Постанова

від 13.04.2012 по справі 2а-3409/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

13 квітня 2012 р. 10:30 Справа №2а-3409/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркрименергоконсалтінг"

до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

від позивача - представник за довіреністю Пономаренко О.П.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" та просить зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» (95013, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, будинок 78, квартира 12, код ЄДРПОУ 25142348) на об'єкт незавершеного будівництва 13 % готовності, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0670 га (кадастровий номер 01 101 000 00:05:001:001:0013), яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь вул. Кржижановського, 17; та зобов'язати відповідача надати витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» (95013, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул.Севастопольська, будинок 78, квартира 12, код ЄДРПОУ 25142348) на об'єкт незавершеного будівництва 13% готовності, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0670га (кадастровий номер 01 101 000 00:05:001:001:0013), яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь вул.Кржижановського, 17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача саме на відповідача покладений обов'язок здійснювати реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно прав власності на об'єкти незавершеного будівництва та надавати витяги про реєстрацію прав власності на таке нерухоме майно і тому відповідач повинен був здійснити вищенаведені дії щодо спірного об'єкту нерухомого майна відповідно до діючого законодавства, однак відмовився вчиняти ці дії. Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 13.04.12 р., листом від 10.04.2012 року за №4138/31 просив суд розглянути справу у відповідності до діючого законодавства України за документами, які є в матеріалах справи за відсутності його представника, заперечень проти позову суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010р. на підставі рішення 54-ої сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 26.11.2009 року за №870 між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Сімферопольська міська рада надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» приймає в строкове платне користування терміном на 2 роки земельну ділянку для будівництва магазину з офісними приміщеннями та кафе, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, вул. Євпаторійське шосе (кінцева зупинка громадського транспорту селище ГРЕС), кадастровий номер 01101000 00: 05: 001: 0013 (а.с.10-14).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 3 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.19 Закону України "Про оренду землі" визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вищенаведений договір оренди земельної ділянки 26.02.2010 року був зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради в реєстрі за №1916 та 12.05.2010 р. зареєстрований в Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за № 041002600018. Тобто лише з 12.05.2010 року Позивач набув право оренди земельної ділянки. Ціль оренди, згідно умов договору оренди земельної ділянки - будівництво магазину з офісними приміщеннями та кафе.

17.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Професіонал» (Підрядник) було укладено Договір підряду № 110/1 (а.с.114-116).

Відповідно до п.1.2. цього Договору, предметом договору є виконання Підрядником будівельно-монтажних робіт на об'єкті Замовника, розташованому за адресою: м. Сімферополь, Євпаторійське шосе (а.с.114).

Згідно зазначеного договору Підрядник виконує на свій ризик власними силами з використанням матеріалів Замовника всі передбачені договором роботи, здає в обумовлені строки виконаний комплекс робіт Замовнику за актом приймання - передачі, усуває всі недоробки, а Замовник приймає та оплачує всі вищезазначені роботи на умовах договору (п.1.1.). Сума договору визначається об'ємом виконаних підрядником робіт та відображається в актах виконаних робіт за формою КБ-2в (п.2.1 договору).

Згідно Договору підряду від 17.02.2012 року №110/1 Замовнику має належати магазин з офісними приміщеннями та кафе, що розташований на земельній ділянці площею 0,0670га за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Євпаторійське шосе. Згідно повідомлення відповідача від 22.03.2012 року готовність магазину з офісними приміщеннями та кафе, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, становить 13 % (а.с.63); згідно матеріалів інвентарної справи площа земельної ділянки становить 0,0670 га. Згідно довідки відповідача від 22.03.2012 року № 778к зазначеному вище домоволодінню привласнено наступну адресу: м. Сімферополь, вул. Кржижановського, будинок 17 (а.с.64).

Для будівництва зазначеного об'єкту - магазину з офісними приміщеннями та кафе, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг», який є Замовником будівництва доручено розроблення проектної документації та отримано позитивний висновок №01-01641-13-10 комплексної державної експертизи Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» №1314 від 20.04.2011 року на робочий проект «Магазин з офісними приміщеннями та кафе по Євпаторійському шосе в м.Сімферополі» (а.с.60-62), отримано необхідні дозвільні документи на будівництво, зокрема Декларацію про початок виконання будівельних робіт № 02/550 від 26.07.2011 року та №101 від 17.01.2012 року (а.с.19-24), розроблено та затверджено архітектурно - планувальне завдання (АПЗ) №10776 (а.с.56-59).

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини судом встановлено, що будівництво об'єкту - магазину з офісними приміщеннями та кафе здійснювалося на замовлення позивача та його коштом з дотриманням цільового призначення земельної ділянки та за наявності необхідної дозвільної документації.

Судом встановлено, що 22.03.12р. позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності позивача на вищенаведений об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Кржижановського, 17 та надати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. До вищенаведеного листа позивач надав наступні документи: копію договору оренди землі; копію декларації на початок виконання будівельних робіт, проектну документацію, повідомлення, довідку про привласнення поштової адреси (а.с.73-75).

23 березня 2012 року відповідач листом № 3310/5 на замовлення №3565 про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул.Кржижановського, 17, та надання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно повідомив позивача про те, що відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002р. вирішення цих питань не відноситься до компетенції відповідача та питання про реєстрацію права власності на зазначене майно необхідно вирішувати в судовому порядку (а.с.76).

Не погодившись із відмовою відповідача здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про зобов'язання відповідача зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності позивача на вищенаведене нерухоме майно права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва та надати йому витяг про реєстрацію прав власності на це нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445) (зі змінами і доповненнями) встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Виходячи з аналізу юридичного статусу та предмету діяльності відповідача, суд приходить до висновку, що Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації " у правовідносинах з юридичними особами та громадянами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, а зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " N 1952-IV від 01.07.2004 р. із змінами та доповненнями (далі Закон №1952).

Закон № 1952 спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1952, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим законом (ч.5 ст.3). Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав (ч.7 ст.3).

Відповідно до частин 1, 3 12 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання витягів з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Відповідно до статті 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

Відповідно до ч. 4. ст.24 Закону № 1952, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до статті 28 Закону № 1952 інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати:

власник (власники) нерухомого майна або їх уповноважені особи;

спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або їх уповноважені особи;

особа (особи), в інтересах якої (яких) встановлено обтяження, або їх уповноважені особи.

Орган державної реєстрації прав відмовляє в наданні витягу та інформаційної довідки, якщо заявник відповідно до закону не має права на отримання такої інформації.

Відповідно до ст.30 Закону № 1952 Державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до підпунктів 23 та 30-1 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N 1396 (із змінами і доповненнями), на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року N 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року N 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно", з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. із змінами, внесеними згідно з Наказом №49/5 від 19.05. 2005 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення №7/5).

Відповідно до п.1.1. Положення №7/5 це Положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до п.1.2. Положення №7/5, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3. Положення №7/5 державна реєстрація прав власності проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п.1.4. Положення №7/5 обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п.1.6. Положення №7/5 державній реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться у порядку, визначеному Положенням з урахуванням особливостей, встановлених у розділі 4 Положення.

Відповідно до п.1.13. Положення №7/5 реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації та надає інформацію з Реєстру прав у формі витягу та інформаційної довідки або відмовляє у її наданні.

Відповідно до п.3.11. Положення №7/5, після внесення запису до відповідного розділу прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Згідно п. 3.6 Положення №7/5 відмова в державній реєстрації права власності та наданні інформації з Реєстру прав у формі витягу на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Розділом IV Положення №7/5 визначено особливості проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, згідно якого:

4.1. Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

4.2. У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Судом встановлено, що з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи було прийнято Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VІ від 25 грудня 2008 року (із доповненнями та змінами) (далі Закон № 800), який спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону № 800, суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.

Зазначеним законом об'єкт незавершеного будівництва визначено як об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та який не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства та нормами цього Закону надано дозвіл та повноваження БТІ здійснювати державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких не закінчено.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 800 встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Судом встановлено, що відповідачем було відмовлено позивачу в реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Кржижановського, 17, та в наданні витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно листом № 3310/5 від 23.03.12 р. із зазначенням, що відповідно до Положення №7/5 вирішення цих питань не знаходиться в компетенції відповідача, без визначення конкретного пункту цього Положення.

Листом Міністерства юстиції України від 10.05.2006р. №19-32/1 до відома бюро технічної інвентаризації доводиться інформація стосовно порядку державної реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва. В даному листі, з оцінки норм законодавства, також вказується на те, що здійснення такої реєстрації здійснюється бюро технічної інвентаризації, вказуються документи, що подаються для такої реєстрації, а також вказується, що за результатом проведення реєстрації видається витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що між Сімферопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальність «Укркрименергоконсалтінг» укладено договір оренди земельної ділянки. Пунктом 3.1 договору оренди землі визначено термін надання земельної ділянки в оренду на 2 роки.

Згідно положень ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.19 Закону України "Про оренду землі" визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Стаття 95 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначає права Орендаря земельної ділянки:

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

отримувати продукцію і доходи;

здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Статтею 210 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003.р передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проводячи аналіз норм Закону № 1952, Закону № 800 та Положення № 7/5 з огляду можливості реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, суд прийшов до висновку, що відповідач наділений повноваженнями вирішувати питання про реєстрацію чи відмову в державній реєстрації прав власності на нерухоме майно у вигляді об'єктів незавершеного будівництва та здійснювати державну реєстрацію прав власності на об'єкти незавершеного будівництва і видавати Витяг про державну реєстрацію прав власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Суд зазначає, що ч.3 ст. 331 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003р. встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Після проведення державної реєстрації прав власності на об'єкт незавершеного будівництва власнику (власникам) або уповноваженій особі видається витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, саме на Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» покладено обов'язок здійснити реєстрацію прав власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь вул. Кржижановського, 17.

З метою здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва позивач надав відповідачу всі документи, перелік яких наведений в Положенні № 7/5, а саме: Договір оренди земельної ділянки від 12.05.2010 року №680-Г; декларацію про початок виконання будівельних робіт № 02/550 від 26.07.2011 року; проектну документацію; повідомлення Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» із зазначенням опису об'єкту; довідку Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про привласнення поштової адреси об'єкту незавершеного будівництва.

Тобто позивачем було надано всі необхідні документи для проведення відповідачем реєстрації права власності за позивачем на об'єкт незавершеного будівництва та відповідач наділений повноваженнями реєструвати право власності на об'єкт незавершеного будівництва, та зобов'язаний був здійснити таку реєстрацію права власності.

Суд, проводячи аналіз норм Законів №1952, № 800 та Положення №7/5 встановив, що об'єкти нерухомості підлягають обов'язковій реєстрації в органах державної реєстрації нерухомого майна за місцем знаходження цього нерухомого майна. Реєстрації підлягають права власності на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку та будівництво яких не закінчено.

Вищенаведеними нормативними документами та законодавчими актами визначений перелік підстав, за якими відповідач наділений повноваженнями про відмову в оформленні документів для проведення реєстрації нерухомого майна. Але відповідачем не було доведено наявності законних підстав для відмови позивачу в реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та наданні витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стаття 182 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У відповідності до підпункту 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Враховуючи ту обставину, що єдина система органів державної реєстрації прав, створення якої передбачено саме Законом №1952-IV, в тому числі до створення місцевих органів державної реєстрації - відділень державної гозпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (ст.7 цього Закону), ще не створена, суд встановив, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами реєстрації та технічної інвентаризації, яким делеговані такі повноваження, і враховуючи організаційно-правову форму відповідача у справі не обов'язковим є статус саме комунального підприємства бюро технічної інвентаризації.

Отже, відповідач, що має організаційно-правову форму Кримське республіканське підприємство, в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином відповідач при виконанні делегованих повноважень владного суб'єкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п.1 ст. 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства України.

Отже суд прийшов до висновку, що відповідач неправомірно відмовив в реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та наданні позивачу Витягу про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, посилаючись на відсутність таких повноважень та на Положення № 7/5.

Відповідач повинний був керуватися в спірних правовідносинах саме нормами Законів №1952, №800, Тимчасового положення №7\5, тому підстав для відмови в державній реєстрації права власності спірного майна за Законами №1952 та № 800 суд не вбачає, що є підставою для висновку суду про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку щодо невідповідності дій відповідача по відмові позивачу в проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та наданні витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно вимогам діючих нормативно-правових актів - Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (із змінами та доповненнями) та «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VІ від 25 грудня 2008 року (із доповненнями та змінами).

Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд зазначає, що дії відповідача у зв'язку з відмовою позивачу в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували правомірність його дій по відмові позивачу в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно у вигляді об'єкту незавершеного будівництва та наданні витягу про реєстрацію права власності з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-4 (із змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, тобто ставка судового збору із позовів немайнового характеру до органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян дорівнює 32,19 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 32,19 грн. судового збору, тому стягненню з Державного бюджету України підлягає 32,19 грн. судового збору.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови, постанову в повному обсязі виготовлено 13.04.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95001, м.Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» (95013, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, будинок 78, квартира 12, код ЄДРПОУ 25142348) на об'єкт незавершеного будівництва 13 % готовності, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0670 га (кадастровий номер 01 101 000 00:05:001:001:0013), яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь вул. Кржижановського, 17.

3. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95001, м. Сімферополь, вул.Некрасова, 11) у встановленому порядку надати витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» (95013, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, будинок 78, квартира 12, код ЄДРПОУ 25142348) на об'єкт незавершеного будівництва 13% готовності, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0670га (кадастровий номер 01 101 000 00:05:001:001:0013), яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь вул. Кржижановського, 17.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркрименергоконсалтінг» з Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.