Рішення

від 25.06.2013 по справі 910/10238/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10238/13 25.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія

"Домашній магазин"

про стягнення 17338,30 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Гумен С.М. (дов. №02/09-08/2 від 18.09.2012р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Домашній магазин" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 17338,30 грн. за договором поставки продукції № 1064 від 30.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10238/13, розгляд справи призначено на 03.06.2013 року.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 03.06.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а саме витяги з ЄДРПОУ на відповідача та позивача. Надано оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 25.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до витягу з ЄДРПОУ № 16706337 від 21.06.2013 року

15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2011 року між позивачем (постачальник - за договором) та відповідачем (покупець - за договором) укладено договір поставки продукції № 1064 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується поставляти продукцію відповідачу, а відповідач зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, сплачувати її вартість на умовах договору та повертати зворотну тару на умовах, передбачених договором. Замовлення передається позивачу відповідачем в будь-якій зрозумілий сторонами формі.

Відповідно до п. 1.5. договору при централізованій доставці продукції відповідач приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її поставку, ставить круглу печатку або штамп на накладній, а у разі відсутності печатки підпис та прізвище особи, яка приймала товар.

Згідно п. 3.3. договору, товар поставляється за умови повної передоплати відповідачем грошових коштів, відвантаження продукції без попередної оплати проводяться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без передоплати відповідач зобов'язаний у термін 14 календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

Відповідно до п. 4.2. договору, ціна на окрему партію продукції вказується позивачем у накладній.

Згідно п. 5.1.2. позивач зобов'язаний передати покупцю продукцію у кількості й асортименті, що зазначені у накладній.

Відповідно п. 5.2.2. відповідач зобов'язаний за договором повнісю приймати замовлений товар та здійснити його оплату.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно товаро-транспортних накладних № ВН-46792 від 07.08.2012 року, № ВН-49905 від 21.08.2012 року, № ВН-38975 від 07.07.2012 року, № ВН-43695 від 26.07.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 17338, 30 грн.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за договором та сплачено грошові кошти за поставлений товар у повному розмірі. Сума несплаченого боргу за поставлений товар складає 17338, 30 грн.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продукції № 1064 від 30 грудня 2011 року на момент подання позову (30.05.2013 року) відповідачем не сплачена та складає 17338, 30 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки продукції № 1064 від 30 грудня 2011 року, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки продукції № 1064 від 30 грудня 2011 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 17338, 30 грн. згідно товаро-транспортних накладних № ВН-46792 від 07.08.2012 року, № ВН-49905 від 21.08.2012 року, № ВН-38975 від 07.07.2012 року, № ВН-43695 від 26.07.2012 року.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані видаткові накладні, які підписані уповноваженими особами двох сторін та скріплені печатками обох сторін, на загальну суму 17338, 30 грн.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за договором та не було сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 17338, 30 грн., що не спростовано відповідачем та підтверджує позивач у позовній заяві.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (30.05.2013 року) та вирішення спору (25.06.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 17338, 30 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки продукції № 1064 від 30 грудня 2011 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 17338, 30 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 17338, 30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 17338, 30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Домашній магазин" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, код ЄДРПОУ - 35838776; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, код ЄДРПОУ 37317990) 17338 (сімнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 30 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко