Рішення

від 17.06.2013 по справі 910/8900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8900/13 17.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОЛОДЖИК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс»

про стягнення 56 635, 55 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лавриненко О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОЛОДЖИК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» про стягнення боргу у розмірі 51 393,26 грн. за договором поставки з відстрочкою платежу № 12 від 01.02.2012 р. та 5 242,29 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8900/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.06.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.06.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» суму боргу у розмірі 51 393,26 грн., а також суму пені у розмірі 2 300,10 грн. та витрати на юридичну допомогу, пов'язані з розглядом справи - 2 600,00 грн.

Розглянувши подану заяву про зменшення позовних вимог, суд відзначає наступне

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що вищезазначена заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У процесі розгляду спору представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3 та отримані представниками відповідачів, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи № 910/8900/13 по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїми процесуальними правами на надання відзиву та направлення представників для участі в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 17.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОЛОДЖИК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» укладено договір поставки з відстрочкою платежу № 12 умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідачу мережеве обладнання, комп'ютерну оргтехніку, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п. 2.1. постачальник зобов'язується передати товар у власність замовнику згідно з виставленими рахунками, а також товаросупровідними документами (накладними), які є частиною спірного договору.

Пунктом 2.3. передбачено, що постачальник має право припинити поставку наступної партії товару, якщо замовник не повністю оплатив попередню партію товару.

Згідно з п. 2.4. замовник зобов'язаний прийняти товар, а також оплатити товар в порядку, передбаченому договором.

Пунктом 3.1. передбачено, що товар постачається замовнику в тарі (упаковці) відповідно до вимог державних стандартів, технічних умов (або відповідно до домовленостей сторін).

Відповідно до п. 4.2. товар вважається прийнятим замовником по кількості місць - відповідно до кількості місць, відмічених у накладній.

Моментом (датою) передачі (поставки) товару вважається дата отримання товару замовником зі складу постачальника (дата оформлення і підписання накладної) (п. 4.3. договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту (дати) фактичної передачі товару по накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін і оформлення відповідних документів (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 5.2. оплата проводиться протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару замовником.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених пунктом 5.2. договору, замовник оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 % від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, до моменту повного виконання замовником свого зобов'язання по оплаті.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом одного року. Якщо одна із сторін не заявила про його розірвання, договір вважається продовженим на тих же умовах. У випадку, коли на момент спливу строку дії договору існує заборгованість покупця по оплаті отриманого товару, строк дії даного договору вважається продовженим до моменту остаточного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 9.7. договору).

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару відповідачеві на загальну суму 90 193,26 грн. за договором № 12 від 01.02.2012р. та підтверджується видатковою накладною № РнБ-001093 від 20.02.2013р. та отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» на підставі довіреності № 66 від 20.02.2013р.

Також, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати на загальну суму 38 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № 1155 від 26.02.2013р. на суму 20 000,00 грн., № 1207 від 14.03.2013р. на суму 13 500,00 грн., № 1141 від 20.021.2013р. на суму 5 300,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № 12 від 01.02.2012р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 51 393,26 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 300,10 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки з відстрочкою платежу № 12 від 01.02.2012р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором поставки з відстрочкою платежу № 12 від 01.02.2012р. не надав; заперечень щодо отримання товару не висловив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставивши товар, який відповідач прийняв без жодних зауважень щодо кількості та якості, а відповідач, вчасно не розрахувавшись за вищезазначеним договором за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Враховуючи, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо оплати товару за умовами договору поставки з відстрочкою платежу № 12 від 01.02.2012р. суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 51 393,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 300, 10 грн. - пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача сума пені за період з 04.03.2013р. до 17.06.2013р., з урахуванням часткових сплат відповідачем, становить 2 300, 10 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за період такого прострочення, враховуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Що ж до заяви позивача в частині стягнення витрат на юридичну допомогу, пов'язаних із розглядом справи у розмірі 2 600, 00 грн., суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, в п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» та Приватним підприємством «Юрконсалтнг» укладено договір про надання юридичних послуг б/н від 03.12.2012 р. предметом якого є консультаційно-юридичні послуги в обсязі і на умовах передбачених даним договором.

07.06.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» перераховано Приватному підприємству «Юрконсалтинг» 2 640,00 грн. за юридичне обслуговування відповідно до договору від 03.01.2012 р.

При цьому, суд відзначає, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» представляла Лавриненко Ольга Вікторівна на підставі довіреності від 28.05.2013 р.

В той же час, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності у Лавриненко Ольги Вікторівни права зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво) та, відповідно, доказів оплати саме послуг адвоката, а відтак - позивачем не доведено понесення ним витрат саме на оплату послуг адвоката, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для розподілу вищевказаних витрат саме в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на юридичну допомогу у розмірі 2 600, 00 грн., що пов'язані із розглядом справи, не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Тож, оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕОЛОДЖИК» судовий збір у розмірі 89, 38 грн., що сплачений платіжним дорученням № 2774 від 29.04.2013р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/8900/13.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, код ЄДРПОУ 30218754) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 30646553) суму боргу у розмірі 51 393 (п'ятдесят одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 26 коп., пені - 2 300 (дві тисячі триста) грн. 01 коп. та 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Неолоджик» (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 30646553) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) 38 грн., що сплачений платіжним дорученням № 2774 від 29.04.2013р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/8900/13.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.