Постанова

від 18.06.2013 по справі 2а-13005/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 р. (12:23) Справа №2а-13005/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Ставіло А.О., довіреність №б/н від 03.01.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з позовними вимогами щодо визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008862204 від 02.11.2012 року про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 767005,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не мав права керуватися лише припущеннями відносно фіктивності (нікчемності) укладеного з ТОВ «Ексим-транзит» договору, його позиція відносно того, що даний договір вочевидь суперечить інтересам держави та суспільства, виходить за межі його повноважень та не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання його таким. Наявні обставини свідчать про фактичне здійснення взаємовідносин ПАТ «Кримзалізобетон» з ТОВ «Ексим-транзит», які підтверджені документально та мають перед собою мету - настання відповідних правових наслідків. Таким чином, висновки відповідача про те, що угоди, укладені ТОВ «Ексим-транзит» з ПАТ «Кримзалізобетон», мають протиправний характер та по суті прирівнюються до нікчемних, а також про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 767005,00 грн., є необґрунтованими.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 18.06.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення на його електронну адресу тексту судової повістки, яка ним отримана 11.06.2013 року, що підтверджується відповідним електронним повідомленням. Письмових заперечень на позовну заяву відповідач до суду не надав. Присутній у судовому засіданні 11.12.2012 року представник відповідача проти позову заперечував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час, дату та місце слухання справи, ненадання ним обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 27.06.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (ідентифікаційний код 01267308), яке в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон», що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА №648134 від 14.09.2012 року (а.с.32).

Як свідчать матеріали справи, позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Посадовими особами Державної податкової інспекції АР Крим ДПС у період з 28.09.2012 року по 04.10.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Кримзалізобетон» (ЄДРПОУ 01267308) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ексим-транзит» (ЄДРПОУ 37157379) за січень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від'ємне значення суми податку на прибуток за І квартал 2011 року на 767005,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення ВАТ «Кримзалізобетон» вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою формування витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено, що ВАТ «Кримзалізобетон» у січні 2011 року мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «Ексим-транзит», за рахунок яких ВАТ «Кримзалізобетон» були сформовані валові витрати у сумі 767005,00 грн.

ТОВ «Ексим-транзит» знаходиться на обліку у ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва 18.03.2011 року були надані матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ексим-транзит» з питань визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року для прийняття рішення щодо визначення правочинів, укладених з ТОВ «Ексим-транзит», нікчемними.

Згідно з актом перевірки встановити фактичний вид діяльності та проведення операцій, що підлягають ліцензуванню, не надається можливим, оскільки підприємством не надано до перевірки первинні документи, підтверджуючі здійснення фінансово-господарської діяльності.

Підприємством ТОВ «Ексим-транзит» до контролюючого органу не надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, також реєстр 1 ДФ та Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток за 2010 рік.

На день перевірки ТОВ «Ексим-транзит» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи наведене вище, можна зробити висновок щодо нереальності здійснення фінансово-господарських відносин між підприємствами ВАТ «Кримзалізобетон» (ЄДРПОУ 01267308) та ТОВ «Ексим-транзит» (ЄДРПОУ 37157379) у січні 2011 року.

Таким чином, ВАТ «Кримзалізобетон» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

У зв'язку з цим податковим органом зроблено висновок про те, що ВАТ «Кримзалізобетон» необґрунтовано включило до складу валових витрат у І кварталі 2011 року суми придбання товарів/послуг у ТОВ «Ексим-транзит», чим завищені витрати на суму 767005,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 7416/22-3/01267308 від 11.10.2012 року (а.с.19-30).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем до податкового органу було подано заперечення на нього (а.с.12).

За наслідками розгляду заперечень позивача на акт перевірки № 7416/22-3/01267308 від 11.10.2012 року, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим залишено їх без задоволення (а.с.13-18).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 02.11.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №008862204, яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за І квартал 2011 року №9002871048 від 06.05.2011 року на суму 767005,00 грн.

Не погодившись з названим вище податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період 2010-2012 роки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та який визначає, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 6 Закону передбачалось, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податковий орган не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині необґрунтованого формування від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у січні 2011 року засновані на тому, що ВАТ «Кримзалізобетон» не мало права враховувати витрати за правочином з ТОВ «Ексим-транзит» при формуванні валових витрат внаслідок нікчемності даного правочину.

Судом перевірені висновки податкового органу в цій частині та встановлено, що питання відносно реальності взаємовідносин між ВАТ «Кримзалізобетон» та ТОВ «Ексим-транзит» за січень 2011 року з'ясовувалось під час розгляду справи №2а-4795/11/0170/5 за позовом ВАТ «Кримзалізобетон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 року № 0000574002 про донарахування податку на додану вартість в сумі 153401,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.12.2012 року у справі №2а-4795/11/0170/5, яка набрала законної сили з 25.03.2013 року (а.с.79-83), встановлено реальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Ексим-транзит», а також фактичне настання правових наслідків в результаті проведених господарських операцій.

Рішення суду прийнято за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності ВАТ «Кримзалізобетон», а також з урахуванням Експертного висновку ТОВ «Кримське експертне бюро» №34/12 від 05.10.2012 року.

Крім того, під час розгляду справи №2а-4795/11/0170/5 були встановлено обставини, згідно яких інформацію щодо відсутності юридичної особи ТОВ «Ексим-транзит» за юридичною адресою внесено до ЄДР 16.03.2011 року, тобто після здійснення правочину з ВАТ «Кримзалізобетон».

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 2 ст. 255 КАС України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 КАС України обставини, встановлені в адміністративній справі №2а-4795/11/0170/5, є такими, що не потребують доказування.

З огляду на зазначене вище, необґрунтованими є висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 7416/22-3/01267308 від 11.10.2012 року, щодо нереальності здійснення фінансово-господарських відносин між підприємствами ВАТ «Кримзалізобетон» (ЄДРПОУ 01267308) та ТОВ «Ексим-транзит» (ЄДРПОУ 37157379) у січні 2011 року, а також щодо порушення ВАТ «Кримзалізобетон» статті 228 Цивільного кодексу України при укладенні даного правочину.

Відносно висновків податкового органу про порушення позивачем статті 228 Цивільного кодексу України в частині укладення нікчемного правочину з ТОВ «Ексим-транзит», суд додатково вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ексим-транзит» на суму 767005,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення №0008862204 від 02.11.2012 року є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2146,19 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0008862204 від 02.11.2012 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,19 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.