Вирок

від 20.06.2013 по справі 1714/1325/12

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1714/1325/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Драновської С.З.

при секретарі Краєвській Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, вулиця 30-річчя Перемоги,13, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, військовозобов’язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.201, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, -

за участю прокурорів Самсонової Н.О., Матвєєвої Ю.В.

Захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2000 - 2002 років ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ДП Лама-Ф та ДП В«ІнформВ» Спільного українсько-польського підприємства В«АБ ІмексВ»ЛТД, юридична адреса - Волинська область, смт. Любешів, вул.8-го Березня,1, будучи службовою особою цих підприємств, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Крім цього, у вказаний період часу, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, ОСОБА_1 зловживав своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а також вчинив службове підроблення.

Вказані злочини ОСОБА_1 вчинив за наступних обставин.

У вересні 2002 року перебуваючи на посаді директора ДП В«ІнформВ» спільного українсько-польського підприємства В«АБ ІмексВ»ЛТД, достовірно знаючи вимоги Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року, Закону України В«Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинахВ» від 01 серпня 2002 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари, що експортуються за межі митних кордонів України, затвердженої наказом ДПА України № 44 від 31.05.1994 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 140/349 від 29.06.1994 року, при ввезенні на митну територію України з республіки Молдова цукру-піску у кількості 5 241 тони вартістю 12421170 гривень, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість та мита, при ввезенні (імпорті) товарів, ОСОБА_1, як директор ДП В«ІнформВ» , використовуючи своє службове становище, надав митним органам та органам Державної податкової адміністрації (далі-ДПА) завідомо недостовірні документи про ввезення зазначеного майна на умовах давальницької сировини, умисно, не сплативши, таким чином, до бюджету 2 811757 гривень 05 копійок податку на додану вартість та 8285498 гривень 88 копійок державного мита.

Зокрема, з метою приховування фактичного призначення цукру, який повинен був надійти на адресу ДП В«ІнформВ» та ухилення від сплати податків, шляхом незаконного використання положень Закону України № 327/95-ВР від 15.09.1995 року В«Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинахВ» , ОСОБА_1, подав через АТЗТ В«Глорія- ІмпексВ» до митного поста Луцьк завідомо-підроблений контракт № 00503/4 від 1 серпня 2002 року між ДП В«ІнформВ» і компанією В« CODAPUN В« Молдова про отримання цукру-піску на давальницьких умовах для переробки та виготовлення цукерок карамель В«ДюшесВ» ; договір №1 від 01.08.2002 року та додатки до нього № 1,2 від 01.08.2002 року; договір оренди б/н від 07.08.2002 року між ДП В«ІнформВ» та ВАТ ВТКФ В«ЛасощіВ» , а також завірені ним копії вказаних контракту і договорів, достовірно знаючи, що цукор перероблятись не буде, а буде реалізований на території України.

Після цього, при надходженні кожної партії імпортованого цукру на територію України, з метою ухилення від сплати податків, використовуючи своє службове становище, випустив в обіг від ДП « Інформ» прості податкові векселі під зобовВ»язання вивезти з митної території України виготовлену з давальницької сировини продукцію, а ввезений цукор, всупереч такому зобовВ»язанню, реалізував на території України. Зокрема ОСОБА_1 всупереч п.12 розділу 3 В«Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввозі ( пересилці) товарів на митну територію України, затвердженого ПКМУ від 01.10.1997 року № 1104, випустив не забезпечені комерційними банками, шляхом аваля векселі:

- 02.09.2002року №6330356954415 на суму 390396, 0689 доларів США, де ПДВ складає 98964,8115 доларів США, а мито складає 291431,2574 долари США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 02.09.2002 року, становить 2080537,77 грн., де ПДВ- 527413,17 грн., а мито - 1553124,60 грн;

- 05.09.2002 року № 6330356954416 на суму 479433,8079 доларів США, де ПДВ складає 121107,8340 доларів США , а мито складає 358325, 9734 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 05.09.2002 року, становить 2555046,59 грн., де ПДВ- 645419,98грн., а мито - 1909626,61 грн;

- 05.09.2002 року № 6330356954417 на суму 349539,4217 доларів США, де ПДВ складає 88296,9696 доларів США, а мито складає 261242,4521 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 05.09. 2002 року, становить 1862800,44 грн., де ПДВ- 470561,04грн., а мито - 1392239,40грн;

- 10.09.2002 року № 6330356954419 на суму 113856,2957 доларів США, де ПДВ складає 28897,6487 доларів США, а мито складає 84958,6470 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 10.09.2002 року, становить 606740,20 грн., де ПДВ- 153995,57 грн., а мито - 452744,63 грн;

- 10.09.2002 року № 6330356954420 на суму 229 293, 9293 доларів США, де ПДВ складає 58196, 6541 доларів США , а мито складає 171097,2752 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 10.09. 2002 року, становить 221907,35 грн., де ПДВ- 310129,97 грн., а мито - 911777,39 грн;

- 10.09.2002 року № 6330356954421 на суму 26092, 0378 доларів США, де ПДВ складає 6622,3775 доларів США , а мито складає 19469,6903 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 10.09.2002 року, становить 139044,63 грн., де ПДВ - 35290,65 грн., а мито - 103753,98 грн;

- 11.09.2002 року № 6330356954422 на суму 314890,2239 доларів США, де ПДВ складає 80007,2540 доларів США, а мито складає 234882,9699 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 11.09.2002 року, становить 1678 175,96 грн., де ПДВ- 426390,66 грн., а мито - 1251785,30 грн;

- 18.09.2002 року № 6330356954423 на суму 45250,8434 доларів США, де ПДВ складає 11538,0073 доларів США, а мито складає 3 3712,8361 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 18.09.2002 року, становить 241164,37 грн., де ПДВ- 61491,81 грн., а мито - 179672,56 грн;

- 19.09.2002 року № 6330356954424 на суму 133565,7415 доларів США, де ПДВ складає 33973,9562 доларів США , а мито складає 99591,7853 доларів США, що згідно офіційного курсу долара США по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України станом на 19.09.2002 року, становить 711838,62 грн., де ПДВ - 181064,20 грн., а мито - 530774,42 грн;

а всього на загальну суму 2 млн. 82 тис. 318 доларів США, де мито складає 1 млн.554 тис.713 доларів США, що по відношенню до української гривні, встановленого Національним Банком України становить 11 097 255,93 грн., де ПДВ -2811757,05 грн., а мито - 8285498,88 грн.

