Ухвала

від 19.06.2013 по справі 2а-612/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2а-612/12/2170

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Великоолександрівського районного центру зайнятості на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Великоолександрівського районного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Херсонській області та начальника Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишової Ольги Миколаївни про скасування вимоги та визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року Великоолександрівський районний центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом, в якому просив в якому просить скасувати п.2 вимоги Нововоронцовської міжрайонної державної фінансової інспекції від 20.01.2012р. № 45-15/47 та визнати неправомірними дії начальника Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишової О.М., які полягали у наданні безпідставних та протиправних висновків про встановлені порушення позивачем вимог законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за наслідками проведеної працівниками Контрольно-ревізійного відділу в Великоолександрівському районі ревізії фінансово-господарської діяльності Великоолександрівського районного центру зайнятості, оформленої актом від 21.12.2011р. № 43-30/16, відповідачем надіслано на адресу позивача вимогу від 20.01.2012р. № 45-15/47, згідно з п.2 якої останнього зобов'язано шляхом зменшення асигнувань за будь-яким КЕКВ у поточному році або шляхом врахування цієї суми при затвердженні кошторису на 2012 рік усунути порушення на суму 32 706,03 грн.

Позивач вважає п.2 зазначеної вимоги неправомірним з тих підстав, що покладені в її основу висновки щодо використання коштів на страхування майна без обґрунтованості наявною дійсною потребою внаслідок завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, тобто визначення такої вартості за первісною вартістю майна, є помилковими.

Позивач зазначав, що страхування майна центру зайнятості здійснювалося на підставі укладених між ним та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс» договорів добровільного страхування майна № 43-10.МЕ02/15 від 03.02.2010 р. та № 164-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011 р., а також Правилами добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 9 Закону України «Про страхування») №10, затвердженими ТДВ «СК «Фінекс», відповідно до яких страхова сума визначається страховиком по узгодженню зі Страхувальником з урахуванням особливостей конкретного об'єкту страхування, а основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент укладення договору, що визначається на основі балансової вартості та вартості придбання за винятком зносу, якщо інше не обумовлене в договорі страхування. Відповідно до пп. «б» п. 3.2 Правил добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 9 Закону України «Про страхування») №10, затвердженими ТДВ «СК «Фінекс», і які є невід'ємною частиною зазначених договорів добровільного страхування майна, майно може бути застрахованим по відновній вартості, що визначається для устаткування, машин, ремонтного інвентарю виходячи із суми, необхідною для придбання предмету, цілком аналогічному загиблому (пошкодженому).

Позивач вважає, що страхування ним майна за його первісною вартістю цілком відповідає принципу ефективності, меті страхування та має економічний сенс. Також позивач посилається на положення цивільного законодавства (ст.ст. 3, 627 ЦК України) щодо свободи договору, згідно яких він домовився, тобто дійшов взаємної згоди із страховиком про те, що при здійсненні розрахунку розмірів страхового відшкодування слід виходити з первісної вартості майна.

Отже, центр зайнятості заперечує висновки про необхідність страхування майна по балансовій вартості з урахуванням зносу, оскільки, на його думку, це не буде відповідати меті страхування.

Крім того, позивач вказував на те, що наслідком ревізії стала незаконна вимога щодо покладення на нього обов'язку зменшити асигнування за будь-яким КЕКВ у поточному році або шляхом врахування цієї суми при затвердженні кошторису на 2012 рік усунути порушення на суму 32 706,03 грн. При цьому він посилавсяся на те, що такий захід може бути застосований лише за порушення бюджетного законодавства, передбачені п.п. 24, 29, 38 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, а враховуючи те, що ревізією не встановлено таких порушень бюджетного законодавства, вимога відповідача у оскарженій частині є незаконною.

У зв'язку з цим позивач також вважає, що начальником Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишовою О.М. були вчинені неправомірні дії, які полягали у наданні безпідставних та протиправних висновків про встановлені порушення позивачем вимог законодавства при страхуванні зазначеного вище майна.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Великоолександрівський РЦЗ подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Великоолександрівський районний центр зайнятості зареєстрований як юридична особа 19.02.1991р. Великоолександрівською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код 22738137. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 33, Великоолександрівський районний центр зайнятості за організаційно-правовою формою є державною організацією.

Центр діє на підставі Положення, затвердженого директором Херсонського обласного центру зайнятості і зареєстрованого Великоолександрівською районною державною адміністрацією, є органом державної служби з зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного Соціального страхування України на випадок безробіття у відповідному районі. Центр підпорядковується та підзвітний Херсонському обласному центру зайнятості.

Центр має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, штамп і печатки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, дотримання принципу ефективності використання коштів для Центру є обов'язковим, а тому суд погоджується із висновком Державної фінансової інспекції в Херсонській області щодо завищення позивачем дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, внаслідок чого ним протягом 2010-2011 рр. зайво використано коштів Фонду на суму 32 706,03 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про страхування»

Повноваження органів Державної фінансової інспекції визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011 року.

У відповідності до змісту зазначених нормативно-правових актів Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

За змістом п. 4 вказаного Положення визначено перелік завдань прокладених на Інспекцію, як на орган державного фінансового контролю. Зокрема відповідно до пп.1 п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, Інспекція в т.ч. здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів у фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому суд зазначає, що відповідно пп.12 п.4 зазначеного Положення, перелік завдань Інспекції визначений цим Положенням не є вичерпним, а саме відповідно до нього Інспекція здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Разом із тим, згідно ст.8 Закону № 2939-ХІІ на Інспекцію покладено функції щодо проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

На підставі ст.ст. 3, 46 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституція України гарантує право на соціальний захист громадян, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що соціальний захист пов'язується з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім'ї, зокрема у випадку безробіття як соціально-економічного явища.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (стаття 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

В силу ст.ст. 5, 8 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг. Державні гарантії реалізації застрахованими громадянами своїх прав та законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування є принципами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі - Закон №1533-III), цей Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (пункт 1 статті 1 Закону № 1533-III). Одним із принципів, за яким здійснюється страхування на випадок безробіття, є надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (стаття 2 Закону № 1533-III).

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та його територіальні органи. Виходячи із змісту розділу ІІ Закону № 1533-III, Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначений фонд коштів має публічно-правовий характер, що виражається у загальнообов'язковому характері його формування та спрямування акумульованих коштів на виконання певного кола соціальних функцій держави. Тобто кошти фонду відносяться до державних фінансових ресурсів.

Відповідно до ст.ст. 10, 12 Закону № 1533-III, управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

За змістом пунктів 1 та 3 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення», для реалізації державної політики зайнятості населення, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з, зокрема, Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, обласних центрів зайнятості, міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі.

Таким чином на підставі встановлених обставин позивач є державною установою - робочим органом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який здійснює покладені на нього законодавством державні функції з державного соціального страхування від безробіття в межах підвідомчої йому території.

Враховуючи викладене, позивач в розумінні Закону №2939-ХІІ є підконтрольною відповідачу установою.

За змістом абзацу 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-ХІІ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Таким чином на Державну контрольно-ревізійну службу, яку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 р. № 765 перетворено у Державну фінансову інспекцію, покладено функції щодо здійснення фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна, зокрема, в державних фондах, а також розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч. 5 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).

В контексті наведених правових норм, відповідач, з урахуванням встановлених обставин справи, має повноваження щодо проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача у формі ревізії та надання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

В ході судового розгляду встановлено, що між Великоолександрівським районним центром зайнятості та ТДВ «СК «Фінекс» укладено договори добровільного страхування майна № 43-10.МЕ02/15 від 03.02.2010 р. та № 164-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011 р.

За умовами договору № 43-10.МЕ02/15 від 03.02.2010 р. оціночна вартість майна становить 3 427 124,00 грн., в тому числі: приміщення, будівля - 2937205,00грн., обладнання на суму 489 919,00 грн.

Згідно договору № 164-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011р., оціночна вартість майна становить 3 600 399,00 грн., в тому числі: приміщення, будівля - 2937205,00 грн., обладнання - 663 194,00 грн.

Страхові премії у договорах визначені у відсотках від зазначеної вище вартості майна і складають в загальній сумі 86 758,92 грн., в тому числі: за договором № 43-10.МЕ02/15 від 03.02.2010 р. - 41671,84 грн.; за договором № 164-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011 р. - 45 087,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.53 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІV квартал 2011 року, Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Великоолександрівського районного центру зайнятості за період з 01.01.2009р. по 01.10.2011р., за наслідками якої складено акт від 21.12.2011р. № 43-30/16.

Зазначений акт містить висновки щодо невиконання Великоолександрівським районним центром зайнятості п'ятого принципу ефективності, викладеного в «Методиці формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», затвердженої наказом Державного центру зайнятості Мінпраці та соцполітики України від 04.10.2007 року № 75 (далі - Наказ № 75), який є обов'язковим для застосування позивачем при плануванні ним видатків та затвердженні їх у кошторисах.

Водночас ревізією встановлено, що позивачем внаслідок завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню у кошторисах на 2010-2011 роки згідно вказаних вище договорів, відповідно завищено розмір асигнувань, які профінансовані та використані Центром у цьому періоді на загальну суму 32706,03 грн.

Ці висновки ґрунтувались на виявленому ревізією факті включення до розрахунків на страхування майна його первісної вартості, тобто вартості без урахування нарахованого зносу по матеріальним цінностям, які обліковуються на рахунках №103 «Будинки та споруди» та №104 «Машини та обладнання» станом на 01.01.2009р., на 01.01.2010р., на 01.01.2011р.

На думку Державної фінансової інспекції в Херсонській області, це не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про страхування», якою визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Ревізією також виявлено відсутність будь-яких документів щодо оцінки, дооцінки чи переоцінки майна з уже нарахованим зносом, у той час, як договори страхування містять посилання на оціночну вартість майна (п. 3.4. договору № 43-10.МЕ02/15 від 03.02.2010р., а також п. 3.2 договору № 164-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011р.) та відсутність переліку або реєстру застрахованого майна.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції зазначено, що під оціночною вартістю майна за цими договорами розуміється його первісна вартість, тобто вартість без урахування нарахованого зносу. Також ним повідомлено, що перелік або реєстри застрахованого майна не складались.

За результатами ревізії Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області було надіслано на адресу позивача вимогу від 20.01.2012р. № 45-15/47, згідно з п.2 якої останнього зобов'язано шляхом зменшення асигнувань за будь-яким КЕКВ у поточному році або шляхом врахування цієї суми при затвердженні кошторису на 2012 рік усунути порушення на суму 32 706,03 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області у ході ревізії здійснено аналіз всіх умов вказаних вище договорів страхування та встановлено, що страхове відшкодування за первісною вартістю застрахованого майна у даних договорах безпосередньо не передбачено. За умовами договорів розмір збитків, заподіяних пошкодженням страхового майна визначається згідно висновку незалежного оцінювача.

Така позиція позивача є правильною з огляду на наступне.

Відносини у сфері страхування врегульовано Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР).

За змістом ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 85/96-ВР добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 9 Закону № 85/96-ВР визначено страхову суму, як грошову суму, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхову виплату, як грошову суму, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Таким чином, Законом № 85/96-ВР передбачено, що страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору або договором страхування.

Як випливає із змісту договору страхування № 43-10.МЕ02/15 від 03.02.2010р., зокрема пунктів 11.3.2, 11.4.1, виплата страхового відшкодування здійснюється за умови наявності висновку експертної комісії про страховий випадок, рішення суду або аудиторського висновку про розміри сум, які підлягають відшкодуванню. При загибелі майна розмір збитку визначається, виходячи із розміру його дійсної вартості на момент укладення цього Договору, при пошкодженні майна - в розмірі витрат на його відновлення.

Аналогічні умови містять і договір № 164-11.МЕ02/15/1 від 10.02.2011р.

Отже, умови вказаних договорів добровільного страхування не передбачають виплату страхового відшкодування у межах страхової суми.

Слід зазначити, що договори страхування не містять переліку майна, яке підлягало страхуванню. Такого переліку чи реєстру не складено позивачем у формі додатків до договорів під час їх укладання.

З метою підвищення якості прогнозування та формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України винесено наказ від 04.10.2007 р. № 75, яким затверджено Методику формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Даною Методикою встановлені принципи формування бюджету Фонду, зокрема, пунктом 5 - принцип ефективності, яким визначено, що при складанні та виконанні бюджетних програм усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні оптимального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У ході ревізії відповідачем з'ясовано, що планування видатків на страхування майна позивач здійснював самостійно, у той час, як будь-яких документів, які б підтверджували обрахування потреби в коштах за окремими КЕКВ, у тому числі КЕКВ 1134 - кошти на страхування майна, у позивача відсутні.

При цьому судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивача на положення цивільного законодавства (ст.ст. 3, 627 ЦК України) щодо свободи договору, якими він обґрунтовує позовні вимоги, з огляду на наступне.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що позивач у своїй діяльності використовує кошти, які відносяться до державного фінансового ресурсу, що обумовлено особливою метою його створення та функціонування, спрямованими на виконання певних функцій держави - забезпечення соціального захисту громадян, в даному випадку - забезпечення зайнятості населення та державного соціального страхування на випадок безробіття.

Наведене обмежує право позивача вільно використовувати кошти, оскільки в інакшому випадку це може призвести до неналежного виконання ним своїх завдань як державної установи.

Враховуючи викладене, дотримання принципу ефективності використання коштів для Центру є обов'язковим, а тому суд погоджується із висновком Державної фінансової інспекції в Херсонській області щодо завищення позивачем дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, внаслідок чого ним протягом 2010-2011 рр. зайво використано коштів Фонду на суму 32 706,03 грн.

Таким чином, п.2 вимоги Нововоронцовської міжрайонної державної фінансової інспекції від 20.01.2012р. № 45-15/47 є правомірним, а позов щодо скасування вказаної вимоги в цій частині є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій начальника Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишової О.М., які полягали у наданні безпідставних та протиправних висновків про встановлені порушення позивачем вимог законодавства при страхуванні зазначеного вище майна, слід зазначити наступне.

Виходячи з аналізу положень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», надання висновків про результати ревізії є безпосередніми посадовими обов'язками посадових осіб органів Державної фінансової інспекції. В даному випадку позивач не ставить під сумнів наявність компетенції у начальника Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишової Ольги Миколаївни щодо надання таких висновків, або порушення ним встановленої процедури перевірки. Фактично позивач не погоджується із результатом діяльності начальника Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишової Ольги Миколаївни при правомірному проведенні ним ревізії, які викладені в акті ревізії від 21.12.2011р. № 43-30/16.

Слід зауважити, що оскаржені дії начальника Контрольно-ревізійного відділу у Великоолександрівському районі Шишової Ольги Миколаївни не порушують прав чи інтересів позивача і безпосередньо не створюють для нього юридично значимих наслідків, крім того, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Великоолександрівського районного центру зайнятості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Великоолександрівського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі № 2-а-612/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян