., довіреність б/н від 15.04.2013 р.;

відповідача 1 - Старостіної О.Ю., довіреність б/н від 01.04.2013 р.;

відповідача 2 - Філатова Ю.О., довіреність № 010413/26 від 01.04.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно - виробнича фірма "Рівас" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати Акціонерне товариство "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329 звільнити з під арешту помилково перераховані грошові кошти у сумі 112320 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" безпідставно набуті грошові кошти у сумі 112320 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 травня 2013 року.

27 травня 2013 року представник відповідача 2 надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи, зокрема відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача щодо банку про зобов"язання звільнити з під арешту помилково перерахованих грошових коштів є безпідставними, оскільки банк не накладав арешт на рахунок відповідача 1, а лише виконував рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р., та законних підстав для звільнення коштів з під арешту у відповідача 2 немає.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача 1 вирішення спору покладав на розсуд суду.

Представник відповідача 2 заперечував проти позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

08 квітня 2013 року позивач платіжним дорученням № 1318 здійснив помилкове перерахування грошових коштів в сумі 112320 грн. на рахунок відповідача 1, в графі "призначення платежу" якого зазначено:"часткова оплата за юридичні послуги зг. дог. № 563 від 11.04.2012 р.та актів вик. робот б/н від 01.02.2013 р.".

В судовому засідання сторони підтвердили, що позивач звертався до відповідача 1 з листом - вимогою про повернення помилково перерахованих грошових кошти у розмірі 112320 грн. Однак відповідач відповів позивачу, що не може повернути помилково перераховані кошти у сумі 112320 грн., у зв"язку з тим, що ці кошти надійшли на рахунок, який був арештований виконавчою службою.

Таким чином, відповідач помилково перераховані позивачем кошти йому не повернув, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов"язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільний прав та обов"язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Суд зазначає про те, що спір щодо права власності на кошти у сумі 112320 грн. відсутній, відповідач 1 не заперечує проти належності позивачу помилково перерахованих коштів у сумі 112320 грн., тому необхідність встановлювати право власності позивача на вказані кошти відсутня.

Зважаючи на безспірність факту належності 112320 грн., які були перераховані позивачем відповідачу 1, з урахуванням того, що АТ "Імексбанк" наклало арешт на рахунок № 26001106632001 відповідача 1 згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року по справі № 2а-12965/12/2070, обґрунтованими та доведеним є заявлені позивачем вимоги про звільнення з-під арешту грошових коштів в сумі 112320 грн..

Відповідно п. 1.23 ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За вимогами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно п. 2.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.04 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за № 377/8976 передбачено, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні повертатися в термін, встановлений законодавством, за порушення якого неналежний одержувач несе відповідальність.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи по нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.95 р. № 227/95, підприємство незалежно від форм власності повинні повертати в п"ятиденний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

В силу ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка придбала майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов"язано повернути це майно.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 помилково перерахованих грошових коштів в сумі 112320 грн. правомірна та обгрунтована, така що не спростована відповідачем, оскільки він не надав суду жодного доказу, який би свідчив про повернення грошових коштів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.2 ст.530, ч. 2 ст. 1212,

ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов"язати Акціонерне товариство "Імексбанк" в особі Харківського відділення №329 (61000, м. Харків, вул. Короленка, 25, од ЄДРПОУ 20971504) звільнити з під арешту помилково перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" (61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, код ЄДРПОУ 33901201, р/р № 26001106632001 в відділенні № 329 АТ "Імексбанк", МФО 328384) грошові кошти у сумі 112320.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс Компані" (61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, код ЄДРПОУ 33901201, р/р № 26001106632001 в відділенні № 329 АТ "Імексбанк", МФО 328384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - виробнича фірма "Рівас" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 5, код ЄДРПОУ 21227104, р/р № 26004619949327 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 112320 грн. грошових коштів та 3394 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.