Постанова

від 13.11.2006 по справі 6/396/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"13" листопада 2006 р.

Справа №  6/396/06

м. Миколаїв

за позовом

Приватного підприємства

"Чорноморець" м.Миколаїв

до відповідача

Миколаївської міської ради

третя

особа

Приватний

підприємець ОСОБА_1

про

Визнання рішення недійсним

Суддя                                                                                             Ткаченко

О.В

Секретар                                                                                         

Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Євтєєва Т.В.

Від відповідача

Левченко О.О.

Від третьої особи

ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4

Суть спору:

01.12.2005р. і  06.03.2006р. приватне

підприємство «Чорноморець»звернулось до Миколаївської міської ради  з заявами із прикладенням зйомки місцевості з

визначенням ділянки, в яких просило зарезервувати за ним земельну ділянку

площею 2000 кв.м. на період проектно-вишукувальних робіт для розміщення

торгово-розважального центру з дитячою площадкою та благоустроєм прилеглої

території по АДРЕСА_1.

05.04.2006р. на звернення позивача

відповідачем було надано відповідь (вих. № НОМЕР_1), в якій позивача

повідомили, що генпланом забудови мікрорайону «Намив»розміщення

торгово-розважального центру по АДРЕСА_2 не передбачено і планувальної

можливості відведення земельної ділянки під об'єкт за вказаною адресою немає.

Поряд з тим, 30.06.2006р. Рішенням

НОМЕР_2 (п. 2.1) в п.1.28 Рішення НОМЕР_5(яким ОСОБА_1 і ОСОБА_5. зарезервовано

земельну ділянку по в АДРЕСА_1) зарезервовано 

земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ЗАТ "Фоззі".

Підприємство звернувся з позовом(з

урахуванням уточнень) про визнання недійсним і скасування п.2.1 Рішення НОМЕР_2,

посилаючись на те, що рішення органів виконавчої влади не можуть мати зворотної

сили у відповідності до ст.5 ЦК України; передача земельних ділянок  в оренду у разі надходження двох або більше

заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки відбувається

на підставі аукціону або конкурсу.

Відповідач позов не визнав,

заперечень у письмовій формі не надав. В судових засіданнях пояснив, що Рішення

НОМЕР_2 прийнято у відповідності з ч.1 ст.124 ЗК України. Чому не було

відмовлено третій особі  в наданні

земельної ділянки з тих же підстав, що і позивачу, чому не було проведено

конкурс і чи співпадають на місцевості земельні ділянки, щодо яких подали заяви

позивач і третя особа, не пояснив.

Третя особа також не визнала

позову, вказавши, що Рішення НОМЕР_5 про резервування за ним  земельної ділянки прийнято до звернення

позивача.

Спірним рішенням здійснено тільки

заміну інвестора -замість ОСОБА_5 в рішенні зазначено ЗАТ "Фоззі".

Рішенням господарського суду

Миколаївської обл. НОМЕР_4., яке, згідно з п.4 ст.72 КАС України, є

обов'язковим для суду, відповідача зобов'язано укласти договір оренди на спірну

земельну ділянку, внаслідок чого і було прийняте оспорюване рішення.

Стаття 5 ЦК України

розповсюджується тільки на нормативні акти.

Господарський суд, розглянувши

матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст.2 КАС України

у  справах  щодо 

оскарження рішень,  суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони,

зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень

та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

7) з дотриманням принципу рівності

перед законом.

В адміністративних справах про

протиправність рішень  суб'єкта владних

повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається

на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.(п.2 ст.71

КАС України).

Оскільки відповідачем будь-яких

доказів правомірності прийнятого рішення не надано, суд приймає рішення на

підставі документів, наданих позивачем і третьою особою.

В тексті  Рішення НОМЕР_2 зазначено, що воно прийнято у

відповідності до ЗУ "Про місцеве самоврядування" і Земельного кодексу

України без посилання на статті нормативних актів. Як вбачається з пояснень

відповідача прийнято у відповідності до ч.1 ст.124 ЗК України, тобто Рішення

НОМЕР_2 від 30.06.2006р є рішенням про передачу земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст.16 Закону

України   від 06.10.1998  № 161-XIV "Про оренду землі" у разі

надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої

земельної ділянки, що перебуває в державній або 

комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи

місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права

оренди земельної ділянки.

Отже, якщо Рішення НОМЕР_2 є

рішенням  про передачу земельної ділянки

в оренду, воно не може вважатися правомірним, оскільки відповідачем не

додержано вимог ст.16 Закону № 161-XIV.

Однак, згідно з рішенням

Миколаївської міськради НОМЕР_3(копію якого надано третьою особою) резервування

земельних ділянок здійснюється на час проведення проектно - вишукувальних робіт

при підготовці рішень міської ради про затвердження матеріалів попереднього

погодження розміщення об'єктів на міських землях.

Виходячи з цього, Рішення НОМЕР_2

прийнято у відповідності з рішенням Миколаївської міськради НОМЕР_3, а не  ст.124 ЗК, і є рішенням не про надання

земельної ділянки в оренду, а рішенням про резервування земельної ділянки з

метою, вказаною в рішенні Миколаївської міськради НОМЕР_3

Проте і таке рішення не є

правомірним, як прийняте з порушенням пп.7 п.3 ст.2 ст.2 КАС України, оскільки

відмова позивачу у резервуванні земельної ділянки по АДРЕСА_1 з підстав,

вказаних у листі від 05.04.2006р. вих. № НОМЕР_1 і прийняття Рішень

01.04.2005р. і 30.06.2006р. про резервування земельної ділянки за тією ж

адресою ОСОБА_1 і ОСОБА_5. та ОСОБА_1 і ЗАТ "Фоззі", дає можливість

зробити висновок про порушення  принципу

рівності перед законом.

Відповідачем не доведено, як це

його зобов'язує п.2 ст.71 КАС України, відсутність порушення цього принципу.

Доводи третьої особи про

обов'язковість для даного суду Рішення господарського суду Миколаївської обл.

НОМЕР_4 відхиляються, оскільки в  п.4

ст.72 КАС України йдеться мова про вирок суду і постанову у справі про

адміністративний проступок, а не про постанову в порядку адміністративного

судочинства.

Посилання позивача на ст. 5 ЦК

України судом не приймаються до уваги, т.я. зазначена стаття стосується

нормативних актів.

Обираючи спосіб захисту(позвач

просить рішення скасувати і визнати недійсним) суд визнає рішення недійсним,

оскільки відповідно до п.4 ст.105 КАС України позовна заява може містити інші

вимоги, крім скасування рішень, а ст.152 ЗК України зазначає, що захист прав

громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання

недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого

самоврядування.

Керуючись ст.ст. 94,161-163

КАС України,

господарський суд

П О С Т А Н О

В И В  :

Визнати

недійсним п.2.1 рішення Миколаївської міської ради НОМЕР_2.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У

разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження

рішення  суду  першої 

інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і

вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд  першої інстанції, який ухвалив

оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга

на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи

апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею,

залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка

їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється

ухвала.    

Суддя

О.В.Ткаченко