Постанова

від 27.06.2013 по справі 910/6381/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа№ 910/6381/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Кропивної Л.В.

За участю представників:

від прокуратури: Ханчич Г.О. - за посвідченням,

від позивача 1: представник не з'явився,

від позивача 2: Василенко А.І. - представник за довіреністю, Кашеварова О.О. - головний лікар,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайки Світлани Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р.

у справі №910/6381/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Заступника прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі 1.Департаменту охороні здоров'я виконавчого органу Київської міської державної адміністрації та 2.Шкіряно-венерологічного диспансеру №3 Святошинського району м.Києва

до Фізичної особи-підприємця Чайки Світлани Володимирівни

про стягнення 22 622,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Заступник прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі 1.Департаменту охороні здоров'я виконавчого органу Київської міської державної адміністрації та 2.Шкіряно-венерологічного диспансеру №3 Святошинського району м.Києва (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чайки Світлани Володимирівни 22 622,46 грн. заборгованості, з яких: 14 970,51 грн. боргу по орендній платі, 7 651,95 грн. боргу за комунальні послуги за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно короткострокового договору про передачу в користування (оренду) нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва № 5.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р. у справі №910/6381/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Чайки Світлани Володимирівни на користь Шкіряно-венерологічного диспансеру № 3 Святошинського району м. Києва 14 970,51 грн. боргу по орендній платі, 7 538,24 грн. боргу за комунальні послуги.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Чайки Світлани Володимирівни в дохід Державного бюджету України 1 711,85 грн. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 23.04.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачі не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

21.06.2013р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, в зв'язку з перебуванням відповідача у відрядженні, а його представники зайняті у інших судових засіданнях.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника. Також не надано належних доказів того, що він та його представник перебувають у відрядженні.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Щодо заявленого в суді першої інстанції прокуратурою клопотання про відновлення строку на звернення з даним позовом до суду судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Також даною нормою передбачено право прокурора звертатися до суду з позовами з метою представництва інтересів держави в суді.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст..257 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про обставини несплати коштів на користь комунального медичного закладу Прокуратурі Святошинського району м. Києва стало відомо із звернення головного лікаря Шкірно-венерологічного диспансеру № 3 Святошинського району м. Києва, яке надійшло 21.03.2013 (копія наявна в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що прокуратура району не була учасником договірних правовідносин, про обставини існуючої заборгованості та порушення інтересів держави їй не могло бути відомо до надходження звернення.

З огляду на викладене Прокуратурою Святошинського району м. Києва позовна давність не пропущена, а отже порушене право підлягає захисту.

У відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Шкіряно-венерологічним диспансером № 3 Святошинського району м. Києва, як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Чайкою Світланою Володимирівною, як орендарем, був укладений договір про передачу в користування (оренду) нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва № 5 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 160/1216 від 02.04.2009 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 13 для надання косметологічних послуг.

Згідно із п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 36,8 кв. м. на 2-му поверсі.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору не було сплачено вартість наданих послуг, а тому у орендаря у період з вересня 2009 року по квітень 2010 року виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 14 970,51 грн. та за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року заборгованість за комунальні послуги в розмірі 7 651,95 грн.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст..631 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що договір діє з 01.08.2009 до 30.04.2010.

За умовами п. 4.19 Договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Факт повернення та відповідно прийняття позивачем-2 з оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 13, загальною площею 36,8 кв. м. підтверджується актом приймання-передачі від 30.04.2010.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном лікувально-профілактичних закладів міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та на дату підписання договору становить 50,00 грн. за 1 кв. м., що в цілому складає 1 840,00 грн.

Витрати орендодавця на утримання майна - не входять до складу орендної плати, нараховуються орендодавцем та сплачуються орендарем одночасно з орендною платою, а саме: плата за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди; амортизаційні відрахування на об'єкт оренди; експлуатаційні витрати орендодавця.

Згідно із п.3.9 Договору орендар відшкодовує орендодавцю вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, яка не входить до складу орендної плати або сплачує вартість цих послуг самостійно на підставі договорів, укладених з відповідними організаціями, що надають такі послуги.

Відповідачем доказів укладення відповідних договорів із постачальниками зазначених вище послуг не подано.

Прокуратурою пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за комунальні послуги в загальному розмірі 7 651,95 грн., до складу якої входить: 6 301,91 грн. за теплоенергію, 936,57 грн. за електроенергію, 34,38 грн. за водопостачання, 265,38 грн. за вивіз сміття та 113,71 грн. за послуги зв'язку.

Відповідно до п. 3.4 Договору до орендної плати та до витрат орендодавця на утримання орендованого майна нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується орендарем одночасно з вказаними платежами.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2 Договору).

Згідно із п. 3.5 Договору орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6 Договору).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав своїх зобов'язань у зв'язку чим у останнього виникла заборгованість по орендній платі за період з вересня 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 14 970,51 грн. та заборгованість за комунальні послуги за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 7 538,24 грн.

Відповідачем відповідно до вимог ст..ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів протилежного.

Статтею ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.2 Договору орендар зобов'язався вносити орендну плату та інші, передбачені договором платежів своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги заявника про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 14 970,51 грн. та зі сплати комунальних послуг в розмірі 7 538,24 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наявність в матеріалах справи укладених позивачем-2 з підприємствами, що надають відповідні комунальні послуги, договорів та платіжних доручень про сплату позивачем-2 відповідних послуг свідчать про правомірність відшкодування позивачу згаданих витрат.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 113,71 грн. за послуги зв'язку, що включені до складу комунальних послуг, задоволенню не підлягають з огляду на наступне

Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що залежно від функціонального призначення комунальними послугами є централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Отже, послуги зв'язку не входять до числа комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 затверджено Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг (чинних на момент дії договору), відповідно до яких у разі передачі абонентом телефонізованих приміщень в оренду з орендарем укладається тимчасовий договір (за відсутності заборгованості за користування телефоном та надані телекомунікаційні послуги) за заявами абонента та орендаря на строк дії договору оренди.

В даному випадку орендодавець мав право тимчасово переоформити договір з вузлом зв'язку (оператором) на ім'я орендаря з подальшим правом відновлення попереднього договору - на підставі вище названих Правил.

Доказів того, що в орендованому відповідачем приміщенні був телефон та відповідач користувався послугами зв'язку не подано, тоді як обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В даному випадку це стосується прокуратури, яка мала довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 113,71 грн. заборгованості за користування послугами зв'язку.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі положень ст..49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайки Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р. у справі №910/6381/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року у справі №910/6381/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6381/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 01.07.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Кропивна Л.В.