Рішення

від 25.06.2013 по справі 919/495/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року справа № 919/495/13

за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Робоча,18)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3)

в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 2, ,)

до публічного акціонерного товариства «С. Перовської»

(99026, м. Севастополь, Нахімовський район, п. Любимівка)

про стягнення заборгованості,

суддя Щербаков С.О.

за участю

прокурора - Джавлах С.М., посвідчення №015173 від 12.02.2013;

представника позивача (Севастопольської міської Ради) - не з'явився;

представника позивача (КП «Севтеплоенерго» СМР) - Чернової І.С., довіреність №17 від 03.01.2013;

представника відповідача - не з`явився;

Суть спору:

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до публічного акціонерного товариства «С. Перовської» про стягнення з відповідача на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради заборгованості у розмірі 32175,08 грн., з яких: 31599,06 грн. основної заборгованості, 480,02 грн. пені, 243,85 грн. Та 96,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, умови договору №615/У/1 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку від 13.01.2006, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №615/У/1 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку від 13.01.2006 в частині сплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою суду від 26.04.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначена до розгляду у судовому засіданні на 20.05.2013.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 20.05.2013 відкладався на 10.06.2013 та 10.06.2012 на 20.06.2013. В судовому засіданні 20.06.2013 оголошувалась перерва до 25.06.2013, також представник КП «Севтеплоенерго» СМР надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із зарахуванням в рахунок погашення даної заборгованості переплачених відповідачем сум за іншим договором у розмірі 12101,76 грн., внаслідок чого просив стягнути з відповідача на свою користь 20073,32 грн., у тому числі: 19497,30 грн. основної заборгованості за договором, 480,02 грн. пені та 96,00 грн. 3% річних.

Зазначена заява була прийнята судом до провадження.

У судовому засіданні 25.06.2013 прокурор та представник позивача - КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради підтримали зменшені позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Представник позивача - Севастопольської міської Ради, раніше, 13.05.2013 надав клопотання розгляд справи за його відсутністю, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 20.06.2013 було вирішено розглядати справу за відсутності представника позивача - Севастопольської міської Ради.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2013 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше, в судовому засіданні 20.06.2013 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що прокурором при подачі даного позову був невірно визначений позивач у справі, тобто орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в зв'язку із чим просив залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на матеріали відзиву, суд розцінює його як клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про теплопостачання" основними принципами, на яких базується державна політика в сфері теплопостачання теплової енергії є, зокрема, державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", входить до системи органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України "Про теплопостачання" затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері, Севастопольською міською Радою створено Комунальне підприємство "Севтеплоенерго", основним видом діяльності якого, відповідно до пункту 2.2. Статуту, є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні Ради та є монополістом з теплопостачання міста Севастополя.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада та Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради.

З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню, у зв'язку із чим у даному клопотанні слід відмовити.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2006 між закритим акціонерним товариством «С. Перовської», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «С. Перовської» (Покупець) та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір №615/У/1 купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку (далі - Договір) відповідно до 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Продавець зобов'язується передати Покупцю теплову енергію до меж балансової та експлуатаційної відповідальності вчасно і відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам (а.с. 27-29).

Облік споживання теплової енергії проводиться вузлом обліку. Дані про прилади обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору вузол обліку теплової енергії та допоміжне обладнання знаходяться на балансі Покупця, який несе за них відповідальність згідно з законодавством та умовами договору.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується за їх показниками згідно з пунктами 10-13 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачанню холодної та гарячої води і водовідводу" на підставі двостороннього акту за показниками вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє покупця від сплати за теплову енергію у встановленому порядку.

У пунктах 4.3.-4.4. Договору сторони обумовили, що покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за всіма видами теплопостачання, передбаченими даним Договором, згідно встановленого продавцем рахунку в сумі не менш ніж 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з наступним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію. Кінцевий розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, що діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Пунктом 5.2.1 Договору встановлений обов'язок покупця оплачувати теплову енергію в установленні договором строки.

Пунктами 4.5 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію -шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від належних до сплати сум.

Даний договір укладений строком на три роки та набирає чинності з 01.01.2006 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

На виконання умов даного договору комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради свої зобов'язання виконало у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури від 23.11.2012, 25.12.2012, 24.01.2013, 26.02.2013, 25.03.2013 на загальну суму 32175,08 грн., проте, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з листопада 2012 по квітень 2013, яка з урахуванням зменшених позовних вимог складає 19497,30 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 19 Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про купівлю продаж теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, яка з урахуванням зменшених позовних вимог становить 19497,30 грн.

Наявність вказаної заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.06.2013 (а.с. 79).

Доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Положеннями статті 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

Враховуючи те, що своєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення плати відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача за період з листопада 2012 по квітень 2013 у розмірі 19497,30 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Запереченя (клопотання) відповідача стосовно необхідності залишення даного позову без розгляду у зв'язку із відстутністю на його думку повноважень у прокурора на подання зазначеного позову та невірним визначенням ним позивача є безпідставними та не можуть бути прийняті судом, оскільки в зазначеному клопотанні відповідачу вже було відмолено судом.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 482,02 грн. та 3% річних у розмірі 96,00 грн.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вже зазначалось, п.п. 4.5 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію - шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від належних до сплати сум.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996 № 543/9-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунків за теплову енергію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з листопада 2012 по лютий 2013 (а.с. 25) суд вважає його вірним та таким, що відповідає умовам договору та вимогам Закону, а тому вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з листопада 2012 по лютий 2013 (а.с. 26) визнаний судом вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 296,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «С. Перовської» (99026, м. Севастополь, Нахімовський район, п. Любимівка, ЄДРПОУ 00412895) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ЄДРПОУ 03358357, р/р 2603700017270 в філії АТ «Укрексімбанк» м. Севастополь, МФО 384986) заборгованість у розмірі 20073,32 грн. (двадцять тисяч сімдесят три грн. 32 коп.), у тому числі 19497,30 грн. основного боргу, 480,02 грн. пені та 3% річних у розмірі 96,00 грн.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «С. Перовської» (99026, м. Севастополь, Нахімовський район, п. Любимівка, ЄДРПОУ 00412895) в дохід державного бюджету м. Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 27.06.2013

Суддя C.О. Щербаков