Рішення

від 25.06.2013 по справі 910/7792/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7792/13 25.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "КУБ"

до Політичної партії "Наша Україна"

про стягнення 94 293,34 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Нечваль О.І. (дов. №21 від 11.07.2011р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "КУБ" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Політичної партії "Наша Україна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 94 293,34 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 02/01/10-2009 від 30.09.2009 року, з яких 79 285, 16 грн. основного боргу, 5 320, 32 грн. три проценти річних, 6 159, 68 грн. штрафних санкцій, 3 528,18 грн. інфляційних втрат та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7792/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду від 21.05.2013 року судом відкладено розгляд справи на 11.06.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.06.2013 року, в зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

В судове засідання 25.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про надання послуг № 02/01/10-2009 року, в частині оплати наданих послуг.

Заява позивача про забезпечення позову, викладена в п. 2 прохальної частини позовної заяви, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачу в розмірі ціни позову - 94 293, 34 грн. на його банківських рахунках задоволенню не підлягає, відповідно до наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до а. 2 п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів позивачів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивачів.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 37.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2009 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір про надання послуг № 02/01/10-2009 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги із проведення стосовно об'єкту охорони (приміщення замовника, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, 3 поверх) відповідних охоронних заходів, спрямованих на забезпечення охорони, здійснення пропускного режиму та підтримку громадського порядку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість належним чином наданих виконавцем послуг.

Умови та порядок надання послуг з проведення охоронних заходів, що зазначаються у п. 1.1. договору здійснюються згідно з положеннями Інструкції щодо організації охорони приміщення, яка погоджується уповноваженими представниками сторін (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору належним чином надані виконавцем послуги приймаються замовником щомісячно згідно з актом приймання - передачі наданих послуг. Акт приймання - передачі наданих послуг надається виконавцем замовнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітнім. Якщо, протягом 3 банківських днів з дати отримання, замовник не підписав акт приймання - передачі наданих послуг та не подав письмової мотивованої відмови від його підписання, послуги вважаються наданими виконавцем у повному обсязі та прийнятими замовником.

Згідно п. 6.1. договору ціна цього договору складає 31 920, 00 грн. в т.ч. ПДВ в місяць. Замовник оплачує послуги шляхом перерахування 100 % вартості послуг протягом 10 банківських днів з дати підписання відповідного акту приймання - передачі наданих послуг та за умови надання виконавцем замовникові відповідного рахунку - фактури, належним чином оформленого, підписаного та завіреного відтиском печатки виконавця (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору у випадку прострочки замовником оплати фактично наданих послуг, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від місячної суми договору за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.1. договору всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором виконуються в письмовій формі та доставляються кур'єром чи передплаченим рекомендованим поштовим відправленням, та для зручності можуть дублюватися телексом чи факсом відповідній стороні (далі - повідомлення) за такими адресами: якщо направляється замовнику: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 37; якщо направляється виконавцю: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 24, літ. «А», к. 7.

Відповідно до п. 12.1. договору сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з 01.10.2009 року і діє до 31.12.2010 року включно.

Відповідно до позовної заяви, фактично позивачем по узгодженню з відповідачем послуги за договором надавались до 15.12.2010 року включно, до того часу, поки працівники відповідача не виїхали з даної адреси на нову адресу - по вул. Спаська, 37 в м. Києві.

За результатами наданих послуг позивач і відповідач щомісячно підписували відповідні акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг)за кожний місяць з жовтня 2009 року по листопад 2010 року включно, що підтверджується матеріалами справи. Згідно позовної заяви за грудень 2010 року (за період надання послуг з 01 по 15 грудня) два примірники підписаного позивачем акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) було передано відповідачу для підписання 16.12.2010 року, але відповідач їх позивачу не повернув і мотивованої письмової відповіді щодо даної обставини не надав.

За твердженням позивача, за надані позивачем відповідачу послуги за договором у жовтні - грудні 2009 року та у січні - травні 2010 року відповідач розрахувався в повному обсязі, оплативши грошові кошти передбачені договором в порядку передбаченому договором.

Надалі, за квітень -травень 2010 року відповідач згідно актів здачі -прийняття робіт (надання послуг) сплатив плату за послуги в розмірі передбаченому договором в повному обсязі. Проте, за травень місяць по рахунку - фактурі № СФ - 0000124 від 31.05.2010 року на суму 31 920, 00 грн., кошти були сплачені з простроченням, протягом червня місяця 2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

В подальшому по наданих позивачем відповідачу рахунках-фактурах № СФ-0000244 від 21.06.2010 року, СФ - 0000294 від 23.07.2010 року, СФ - 00000338 від 25.08.2010 року, СФ - 0000378 від 27.09.2010 року, СФ - 0000427 від 20.10.2010 року, СФ - 0000473 від 22.11.2010 року, СФ - 0000494 від 13.12.2010 року та по відповідних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач здійснив оплату частково і, з простроченням строків оплати. Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги станом на момент звернення до суду, за твердженням позивача, становить 79 285, 16 грн., з яких 63 840, 00 грн. оплата за надані послуги в липні і серпні 2010 року та 15 445, 16 грн. оплата за надані послуги з 01 по 15 грудня 2010 року. Часткова оплата наданих охоронних послуг підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір про надання послуг № 02/01/10-2009 від 30.09.2009 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із договору позивач у відповідності до умов договору надав відповідачу послуги з охорони об'єкту, які оплачені відповідачем з простроченням строку встановленого договором та не в повному обсязі, заборгованість відповідача перед позивачем складає 79 285, 16 грн. Відповідачем доказів оплати заборгованості суду не надано, викладеного в позовній заяві не спростовано, відповідно у суду відсутні підстави вважати інше.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором в розмірі 79 285, 16 грн. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 159, 67 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.5. договору (за загальний період з 01.08.2010р. по 16.06.2010 р.).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 6 159, 68 грн. у відповідності до п. 6.5. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.5. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 320, 32 грн. трьох відсотків річних та 3 528, 18 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 06.01.2011 року по 31.03.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи все вище викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, стягненню з відповідача підлягає 79 285, 16 грн. основного боргу, 6 159, 68 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання, 5 320, 32 грн. 3 % річних та 3 528, 18 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати. Позивачем не було сплачено судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до а. 4 п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно ст. 49 ГПК у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому (-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на викладене, та приписи ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору за розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів покладаються на позивача, витрати по оплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Політичної партії «Наша Україна» (04070, м. Київ, вул. Спаська, 37; код ЄДРПОУ 33405060; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Куб» (04080, м. Київ, вул. Турівська, 24, літера «А», кім. 7; код ЄДРПОУ 32620689) 79 285 (сімдесят дев'ять двісті вісімдесят п'ять) грн. 16 коп. основної заборгованості за договором, 6 159 (шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання, 5 320 (п'ять тисяч триста двадцять) грн. 32 грн. 3 % річних, 3 528 (три тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 18 коп. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення та 1 885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 87 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Куб» (04080, м. Київ, вул. Турівська, 24, літера «А», кім. 7; код ЄДРПОУ 32620689) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко