Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-13111/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-13111/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 2а-13111/12/2070

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Спецресурс"

про скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом - позивач, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради (далі за текстом - відповідач, Департамент державної реєстрації), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Техно - Спецресурс" (далі за текстом - третя особа, ТОВ "Техно - Спецресурс"), в якому просить суд скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів шляхом визнання недійсним запису №1 480 105 0007050252 від 07.06.2012 року.

29 січня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що позивачем не оспорювався факт створення юридичної особи, а було подано позов про скасування державної реєстрації змін до установчих документів шляхом визнання недійсним запису №1 480 105 0007050252 від 07.06.2012 року, відповідно до якого було змінено склад засновників юридичної особи, в зв'язку з тим, що його призначення було фіктивним.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2011 року ТОВ "Техно - Спецресурс" (ідентифікаційний код - 37658628) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: 61020, м. Харків, пров. Метизний, буд. 5, перебуває на обліку як платник податків у Західній МДПІ з 17.05.2011 року за №295, що підтверджується довідкою станом на 23.11.2012 року, наявній в матеріалах справи.

07.06.2012 року відбулась державна реєстрація змін до установчих документів за № №1 480 105 0007050252 юридичної особи - ТОВ "Техно - Спецресурс" , відповідно до якої відповідачем було замінено засновника ОСОБА_1 на ОСОБА_2.

Вважаючи вищезазначену державну реєстрацію змін до установчих документів неправомірною, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в силу ст. 71 КАС України щодо здійснення ТОВ "Техно - Спецресурс" діяльності, що заборонена законом, та спрямованості дій платника податків на ухилення від виконання податкових обов'язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що звернення органів державної податкової служби з позовами, що передбачені, зокрема, нормами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, повинно кореспондувати із покладеними на податкові органи функціями.

Функції органів державної податкової служби визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

За визначенням пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 Податкового кодексу України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відтак, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, повинно бути зумовлено виконанням цими органами функцій щодо податкового контролю.

Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі норм пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежним визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

Колегія суддів вказує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців урегульовано нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року (далі - Закон №755-IV ).

Як встановлено частиною 1 статті 1 Закону №755-IV, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, повноваження державного реєстратора полягають у засвідченні певних фактів, передбачених чинним законодавством, при надходженні до нього певного пакету документів (від заявника чи поштою). Усі реєстраційні дії проводяться державним реєстратором на підставі поданого уповноваженою особою пакету документів передбаченого відповідною статтею Закону №755-IV.

Частиною 1 ст. 29 Закону №755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Також суд зазначає, що ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Водночас, ч. 7 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - шостою цієї статті.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не передбачено права державного реєстратора надавати оцінку документам, що подаються до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на факти, що викладені в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що виключні підстави для припинення юридичних осіб передбачені ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців".

Згідно положень вказаної норми Закону, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

За змістом статті 45 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно визначити свою податкову адресу. При цьому згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі. Отже, обрання податкової адреси і, відповідно, місцезнаходження, здійснюється платником податків самостійно, без узгодження із податковим органом.

В свою чергу, відповідно до пункту 64.1 статті 64 Податкового кодексу України взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.

Виходячи з викладеного, зміна місцезнаходження юридичної особи не позбавляє можливості здійснення належного контролю та обліку такої особи органом державної податкової служби в порядку, передбаченому чинним законодавством, в той час як податкові органи використовують для цілей податкового обліку дані Єдиного державного реєстру, отримані від державних реєстраторів.

За таких обставин, державна реєстрація змін до установчих документів, пов'язаних із зміною місцезнаходження юридичної особи, як правило, не створює перешкод для здійснення своїх контрольних повноважень органом державної податкової служби, і зокрема, не перешкоджає податковому обліку платників податку.

Як визначено пунктом 63.1 статті 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тому ведення обліку платників податків провадиться податковим органом не з метою самої лише поінформованості із особливостями діяльності платників податків, а виключно задля забезпечення належного визначення та своєчасної сплати такими платниками своїх грошових зобов'язань та виконання інших податкових обов'язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звернення органу державної податкової служби із позовами на підставі норм підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 та пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України з метою здійснення податкового контролю в розрізі забезпечення обліку платника податків є таким, що узгоджується з функціями податкового органу лише в тому разі, коли таке звернення спрямоване на запобігання податкових правопорушень платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в силу ст. 71 КАС України щодо здійснення ТОВ "Техно - Спецресурс" діяльності, що заборонена законом, та спрямованості дій платника податків на ухилення від виконання податкових обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідно до поданої відповідачем декларації за 2012 рік, прибуток суб'єкта господарювання відсутній, що свідчить про невідповідність мети діяльності відповідача положенням ст.142 Господарського кодексу України, а, отже, про фіктивність господарської діяльності відповідача.

Колегія суддів зазначає, що отримання платником податків збиткового фінансового результату внаслідок провадження господарської діяльності саме по собі не суперечить закону, адже законодавець не висуває до суб'єкта господарювання обов'язкової вимоги стосовно отримання доходу від кожної окремої господарської операції та досягнення прибутковості в кожному окремому звітному податковому періоді. Відсутність доходів є одним із можливих економічних результатів господарської діяльності та не є безумовною ознакою здійснення платником податків діяльності, що суперечить установчим документам або вимогам закону.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 2а-13111/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.