Одержавши таким чином, розмитнення ввезеного цукру, ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, уклав від імені ДП В«ІнформВ» угоди купівлі-продажу з імпортованою сировиною, а саме з цукром піском в кількості 5241 тон на загальну суму 12 млн. 340 тис. 170 гривень.

Так, 16 вересня 2002 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу №16/09 з товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) В«Торговий дім ЛАЗ-ЦентрВ» на реалізацію 4941 тони цукру вартістю 11710170 гривень, 25 вересня 2002 року договір купівлі-продажу №12/7 з виробничою кондитерською фірмою (далі-ВКФ) В«ЛуцьккондитерВ» ЛТД на реалізацію 16 тон цукру вартістю 33600 гривень та цього ж дня - договір купівлі-продажу №3455 з виробничо-комерційною фірмою (далі-ВКФ) В«Контініум-Льон-КонтрактВ» на реалізацію цукру у кількості 254 тони вартістю 533 400 гривень.

Після цього, отримані від реалізації цукру кошти в сумі 12 млн. 340 тис. 170 грн., перерахував на рахунки різних субВ»єктів господарювання.

Зокрема: на рахунок футбольного клубу „Ковель-Волинь-2» відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №26/09 від 26 вересня 2002 року - 14000 гривень; -№1/10 від 1 жовтня 2002 року - 30000 гривень; -№11/09-2 від 11 вересня 2002 року - 30000 гривень; -№16/09-2 від 16 вересня 2002 року - 30 000 гривень;

- на рахунок ТОВ „Феміда-ІнтерВ» відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №26/09 від 26 вересня 2002 року - 130000 гривень; №26/09 від 26.09.2002 року - 5000 гривень; №27/09 від 27 вересня 2002 року - 9 500 гривень; №1/10 від 1 жовтня 2002 року - 130000 гривень; №11/09 від 11 вересня 2002 року - 30000 гривень; №12/09 від 12 вересня 2002 року - 105000 гривень; №16/09 від 16 вересня 2002 року - 215000 гривень; №17/09 від 17 вересня 2002 року - 18000 гривень;

- на рахунок футбольного клубу „Волинь-1В» - відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №26/09 від 26 вересня 2002 року - 100000 гривень;№01/10 від 1 жовтня 2002 року - 30000 гривень;№11/09-1 від 11 вересня 2002 року - 50000 гривень;№11/09-3 від 11 вересня 2002 року - 35500 гривень;№16/09 від 16 вересня 2002 року - 80000 гривень;№17/09-1 від 17 вересня 2002 року - 30000 гривень;

- на рахунок футбольного клубу „ВолиньВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №26/09 від 26 вересня 2002 року - 50000 гривень;

- на рахунок ТОВ „ВолиньтранснафтопродуктВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №26/09 від 26 вересня 2002 року - 8510 гривень;

- на рахунок АТЗТ „Глорія -ІмпексВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №27/09 від 27 вересня 2002 року - 22000 гривень;

- на рахунок підприємця ОСОБА_4 відповідно до підписаного ним платіжного доручення №27/09 від 27 вересня 2002 року - 271 гривню;

- на рахунок ДП „Лама-ФВ» відповідно до підписаних ним платіжних доручень №1/10 від 1 жовтня 2002 року - 10 гривень; №31/10 від 31 жовтня 2002 року - 238 гривень 97 копійок;

- на рахунок приватного підприємства (далі-ПП) „АрмадаВ» відповідно до підписаних ним платіжних доручень: №31/10 від 31 жовтня 2002 року - 40 гривень 03 копійки; №20/09 від 20 вересня 2002 року - 445 гривень;

- на рахунок закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) „СкіфВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №16/09-1 від 16 вересня 2002 року - 5000 гривень;

- на рахунок підприємця ОСОБА_5 відповідно до підписаного ним платіжного доручення №13/09-1 від 13 вересня 2002 року - 454 гривень;

- на рахунок обласного професійного комітету УМВС України у Волинській області відповідно до підписаного ним платіжного доручення №13/09 від 13 вересня 2002 року - 200 гривень;

- на рахунок ПП „Актив плюсВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №17/09-2 від 17 вересня 2002 року - 366 гривень;

- на рахунок ТОВ „Денді ЛьвівВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №17-09-01 від 17 вересня 2002 року - 36 гривень;

- на рахунок ТОВ „Кондитерська фірма „ЛасощіВ» відповідно до підписаного ним платіжного доручення №1/09 від 25 вересня 2002 року - 11180170 гривень

- на рахунок акціонерного комерційного банку (далі-АКБ) „ФорумВ» - відповідно до підписаних ним платіжних доручень від 25 вересня 2002 року №2/09 - 400 гривень і №3/09 - 30 гривень.

Після реалізації протягом вересня 2002 року 5241 тони цукру-піску та використанням отриманих від реалізації коштів, ОСОБА_1, подав до Любешівського відділення Маневицької міжрайонної Державної податкової інспекції Волинської області декларацію з податку на додану вартість ДП В«ІнформВ» від 24 жовтня 2002 року, за вересень 2002 року, в двадцятому рядку третього розділу якої умисно не відобразив податкове зобов’язання ДП В«ІнформВ» з податку на додану вартість (далі-ПДВ), яке виникло внаслідок продажу цукру, тобто вніс до декларації завідомо недостовірні відомості. Після цього ОСОБА_1 подав вказану декларацію до органів ДПІ та не сплатив вказаного податку, умисно ухилившись, таким чином, від сплати до бюджету податку на додану вартість на суму 2056695 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1, працюючи відповідно до наказу №1 від 8 вересня 2000 року на посаді директора дочірнього підприємства В«Лама-ФВ» спільного українсько-польського підприємства В«АБ ІмексВ»ЛТД, вносив до офіційних документів завідомо недостовірні відомості і, будучи службовою особою, відповідальною за сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, умисно ухилився від сплати податків, введених у встановленому законом порядку для ДП В«Лама-ФВ» .

Зокрема, з вересня 2000 року по березень 2001 року та з травня 2001 року по вересень 2002 року за результатами господарської діяльності ДП В«Лама-ФВ» у податкових деклараціях даного підприємства, які він особисто складав та надав до податкових органів, умисно не відображав податкові зобов’язання, які виникали за результатами фінансово-господаської діяльності керованого ним підприємства. Так, при реалізації підприємством власних товарів, виписував покупцям податкові накладні в яких окремим рядком виділяв суму податку на додану вартість за ставкою 20%, що давало їм змогу відносити ці суми до податкового кредиту. Складаючи податкові декларації ДП В«Лама-ФВ» ОСОБА_1, безпідставно посилаючись у графі 18 даних декларацій на наявність у підприємства пільг в оподаткуванні, умисно не відображав у графі 20 зазначених декларацій податкові зобов’язання та не перераховував отримані, таким чином, кошти до бюджету, в результаті чого умисно не сплатив до бюджету протягом 2000 - 2002 років 196109448 гривень податку на додану вартість. З цих же підстав, ОСОБА_1 протягом 2000 - 2002 років умисно не сплатив до бюджету держави податок на прибуток, отриманий підприємством протягом зазначеного періоду, у сумі 200470580 гривень.

Всього протягом 2000 - 2002 років, умисно ухиляючись від сплати податків, зборів, інших платежів, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, ОСОБА_1, як службова особа ДП В«ІнформВ»та ДП В«Лама-ФВ»не сплатив до бюджету 409733978 гривень 93 копійки, що більше ніж у п’ять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнавав і від дачі показів відмовився.

Разом із тим його винність у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України повністю підтверджується зібраними у справі і перевіреними в ході судового слідства доказами.

Зокрема, судом встановлено, що на митну територію України з Республіки Молдова в адресу ВАТ" Горохівський цукровий завод" для ДП "Інформ" в період з 2 по 26 вересня 2002 року залізничним транспрортом було ввезено цукор-пісок в кількості 5241 тони , що підтверджується документами, вилученими у ВАТ „Горохівський цукровий заводВ» , з яким у ДП "Інформ" був укладений договір зберігання №77 від 1 серпня 2002 року. Зазначений цукор надходив від ТОВ „КодапунВ» (Республіка Молдова). (т. 1 а.с. 237-273).

Судом також встановлено, що 23 травня 2002 року ТОВ В«КодапунВ» (Молдова) у місті Бухаресті (Румунія) уклало з компанією «СRIDEX TRADING INCВ» , розташованої на острові Мен, контракт №00503 на переробку цукру-сирцю з цукрової тростини на цукровий сироп, а пізніше, відповідно до додаткових умов контракту - на цукор-пісок. Відповідно до п.1 ст.3 даного контракту власником сирцю і результатів переробки являлась компанія «GRIDEX TRADING INCВ» . Контракт від імені ТОВ В«КодапунВ» підписав заступник генерального менеджера ОСОБА_6 (т.5 а.с.19-27). Про це свідчать вилучені 11 червня 2003 року в ході проведення виїмки у ТОВ В«КодапунВ»документи.( т.5 а.с.19-27)

Крім цього, 27 травня 2002 року ТОВ В«КодапунВ» уклало з компанією RIDEX TRADING INCВ» договір комісії №195, відповідно до п.1.3 якого, В«виступаючи від свого імені, Комісіонер (а саме ТОВ В«КодапунВ») самостійно укладає угоди купівлі-продажу в інтересах "Комітента" з третіми особами, що надалі називаються В«Покупці. ОСОБА_7 документ підписав генеральний директор ОСОБА_6 (т.6 а.с.22-24).

Транспортування цукру на підставі контракту та розпорядження компанії «СRIDEX TRADING INC» підтверджується вилученими 11 червня 2003 року у ТОВ В«КодапунВ» документами, серед яких дійсно міститься розпорядження №4 від 1 серпня 2002 року компанії «TRADING INC», про відвантаження 7500 тон цукру-піску в адресу Горохівського цукрового заводу для ДП В«ІнформВ»(т.5 а.с.28).

З вилучених на митному посту „ЛуцькВ» документів слідує, що цукор-пісок ввозився на територію України протягом 29 серпня -19 вересня 2002 року у м. Луцьк. На митний пост було надано завірену ДП "Інформ" фотокопію контракту №00503/4 від 1 вересня 2002 року, укладеного між ДП В«ІнформВ» та ТОВ В«КодапунВ» підписаного особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_8.

При огляді та вивченні комерційних інвойсах ТОВ В«КодапунВ» , які супроводжували відвантажений в адресу ДП В«ІнформВ» цукор, в якості підстави для відвантаження цукру значиться контракт №00503 від 23 травня 2002 року відсутні будь які відомості та вказівки на контракт №00503/4 від 1 серпня 2002 року (т.6 а.с.61-242, т.7 а.с.56-60, 71-72, 96-110, 123, 135-140, 172-192, т.15 а.с.151-177 ). У вилучених з митного поста Луцьк документах контракту № 000503 на англійський та російських мовах, не виявлено.

Крім цього, допитаний в якості свідка на досудовому слідстві ОСОБА_9 показав, що підпис на контракті №00503/4 йому не належить та будь-яких посадових осіб ДП "Інформ" він не знає (т.6 а.с.244).

З оголошених показань на свідка ОСОБА_10(т.36 а.с.177), вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо розмитненням цукру не займався, а подавав всі необхідні документи через підприємство "Глорія-Імпекс", яке надавало послуги по розмитненню для ДП "Інформ". Оригінали всіх документів, необхідних для митного оформлення, надавались особисто ОСОБА_1 до ТОВ "Глорія -Імпекс", яке в подальшому при надходженні кожної наступної партії товару, надавало їх до митного поста м. Луцьк. При цьому, обов"язку на перевірку достовірності наданих документів "Глорія-Імпекс" не несла, а те, що представлений ОСОБА_1 контракт 00503/4 і додатки до нього є підробленими, ніхто з працівників даного підприємства не знав.

Отже, здійснюючи розмитнення цукру-піску, ОСОБА_1 користувався послугами даного підприємства, через яке й надав митним органам контракт та інші документи, які насправді не укладались.

Крім того в матеріалах справи є пояснення ОСОБА_1, в яких він вказував на те, що в серпні 2002 року особисто їздив у Молдову, де й заключив з представником "ТОВ "Кодапун" контракт на постачання цукру для ДП "Інформ " на умовах давальницької сировини для переробки на карамель "Дюшес". ( т.2 а.с. 148) Проте, такі його пояснення суперечать його ж показанням в суді, в яких він стверджує, що контракт був заключений з представником ТОВ "Кодапун" у м. Луцьк.

З досліджених в судовому засіданні висновків судової почеркознавчої експертизи № 4173, слідує, що підписи від імені ОСОБА_8 електрографічне зображення яких міститься в графі "Замовник" в електрофотокопії контракту № 00503/4 між компанією "Кодапун" та ДП "Інформ" СУПП "АБ Імекс" ЛТД від 01.08.202 року та в електрофотокопії технологічної схеми виготовлення карамелі /Додаток 1 до контракту/ виконані не ОСОБА_8 ( т.8 а.с.192-193)

З наведеного суд прийшов до висновку, що правовою підставою для імпорту на митну територію України цукру піску в кількості 5241 тони в адресу ДП "Інформ" послужило розпорядження компанії «GRIDEX TRADING INCВ» за №4 для ТОВ "Кодапун". Контракт на переробку цукру-піску між ТОВ "Кодапун" та ДП "Інформ" насправді не укладався, так-як ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_6 не підписувався. А отже, документи, які ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, надавав митним органам при розмитненні цукру, були завідомо недостовірними і надані ним з метою приховати дійсний імпорт та призначення цукру і ухилитися від сплати митних зборів та податків, які справляються при ввезенні товарів на Україну.

Не знайшли свого підтвердження, а навпаки повністю спростовані також показання підсдуного дані на досудовому слідстві щодо намірів ДП "Інформ" переробити ввезений цукор для ТОВ "Кодапун" на Кондитерській Фабриці "Ласощі".

Так, з показань наданих органам досудового слідства та оголошених показань свідка ОСОБА_11 (Т.36 а.с.261.265) - директора ВАТ ВКФ "Ласощі" вбачається, що 01.08.2002 року до неї особисто звернувся ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір на переробку цукру-піску на карамель "Дюшес". Тоді ж такий договір був підписаний, однак, для вирообництва зазначеної в договорі кількості продукції необхідні були додаткові потужності, у зв"язку з чим ОСОБА_12 мав перерахувати від ДП "Інформ" грошові кошти в якості попередньої оплати для придбання додактової лінії. Проте, після вказаного візиту вона ОСОБА_1 більше не бачила і будь-які намагання з її сторони зв"язатися з ним виявились безрезультатними. Тому, в адресу ДП "Інформ " було направлено повідомлення про неможливість виконання товаристовм зобов"язань по договору переробки. ОСОБА_11 також підтвердила, що договору оренди карамельного цеху та додаток №1 Товариство з ДП "Інформ" не укладало, а підписи в договрах їй не належать. ( т.15 а.с.365 )

Та обставина, що крамельний цех в оренду ДП "Інформ" для переробки давальницької сировини на карамель "Дюшес" не укладався, а перелік зазначеного в ньому обладнання не відповідає тому, яке було в наявності у ВАТ ВКФ "Ласощі" підтверджується показаннми свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 наданих ними на досудовому слідстві. ( т.15 а.с.363-364;368) та висновками проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи згідно яких підписи від імені ОСОБА_11, в електрофотокопії договору оренди між ВАТ ВТКФ "Ласощі" та ДП "Інформ" СУПП "АБ Імпекс ЛТД" від 07.08.2002 року та в додатку №1 до договору оренди виконані не нею, а іншою особою .( т.8 а.с.182)

В той же час дії ОСОБА_1, як директора ДП "Інформ" свідчать про наявність у нього намірів на досягнення іншої мети, а ніж переробка цукру на карамель "Дюшес".

Зокрема, його посилання про необхідність придбання додаткового обладнання для виробництва карамелі, документального підтвердження, як в ході досудового, так і в ході судового слідства, не знайшли. Будь-яких дій спрямованих на це ОСОБА_1 не вчинив. В той же час, отримуючи кожну наступну партію цукру-піску ОСОБА_1, як директор ДП "Інформ", надав митним органам випущені ним податкові векселі та згадані вище копії контракту і договорів, що в кінцевому результаті послужило підставою для розмитнення цукру (т.7 а.с.1-200; т.8 а.с.77-78). Після цього, починаючи з 16 та 25 вересня 2002 року, уклав угоди на реалізацію всього цукру на території України. Про свідчать оголошені показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 (т.36 а.с.222,223,327). Дане доводиться і з документів на відвантаження цукру зі складу Горохівського цукрового заводу, яке здійснювалось залізничним транспортом за письмовою вказівкою ДП В«ІнформВ» , підписаною особисто ОСОБА_1 (т.11 а.с.36), Відвантаження цукру покупцям розпочалось практично відразу ж після його надходження на склад Горохівського цукрового заводу, починаючи з 6 вересня 2002 року. На момент перевірки складських приміщень ВАТ В«Горохівський цукровий заводВ» 4 жовтня 2002 року залишок не відвантаженого цукру складав 31850 кілограмів. (т.1 а.с.257-273, т.15 а.с.197-250).

З вилучених на Горохівському цукровому заводі документів також видно, що про надходження та відправку цукру зі складів ВАТ В«Горохівський цукровий заводВ« , складались реєстри вагонів. Згідно зазначених реєстрів цукор, який надходив на адресу ДП „ІнформВ» , через декілька днів після надходження відвантажувався на адресу третіх осіб (т. 1 а.с. 237-273).

Факт реалізації цукру стверджується також документами про надходження коштів за реалізований цукор на рахунок ДП В«ІнформВ» (т.9 а.с.149-150). Так, виробнича кондитерська фірма ( далі -ВКФ) В«Контініум-Льон-КонтрактВ» по платіжних дорученнях №7869 від 11 вересня 2002 року та №7993 від 13 вересня 2002 року перерахувала на рахунок ДП В«ІнформВ» відповідно 300 000 та 330 000 гривень (т.9 а.с.104-119).

З оголошених показань допитаних в суді(Т.36 а.с.175-286), а також даних ними на досудовому слідстві свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_4, а також на досудовому слідстві ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_22, вбачається, що одержані від реалізації цукру -піску кошти ОСОБА_1 , як директор ДП "Інформ", перерахував в якості безпроцентної фінансової допомоги та благодійних внесків різним підприємствам та організаціям на території Волинської області (т.13 а.с. 27-65; т.9 а.с.151-154, 164-165, 176-179, 188-191, 245-249, 260-264, 293, 306).

Спростовувалися і показання ОСОБА_1, надані ним як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні відносно того, що реалізація ввезеного цукру здійснювалась на підставі повідомлення ТОВ "Кодапун" про зміну кон"юктури ринку на карамель та проханням продати цукор, оскільки, як встановлено судом, ТОВ « Кодапун» не було власником цукру. Контракт на переробку цукру ДП "Інформ" з ТОВ "Кодапун" не укладався, а отже, і питання про зміну умов такого контракту та про реалізацію цукру розглядатись не могло.

Крім цього, з наявних у справі листів ТОВ "Кодапун" видно, що вони підписані генеральним менеджером. Напроти цього напису зазначено прізвище - ОСОБА_8 та підпис. Однак, як встановлено судом, ОСОБА_8 під час його допиту свідчень про направлення таких повідомлень в адресу ДП "Інформ" не давав, листи не зареєстровані по вхідній кореспонденції ДП "Інформ", у зв"язку з чим походження цих листів є сумнівним, а тому вони не можуть бути достовірними та допустимими доказами у справі..

Отже, дії ОСОБА_1 з випуску векселів і реалізації цукру суперечать Закону України №327/95-ВР від 15 вересня 1995 року „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинахВ» , у відповідності з яким, при ввезенні на митну територію України давальницької сировини, вона обкладається ввізним митом, податками та зборами Сплата ввізного мита, податків та зборів провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця: простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації. У разі вивезення продукції у повному обсязі, вексель погашається і ввізне мито податки та збори не справляються. Підставою для погашення векселя є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії ввізної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України. Право власності на давальницьку сировину належить виключно нерезиденту, який здійснює поставку сировини на давальницьких умовах.

Проте, як видно з матеріалів справи випущені ОСОБА_1 векселі не були авальовані /підтверджені/ банком, а отже, не були забезпечені гарантіями їх оплати в разі опротестування і при цьому були взяті на податковий облік з загальною сумою мита та податку на додану вартість більше 11 мільйонів гривень. На це вказують показання свідка ОСОБА_23. З показань цього свідка також встановлено, що відповідальність за авалювання векселів несе особа, яка їх випустила.

ОСОБА_7 у свою чергу свідчить про те, що випускаючи такі векселі, ОСОБА_1 знав, що в подальшому вони оплачені не будуть і наміру сплатити ввізне мито та податки і збори не мав, а одержані від реалізації цукру кошти ОСОБА_1 перерахував з рахунків ДП "Інформ" на рахунких інших підприємств в повному обсязі ще до моменту подання податкової звітності за вересень 2002 року. А його дії по випуску неавальованих векселів, за відсутності інших коштів, вказують на відсутність намірів їх оплати.

Крім того, враховуючи, що контракт на переробку цукру між ТОВ «Кодапун» і ДП «Інформ» насправді не укладався, дійсне призначення імпорту цукру було приховане, то випускаючи прості податкові векселі на давальницьку сировину, ОСОБА_1 діяв неправомірно, так-як ввізне мито та податки мали бути сплачені безпосередньо в момент розмитнення цукру.

Таким чином, аналіз досліджених доказів вказує на те, що діяльність ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Інформ", пов"язана з розмитненням цукру-піску, його реалізацією на території України та перерахуванням одержаних коштів на рахунки різних юридичних осіб, супроводжувалась зловживанням службовим становищем, і була спрямована на ухилення від сплати податків, зборів та інших обов"язкових платежів, встановлених для ДП «Інформ», що входять в систему оподаткування. ОСОБА_7 у свою чергу повністю підтверджує пред"явлене йому в цій частині обвинувачення. При цьому аналізуючи докази по справі, в тому числі показання свідків, які досліджені в порядку ст.306 КПК України, суд враховує, що всі наведені вище докази узгоджуються між собою, а в своїй сукупності спростовують невизнання вини підсудним.

Такі його дії спричинили тяжкі наслідки охоронюваним державним інтересам, а також призвели до ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах, суми яких підтверджуються актами перевірок ДП «Інформ» ( т.1 а.с.107-111; т.9 а.с.82-85).

Крім цього, щодо діяльності ОСОБА_1 на посадах директора ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф" Спільного українсько-польського підприємства В«АБ ІмексВ»ЛТД суд відмічає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, зазначено у статті 92 Конституції України.

Згідно з ст.25 Закону України В«Про іноземні інвестиціїВ» №2198-ХІІ від 13 березня 1992, (із змінами та доповненнями), - В«пільги та гарантії, встановлені цим Законом для підприємств з іноземними інвестиціями, поширюються на створювані ними дочірні підприємства за умови, що не менше 51 відсотка статутного фонду останніх належить підприємству з іноземними інвестиціями, яке виступило засновником цього дочірнього підприємствВ» .

ДП В«Лама-ФВ» взяте на податковий облік у Любешівському відділенні Маневицької МДПІ Волинської області за ідентифікаційним кодом 20132258 і як платнику податку на додану вартість присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 201322503092.

Згідно з протоколом позачергових зборів учасників СУПП В«АБ ІмексВ» ЛТД від 20 липня 2000 року та наказу №1 від 1 серпня 2000 року директором ДП В«Лама-ФВ» був призначений ОСОБА_1.

ДП В«ІнформВ» також зареєстровано, як платник податків та платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №02477610НВ885771. Згідно з реєстраційними документами директором ДП В«ІнформВ» до середини листопада 2002 року також був ОСОБА_1.

З установчих документів даних підприємств вбачається, що вони діяли, як підприємства з іноземними інвестиціями ( т.1 а.с.171-182; т.20 а.с.260-298).

Здійснюючи фінансово-господарську діяльність, ОСОБА_1 видавав податкові накладні та складав фінансову та податкову звітність, за результатами, якої відображаючи у звітності фінансові зобов"язання підприємств зі сплати податкових платежів, нарахованих податків не сплачував.( т.20 а.с.301-310 ).ОСОБА_13 показань свідків оголошених в судовому засіданні ОСОБА_24 ОСОБА_25А.(т.36. а.с.175-176 ) встановлено, що цукор дійсно було ввезено на територію України як давальницьку сировину який оформлявся під векселі які контролювала податкова інспекція.

Про оформлення цукру на ДП В«ІнформВ» ОСОБА_1 в 2002 році слідує із показань свідка ОСОБА_26Й.(Т.36 а.с.79).

В своїх показаннях підсудний стверджує, що ДП "Інформ" та "Лама-Ф" користувалися пільгами в оподаткуванні, як підприємства з іноземними інвестиціями, так-як підставою для цього були відповідні судові рішення, що набрали законної сили і тому нарахованих за період 2000-2002 років податків не сплачував.

Дійсно в матеріалах справи наявні копії судових рішень, за якими пільги в оподаткування для ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф" зберігалися і після 25 лютого 2000 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походженняВ» . ( т. 3 а.с.165-194)

Крім цього, з досліджених в суді податкових декларацій за період 2000--2002 років, видно, що звітуючись в оргнани ДПІ, ОСОБА_1 кожного разу до декларацій подавав письмові пояснення щодо наявності у підприємства пільг з копіями судових рішень, які їх передбачали.

Разом з тим, з податкових накладних та податкових декларацій видно, що ОСОБА_1 при здійсненні підприємством кожної господарської операції з купівлі-продажу виписував податкові накладні, в яких у ціні товарів, послуг зазначав також суми ПДВ. У деклараціях за кожен звітний період він відображав у рядку 18 суми, які визначались як фінансові зобов"язання. ( т.33 а.с.3-182). Таким чином, внесення особисто ОСОБА_1 у документи податкової звітності інформації по ПДВ, надало можливість суб’єктам господарської діяльності, з якими очолювані підсудним підприємства мали фінансово-господарські стосунки, відносити суми податку, зазначені у виписаних від імені ДП В«Лама-ФВ» та В«ІнформВ» податкових накладних, до податкового кредиту та виставляти їх до відшкодування державою.

Про це свідчать наявні у справі податкові накладні:

№1 від 30 серпня 2000 року на суму ПДВ 2 950 000 гривень;

№19 від 30 вересня 2000 року на суму ПДВ 9 964 795 гривень 20 коп.;

№20 від 30 вересня 2000 року на суму ПДВ 8 951 233 гривень 73 коп;

№13 від 25 вересня 2000 року на суму ПДВ 200 000 гривень;

№14 від 27 вересня 2000 року на суму ПДВ 250 000 гривень;

№16 від 28 вересня 2000 року на суму ПДВ 200 000 гривень;

№17 від 28 вересня 2000 року на суму ПДВ 300 000 гривень;

№1 від 28 серпня 2000 року на суму ПДВ 18 168 500 гривень;

№15 від 27 вересня 2000 року на суму ПДВ 22 450 000 гривень;

№3 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 5 786 708 гривень 54 коп.;

№4 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 9 180 256 гривень 39 коп.;

№5 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 55 439 136 гривень 45 коп.;

№2 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 17 806 947 гривень 20 коп.;

№22 від 1 вересня 2000 року на суму ПДВ 21 156 749 гривень 80 коп.;

№10 від 15 вересня 2000 року на суму ПДВ 283 967 гривень 12 коп. ;

№6 від 6 вересня 2000 року на суму ПДВ 338 463 гривень 51 коп.;

№7 від 7 вересня 2000 року на суму ПДВ 321 185 гривень 72 коп.;

№8 від 6 вересня 2000 року на суму ПДВ 14 554 гривень 16 коп.;

№3 від 11 вересня 2000 року на суму ПДВ 365 62 гривень 40 коп.;

№11 від 19 вересня 2000 року на суму ПДВ 14 531 гривень 30 коп. (т.20 а.с.2-245) та документи податкової звітності ДП „Лама-ФВ» , вилучені у приміщенні Любешівського відділення Маневицької МДПІ Волинської області і досліджені в судовому засіданні. Серед них декларації з податку на додану вартість ДП "Лама-Ф" за вересень-листопад 2000 року. В зазначених деклараціях ОСОБА_1 послався на пільги в оподаткуванні та не відобразив зобов’язання підприємства з податку на додану вартість (т. 20 а.с. 301-310).

Такі ж докази містяться і в документах, вилучених у приміщенні ВАТ „ВолиньгазВ» , що свідчать про фінансово-господарську діяльність ДП „Лама-ФВ» . Серед вилучених документів виявлено виписані ДП „Лама-ФВ» на користь покупців товарів (робіт, послуг) податкові накладні, в яких окремим рядком зазначена сума податку на додану вартість, зокрема по господарських розрахунках з ВАТ В«Волиньгаз):

№ 13 від 25 вересня 2000 року на суму 1 200 000 гривень;

№ 14 від 27 вересня 2000 року на суму 1 500 000 гривень;

№ 16 від 28 вересня 2000 року на суму 1 200 000 гривень;

№ 17 від 28 вересня 2000 року на суму 1 800 000 гривень (т.21 а.с.7-38);

з ТОВ В«Оріон-ЕкспортВ» (т.21 а.с. 99-100), ДП В«Торг ІмексВ» , СТ В«Добробут сервісВ» , ТОВ В«Промес КВ»(т.25 а.с.235-245), СП В«СтекВ»(т.21 а.с.199-257, т.22 а.с.26-317, т.24 а.с.34-325); з ТОВ В«ОСОБА_26 нафтопродуктВ»(т.25 а.с.34-325), з ТОВ В«Тандем-НафтаВ»(т.25 а.с.251-252), з ПП. В«АрмадаВ»(т.29 а.с.1-13, 364-408, т.30 а.с.1-344).

Викладені факти підтверджуються показаннями як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які показали, що у серпні 2000 року ВАТ В«ВолиньгазВ» на підставі договору придбало у ДП В«Лама-ФВ»комерційну інформацію. Від ДП В«Лама-ФВ» надійшли податкові накладні на суму 650000 гривень, які ВАТ В«ВолиньгазВ» за вересень 2000 року були віднесені до податкового кредиту.

Показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_29, яка працювала з 2000 року по сумісництву комерційним директором ДП В«Лама-ФВ» , підтверджується та обставина, що всю податкову звітність по підприємству складав і підписував особисто ОСОБА_1 Аналогічне встановлено із оголошених показів в судовому засіданні.(Т.36 а.с.189).

Крім показань свідків, та податкової звітності, факти видачі податкових накладних та складання без відображення податкових зобов»язань податкових декларацій, з покликанням на наявність податкових пільг ОСОБА_1, як директором ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф" підтверджується актами про результати позапланової документальної перевірки ( т.1 а.с.100-104; 110-114), згідно яких загальна сума не сплачених податків становить 7 952 667,14 грн. - ПДВ; 10007,28 тис. грн.. - податку на прибуток; і 8288676,92 грн.- мита.

Оцінюючи такі дії підсудного, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, що зазначено у статті 92 Конституції України.

Згідно зі ст.25 Закону України В«Про іноземні інвестиціїВ» №2198-ХІІ від 13 березня 1992, (із змінами та доповненнями), - В«пільги та гарантії, встановлені цим Законом для підприємств з іноземними інвестиціями, поширюються на створювані ними дочірні підприємства за умови, що не менше 51 відсотка статутного фонду останніх належить підприємству з іноземними інвестиціями, яке виступило засновником цього дочірнього підприємствВ» .

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 стверджуючи про наявність пільг в очолюваних ним підприємств, посилається на рішення Луцького міського суду від 18.01.1999 року та прийняті після цього ухвали про роз»яснення цього рішення. Згідно рішення суду та ухвал про його роз»яснення за дочірніми підприємствами Спільного українсько-польського підприємства АБ «Імекс» зберігаються гарантії від змін законодавства в тому числі щодо пільг в оподаткуванні, починаючи з 17 вересня 1992 року на протязі 10 років. Тобто, за рішенням суду зі слів ОСОБА_1 право на пільги в оподаткуванні для ДП «Інформ» та «Лама-ф» припиняються по завершенні даного строку, зокрема з 17 вересня 2002 року.

Разом з тим, 25 лютого 2000 року набрав чинності ОСОБА_7 України В«Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походженняВ» №1457-ІІІ.

Статтею 4 Закону передбачено, що цим Законом скасовується дія Закону України "Про іноземні інвестиції".

Правилом статті 5 цього ж Закону передбачено, що В« ...цей ОСОБА_7 поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93 "Про режим іноземного інвестування" та Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування".

Статтею 1 Закону передбачено, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестиційВ» .

Згідно із статею 7 в редакції Закону №2899-III від 20 грудня 2001 року: В«ОСОБА_7 набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 1-4 та абзацу першого статті 5, які набирають чинності з дня введення в дію Закону України В«Про режим іноземного інвестуванняВ« . Судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому ЗаконуВ» .

Крім цього, Конституційний Суд України в своєму Рішенні у справі №1-17/2002 від 29 січня 2002 року про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями (зі змінами, внесеними Ухвалою Конституційного Суду України від 14 березня 2002 № 3-уп/2002 ) щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" зазначив, що на момент скасування Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) ці нормативно-правові акти вже втратили чинність відповідно до положень статті 27 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ).

Підпунктом 1.2. пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України визначено, що В«положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою, як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних.

Отже, нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями, передбачають, що починаючи з 25 лютого 2000 року на ці підприємства поширюється національний режим оподаткування, визначений Законами України, а існуючі раніше пільги припиняються. При цьому, судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походженняВ» цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому ЗаконуВ» .

Таким чином, покликання ОСОБА_1 на д наявність пільг в оподаткуванні, визначених судовими рішеннями, з введенням в дію Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походженняВ» не ґрунтуються на нормах діючого на той час законодавства, оскільки такі судові рішення підлягали виконанню лише в частині, що не суперечили цьому Закону. У зв»язку з цим, на ДП «Інформ» та ДП «Лама-Ф» в період з лютого 2000 по 2002 роки поширювався національний режим оподаткування.

Додатковим доказом неправомірності застосування ДП В«Лама-ФВ» пільг в оподаткуванні є рішення від 31 жовтня 2002 року господарський суд Волинської області, який визнав правомірними донарахування зроблені Маневицькою МДПІ по податку на додану вартість на суму 48578517 гривень та по податку на прибуток на суму 93311580 гривень (т. 26 а.с. 41-42).

При цьому судом також враховано, що працючи, як керівник ДП «Інформ» ОСОБА_1 в тому числі і після 17 вересня 2002 року, тобто коли відповідно до рішень Луцького міського суду припинились пільги в оподаткуванні, по закінченні визначених у ньому строків він і надалі випускав векселі, а також складав податкову звітність і подавав до Державної податкової інспекції, не зазначаючи в деклараціях суми ПДВ та податок на прибуток, які підлягали сплаті у бюджет. ( т.1 а.с. 130-137; 183-185) Такі його дії були і під час його роботи на посаді директора ДП «Лама-Ф» за весь період 2000-2002 років після припинення пільг для підприємств з іноземними інвестиціями через зміни у законодавстві. Таким чином, у своїй сукупності всі дії ОСОБА_1 з посиланням на рішення Луцького міського суду, вказують на наявність у нього однієї мети, а саме, ухилення від сплати передбачених законодавством податків і зборів. І хоча судові рішення, що стосувались ДП «Лама-Ф» та ДП «Інформ» мали б виконуватись лише у частині, що не суперечить Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походженняВ» , та обставина, що ОСОБА_1 продовжував складати недостовірну податкову звітність, маскуючи її під судові рішення та подавати до органів ДПІ впродовж 2000-2002 років, а також і після 17 вересня 2002 року, свідчить про його бажання діяти саме таким чином та надалі ухилятись від сплати податків.

В результаті таких дій ОСОБА_1 протягом 2000-2002 років ДП „Лама-ФВ» не сплатило до бюджету податку на додану вартість на сумі 196109448 гривень та податку на прибуток у сумі 200470580 гривень (т.33 а.с.3-182, т.34 а.с.156-166), а ДП В«ІнформВ» не було сплачено до бюджету ПДВ на загальну суму 2811757 гривень 5 коп., та 8285498 гривень 94 коп. мита (т. 8 а.с. 139-142).

Оціниви зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями за ознаками умисного ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах скоїв злочин передбачений ч.3 ст.212 КК України, а своїми умисними діями за ознаками умисного використання службовою особою свого службового становища в інших особистих інтересах всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам скоїв злочин передбачений ч.2 ст.364 КК України, та своїми умисними діями за ознаками умисного внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки скоїв злочин передбачений. ч.2 ст.366 КК України,

В той же час органами досудового слідства дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 КК України, а саме зловживання службовим становищем, кваліфіковано також за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинене з корисливих мотивів.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 був призначений директором ДП «Інформ» та ДП «Лама-Ф» СУПП АБ «Імекс ЛТД», засновником та власником чи співвласником, яких не був. Згідно установчих документів вказаних підприємств вищим органом управління підприємства є збори учасників підприємства СП «АБ Імекс» ЛТД, в яких беруть участь учасники або їх представники, до виключної компетенції яких належить вирішення питання про розподіл прибутку та визначення порядку покриття збитків. До повноважень директора відносяться управління поточною діяльністю підприємства, за винятком виключної компетенції. Директор підзвітний зборам учасників, несе перед ними відповідальність за виконання їх рішень. ( т.3 а.с.58-89 ; т.20 а.с. 266-285; т.33 а.с. 183-256)

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1, як директор цих підприємств, при здійсненні своїх повноважень виконував рішення зборів учасників, одержаними в результаті господарської діяльності підприємств прибутками не розпоряджався і коштів від такої діяльності у власність не одержував, то матеріальних благ не набув. У зв’язку з цим, в його діях корисливий мотив відсутній, а наявний лише особистий інтерес, як особи підзвітної зборам. Тому, суд даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_1, прийшов до висновку про необхідність виключення з формулювання пред’явленого йому за ч.2 ст.364 КК України обвинувачення вказівку про вчинення даного злочину з корисливих мотивів, залишивши таку кваліфікуючу ознаку зловживання, як вчинене з інших особистих інтересів.

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному переміщенні товарів, а саме цукру-піску в кількості 5241 тони через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у великих розмірах, шляхом надання до митних органів недостовірної інформації про призначення цукру, як давальницької сировини за ч.1 ст.201 КК України /контрабанда/; а також за ч.2 ст.209 КК України, тобто в умисному вчиненні фінансових операцій з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, використанням зазначених коштів та іншого майна для здійснення господарської діяльності, вчинені повторно, зокрема, із цукром-піском в кількості 5241 тони і одержаними від його реалізації коштами в сумі 12340170 гривень. / легалізація/.

17 січня 2012 року вступили в силу норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності», яким серед іншого, декриміналізується контрабанда товарів.

Кримінально караними діяннями, згідно ст. 201 КК України, після 17.01.2012 р. рахується тільки переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладко ствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 ч.1 КК України ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію в часі. Із ст.58 Конституції України слідує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність.

Таким чином, контрабанда товарів з 17.01.2012 р. виключена з диспозиції статті Кримінального кодексу і більше не являється злочином. Отже, діяння, які пред’явлені за вказаною статтею в обвинувачення ОСОБА_1 не утворюють складу злочину /контрабанда/.

Крім цього, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.209 КК України вимагає наявність предикатного злочину, яким згідно пред’явленого обвинувачення був злочин, передбачений ч.1 ст.201 КК України ( контрабанда ) в редакції Закону від 5 квітня 2001 року.

Враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній предикатний злочин, який би передував легалізації, то його дії по вчиненні фінансових операцій з цукром-піском в кількості 5241 тони і одержаними від його реалізації коштами в сумі 12241170 гривень за ознакою повторності, не будуть утворювати складу злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України.

Отже, по пред'явленому обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.201 та ч.2 ст.209 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку із декриміналізацією.

При призначенні міри покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, судом враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також правову позицію Верховного Суду України (постанова Верховного суду від 4 квітня 2011 року у справі № 1к-11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 5-15 кс11).

Суд відповідно до ст.399 КПК України також враховує вказівки суду касаційної інстанції по даній справі ( т.37 а.с.290-292), а також положення ст.5 КК України щодо дії кримінального закону в часі, виходячи з того, що встановлені у санкціях ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України нові види, строки та розміри покарань, які посилюють кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршують становище ОСОБА_1, ніж ті, що були чинним на час скоєння злочинів, зворотньої дії в часі не мають. Відповідно до ст.12 КК України злочини вчинені підсудним відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких.

Судом враховано пом’якшуючі обставини для ОСОБА_1 - злочини вчинив вперше, раніше не судимий (т.35 а.с.123-124). Згідно з довідкою лікаря, підсудний на обліку у психіатра та у наркологічному кабінеті не перебуває (т. 35 а.с.102,103,109).

Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №187 від 25.06.2003 року ОСОБА_1 в період часу, до якого відносяться діяння, які йому інкримінуються, будь-яким психічним захворюванням не страждав та не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності; по своєму психічному стану в той період міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Заяви ОСОБА_1 про наявність у нього „голосів, відчуття переслідуванняВ» , необхідно розцінювати, як симулятивні. (т. 35 а.с. 87-93).

По місцю проживання характеризується позитивно ( т.37 а.с. 205-215).

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також те, що він є потерпілим третьої категорії від аварії на Чорнобильській атомній електростанції та проживає з батьками похилого віку (т.35 а.с. 96,108, 115,118; т.37 а.с. 209-211).

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Крім того, судом враховано, що злочин передбачений ч.2 ст.366 КК України віднесений до злочинів середньої тяжкості і строки давності по них встановлені-5-ть років,а злочини передбачені ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України віднесені до тяжких злочинів і встановлено строки давності-10 років. За наведених обставин ОСОБА_1 слід звільнити на підставі ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України, судові витрати складаються з витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у справі. З матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства витрати на проведення експертизи не понесені, у зв’язку з чим відшкодуванню в судовому порядку не підлягають.

Підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 321- 324 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.212 КК України - штраф у розмірі 20 /двадцяти тисяч/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 /два/ роки з конфіскацією майна.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

- за ч.2 ст.364 КК України - 5 /п’ять / років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчий функцій строком на 2 /два/ роки та штрафом 1000 /одна тисяча/ неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

- за ч.2 ст.366 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчий функцій строком на 2 /два/ роки та 6-ть місяців та штрафом 250 /двісті п’ятдесят/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

-за ст.201 ч.1 та 209 ч.2 КК України ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності» від 17 січня 2012 року , ст.5 КК України у зв’язку із декриміналізацією - провадження закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Суддя: С.З.Драновська