Рішення

від 20.06.2013 по справі 914/1356/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 914/1356/13 20.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 914/1356/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний

Торговий Дім»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекст-Телеком»

про стягнення 30203,56 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шипка О.В., довіреність № 2 від 04.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До господарського суду Львівської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекст-Телеком» (надалі - відповідач) про стягнення 30203,56 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 30/32 від 07.02.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 29806,66 грн., за прострочення оплати якої позивачем додатково нараховані пеня в сумі 330,75 грн. та 3% річних у сумі 66,15 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.05.2013р. матеріали справи № 914/1356/13, на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, передані за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. справу№ 914/1356/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 20.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги в поновму обсязі, з підстав викладених у позові, а також надано інші витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання 20.06.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали від 28.05.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 28.05.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2011р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 30/32, у відповідності до п. 1.1. якого, продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування та промислові товари, згідно замовлення за ціною, кількістю та за іншими умовами, узгодженими сторонами.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи покупця про отримання товару на видатковій накладній, а при передачі алкогольних напоїв - на товарно-транспортній накладній на переміщення алкогольних напоїв (форма № 1-ТН/алкогольні напої/), оформленій відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2005 року № 154.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. договору, асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується в накладній або ТТН, які є невід'ємною частиною договору. Датою поставки товару вважається дата на видатковій накладній, товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.1. договору, покупець здійснює оплату за товар протягом 7 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок продавця.

Договір набуває чинності з 07.02.2011р. і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань покупцем (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, якщо за місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не виявили письмових заперечень з приводу подальшої співпраці, даний договір продовжує свою дію на кожний наступний період, на який він був укладений.

Доказів розірвання Договору поставки № 30/32 від 07.02.2011р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи, договір є чинним.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 17.01.2013р. по 28.02.2013р. поставлено відповідачу товарів на загальну суму 31753,60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (форма № 1-ТН/алкогольні напої/), копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав не належним чином, розрахувавшись за отриманий товар частково в сумі 1946,94 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, копії яких додані до справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 29806,66 грн., про що також свідчить підписаний сторонами станом на 03.04.2013р. акт звірки, копія якого наявна в матеріалах справи.

Приписами статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими товарно-транспортними накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29806,66 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 330,75 грн. та 3% річних у сумі 66,15 грн., які нараховані на суму боргу в розмірі 29806,66 грн. за період з 08.03.2013р. по 03.04.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.3. договору передбачено, що за порушення терміну розрахунку, передбаченого п. 3.1. договору, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 330,75 грн., згідно з розрахунком, доданими позивачем до позовної заяви.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 66,15 грн., згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекст-Телеком» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30; код ЄДРПОУ 32801675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» (79024, м. Львів, вул. Кордуби, 2а, код ЄДРПОУ 32483182) 29806 грн. 66 коп. - боргу, 330 грн. 75 коп. - пені, 66 грн. 15 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.07.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов