Рішення

від 25.06.2013 по справі 922/1708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.Справа № 922/1708/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство", м. Первомайське про стягнення 40 742,77 грн. за участю представників:

позивача - Бондар І.В., довіреність №01-62юр/5123 від 20.06.2013 р.

Конопля О.М., довіреність №01-62юр/2112 від 12.03.2013 р.

відповідача - Бєлкін А.Д., довіреність б/н від 27.05.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" (відповідача) заборгованість за договором про постачання електричної енергії №74074 від 01.11.2011 р. в розмірі 40 742,77 грн., з яких: заборгованість за електричну енергію в розмірі 38 171,30 грн. (де: 31 809,42 грн. тарифна складова та 6 361,88 грн. ПДВ 20%), пеня в розмірі 2 028,68 грн. та 3% річних в розмірі 542,79 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Через канцелярію суду подав письмові пояснення (вх.№23336), які долучено судом до матеріалів справи. На підтвердження позовних вимог надав оригінали акту приймання-передачі товарної продукції за березень 2013 року та акту про використану електричну енергію за березень 2013 р.

Відповідач у наданих до суду запереченнях на позов (вх.№21393) повідомив про те, що відповідач не згоден з розрахунком суми боргу в частині нарахування електроенергії у кількості 40797 кВт/г, посилаючись на той факт, що згідно з актом про використану електричну енергію за березень 2013 р. та повідомлення №4041 від 10.04.2013 р. відповідачем спожито 39477 кВт/г., а не 40 797 кВТ/г, як стверджує позивач. Відповідно сума боргу за спожиту електричну енергію дорівнює 30780,21грн. (39477х0,7797) без ПДВ, ПДВ 20% - 6 156,04 грн., всього: 36 936,25 грн. Окрім того, представник відповідача повідомив про те, що платіжним дорученням №51 від 30.05.2013 р. відповідач частково сплатив на користь позивача заборгованість за електричну енергію в розмірі 500,00 грн., тому на цей час заборгованість за електричну енергію складає 36 436,25 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав факт використання відповідачем електричної енергії в обсягах, заявлених позивачем, тобто 40 797 кВт/г.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. було оголошено перерву до 25.06.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.11.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №74074 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію до цього договору, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання".

В п. 2.3.3. договору сторони домовилися про те, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачеві вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку №2 "Порядок розрахунків".

В пункті 3 Додатку № 2 до договору, окрім іншого передбачено, що сума коштів, яку має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається наступним чином: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Згідно з п. 5 Додатку № 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до 1 числа наступного місяця (п. 1 Додатку №2 до договору).

Визначення вартості спожитої електричної енергії проводиться відповідно до чинних тарифів та згідно звітів про спожиту електричну енергію. В суму заборгованості за вартість спожитої електричної енергії включений податок на додану вартість, який нараховується відповідно до Розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск електричної енергії відповідачеві у кількості 40797 кВт/г. на загальну суму 38 171,30 грн., що підтверджується актом про використану електричну енергію за березень 2013 р. та актом приймання-передачі товарної продукції №74074 за березень 2013 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з електричної енергії за період березень 2013 р. яка станом на 01.04.2013 р. становила 38 171,30 грн. (де: 31 809,42 грн. тарифна складова та 6 361,88 грн. ПДВ 20%).

З наданих відповідачем доказів (платіжне доручення №51 від 30.05.2013 р.) судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував на користь позивача 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію (де: 400,00 грн. тарифна складова та 100,00 грн. ПДВ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині заборгованості за електричну енергію в розмірі 500,00 грн. (де: 400,00 грн. тарифна складова та 100,00 грн. ПДВ 20%) підлягає припиненню за відсутністю предмету спору у відповідності до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином заборгованість відповідача в розмірі 37 671,30 грн. залишається непогашеною.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини і те, що відповідач визнав факт споживання ним заявлених позивачем обсягів електроенергії, але не надав суду доказів на підтвердження сплати ним решти боргу за електричну енергію в розмірі 37 671,30 грн. (де: 31 409,42 грн. тарифна складова та 6 261,88 грн. ПДВ 20%) у встановлений договором строк, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних в розмірі 542,79 грн. за березень 2013 р., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому позивачем розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши правомірність та правильність нарахування пені в розмірі 2028,68грн. за березень 2013 р., суд вважає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" (64104, Харківська область, м. Первомайське, ДП Хімпром, код ЄДРПОУ 37706702, п/р 26004010067959 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на:

- п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 - заборгованість за електричну енергію в розмірі 37 671,30 грн. (де: 31 409,42 грн. тарифна складова та 6 261,88 грн. ПДВ 20%);

- п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954 - пеню в розмірі 2 028,68 грн., 3% річних в розмірі 542,79 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 26.06.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.