Рішення

від 19.06.2013 по справі 2609/22884/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-830/13

2609/22884/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретарів - Ю.О. Базюнь, С.Я. Панчук, Л.Л. Григорович

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" про визнання незаконними та скасування наказу про порушення трудової дисципліни та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" № 141-П від 03.08.2012 (про звільнення позивача з посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України); поновити ОСОБА_1 на посаді митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В ході розгляду справи позивачем були збільшені позовні вимоги, стосовно визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 30.07.2012 № 38 про застосування до ОСОБА_1 догани, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01 грудня 2004 року була прийнята на роботу на посаду митного брокера в брокерську службу, а 01 жовтня 2008 року переведено на посаду митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби наказом відповідача № 216-П. З лютого 2012 року у позивача почали погіршуватись особисті відносини з посадовими особами відповідача. Причина таких відносин була суб'єктивною та не стосувалася виконання позивачем своєї роботи. 03 серпня 2012 року ввечері позивачу зателефонувала ОСОБА_2 та запропонувала звільнитися за власним бажанням, або її буде звільнено примусово. Позивач на це не погодилася та вжила зусиль для уникнення конфлікту і продовження співпраці. Листом від 06 серпня 2012 року позивача було повідомлено про звільненні за ч.3 ст.40 КЗпП України на підставі наказу відповідача № 141-П від 03 серпня 2012 року проте трудову книжку, копію наказу про звільнення та довідку про середній заробіток, позивачу надано не було. В подальшому позивач зверталася до відповідача про видачу трудової книжки, копії наказу про звільнення та довідки про середньомісячний заробіток. Трудову книжку позивачу було повернуто 27 серпня 2012 року, наказу про звільнення надано не було.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача та представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили до правовідносин застосувати строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно наказу № 38 від 30.07.2012 «Про порушення трудової дисципліни» до позивача застосовано міру дисциплінарного стягнення - догану (а.с.104).

Наказом від 03.08.2012 №141-П «Про звільнення ОСОБА_1» - позивача звільнено за систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.112).

Розглядаючи вимогу позивача про визнання недійсним наказу відповідача № 38 від 30.07.2012 «Про порушення трудової дисципліни», яким до позивача було застосовано такий захід дисциплінарного стягнення, як догана, суд виходить з наступного:

Як вбачається зі змісту згаданого наказу, захід дисциплінарного стягнення застосований відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем трудової дисципліни, а саме за потенційну загрозу зриву та за фактичне затримання виконання технологічного процесу на підприємстві 26 липня 2012 року.

Підставою для видання такого наказу відповідач зазначив службову записку заступника директора з митно-брокерських питань - начальника брокерської служби ОСОБА_3

Відповідно до ст.147 КЗпП України підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є його винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

В оспорюваному наказі відповідача № 38 від 30 липня 2012 року відповідач обґрунтував притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності проступком позивача, який мав місце саме 26 липня 2012 року, та який є порушенням трудової дисципліни, оскільки ніс потенційну загрозу зриву та фактичне затримання технологічного процесу.

Разом з цим, ні в службовій записці директора з митно-брокерських питань - начальника брокерської служби ОСОБА_3, ні в Акті відповідача від 26 липня 2012 року не зазначено в чому конкретно проявилось порушення позивача, що стало приводом до застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани, та яким чином це порушення стосується до затримання виконання технологічного процесу.

Позивач категорично заперечувала сам факт застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, зазначала, що про видання відповідачем наказу № 38 від 30.07.2012 їй стало відомо тільки в процесі розгляду даної справи, жодних пояснень від неї, які передбачені ст.149 КЗпП України, відповідач не вимагав, вважає вищезазначений наказ відповідача виданим «заднім числом» з метою отримання правових підстав для її подальшого звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що не викликала позивача для дачі відповідних пояснень та наказ був винесений лише на підставі службової записки.

Суд вважає, що вимога позивача про визнання наказу № 38 від 30.07.2012 незаконним та його скасування підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування на припущеннях не допускається.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вже зазначалося, відповідачем не надано належних доказів, що позивач допустила проступок, який може бути кваліфікований, як порушення трудової дисципліни, та міг бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді догани. Більш того, підставою притягнення працівника до відповідальності має бути вже вчинене, конкретне правопорушення працівником трудової дисципліни, а не «потенційні» дії працівника, що могли призвести до «потенційної загрози» зриву технологічного процесу.

Посилання відповідача та пояснення свідків про те, що порушення трудової дисципліни позивачем неодноразово допускалися і раніше, щодо яких є належним чином оформлені акти відповідача від 23 липня 2012 року, 24 липня 2012 року, в яких конкретно зазначено суть порушень трудової дисципліни, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки суд не в праві визнати застосування дисциплінарного стягнення правильним, виходячи з обставин, з якими відповідач не пов'язував притягнення працівника до відповідальності.

Крім того, з пояснень свідків вбачається, що вони чули нарікання на якість роботи позивача в усній формі ще з моменту переведення позивача на посаду митного брокера, проте їм невідомо про будь-які докази, з яких вбачається низька якість роботи позивача. Про якість роботи позивача за цей період свідками наведено здебільшого загальні відомості, без доведення конкретних фактів порушень позивача.

Перевіряючи доводи позивача щодо факту видання наказу № 38 від 30 липня 2012 року та порушення відповідачем правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбачених ст.ст.147-1, 148, 149 КЗпП України, суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, так як вбачається, що при його виданні не були дотримані всі вимоги, передбачені ст.149 КЗпП України.

Відповідачем до матеріалів справи надано довідку від 19 листопада 2012 року № 1662/1, відповідно до якої позивачу нараховувалася премія за весь 2012 рік, а також за 23 робочі дні у липні 2012 року у сумі 535,00 грн та за 3 робочі дні у серпні 2012 року у сумі 72,96 грн (а.с.131). Оскільки премія є одна з форм заохочення успіхів досягнутих в праці, зазначене вказує на непослідовність дій відповідача, щодо застосування дисциплінарного стягнення одночасно з преміюванням.

Відповідно до ч.3 ст.151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються., а тому - у разі, якщо б цей наказ дійсно видався відповідачем 30 липня 2012 року, застосовувати заходи заохочення до позивача відповідач був не вправі.

Відповідач пояснює нарахування премії, помилкою співробітника бухгалтерії підприємства, однак при цьому не надає доказів у підтвердження зазначеного.

Крім того, суд бере до уваги, що при претензіях відповідача до виконання позивачем своїх трудових обов'язків, які виникали у березні-квітні 2012 року, позивач у кожному випадку такої претензії надавала свої письмові пояснення, тобто відповідач виконував вимоги ч.1 ст.149 КЗпП України.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання недійсним та скасування наказу відповідача № 141-П від 03 серпня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_1», яким позивача було звільнено з займаної посади за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд виходить з наступного:

За передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Обґрунтовуючи звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, відповідач виходив з того, що позивач допустила порушення трудової дисципліни, а саме без поважних причин відмовилася від проведення митного оформлення вантажів, кинувши на стіл оператора з обробки перевізних документів оперативної служби ОСОБА_4 пакет документів на експортні вантажі.

Відповідно до посадової інструкції працівника брокерської служби відповідача, до кола посадових обов'язків позивача належало оформлення документів для експорта та повернення (п. 2.11.4); надання допомоги працівникам суміжних служб підприємства (п.2.3) (а.с.60-62).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 надав пояснення, що 03.08.2012 близько 14.00 год. позивач передала йому зібрані для митного оформлення документи із словами, що вона не може працювати в таких умовах. На ці дії позивача він звернув увагу заступника директора з виробництва Терлецького С.В., який звернувся із службовою запискою до директора відповідача.

Позивач надала суду пояснення, що її поведінка 03.08.2012 була обумовлена нервовим зривом, викликаним постійними присіканнями заступника директора з митно-брокерських питань - начальником брокерської служби ОСОБА_3, яка створила обстановку нетерпимості стосовно її особи у брокерській службі. Крім того, її емоційна відмова в оформленні документів була викликана тим, що їй одночасно було передано велику кількість документів для митного оформлення з вимогою невідкладно оформити їх в найстисліші строки. Через невеликий проміжок часу нею було припинено конфлікту поведінку, викликану нервовим зривом, та продовжено виконання своїх посадових обов'язків.

З пояснень допитаного в якості свідка ОСОБА_4 вбачається також, що не було жодним чином передбачено фіксацію та облік того, скільки саме документів передавалось позивачу для митного оформлення, коли саме передавалось та скільки у позивача залишалось часу на оформлення цих документів. А тому не видається можливим і доведення того, що 03.08.2012 позивачу було своєчасно передано відповідну кількість документів та надано достатньо часу для їх оформлення, тобто створено необхідні організаційні умови для нормальної високопродуктивної роботи.

З пояснень позивача, вбачається те, що між позивачем та заступником директора з митно-брокерських питань - начальником брокерської служби ОСОБА_3 існували неприязні стосунки.

Згідно із ч.1 ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

За таких умов, незабезпечення відповідачем необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи працівників, які є запорукою дотримання працівниками трудової дисципліни, є обставинами, які відповідач повинен був враховувати, розглядаючи питання про застосування дисциплінарного стягнення.

З огляду на встановлені судом обставини справи, звільнення відповідачем позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України не може бути визнано судом законним та обґрунтованим, оскільки, як встановлено судом раніше, застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани, оформлене наказом відповідача № 38 від 03.08.2012 не відповідає вимогам ст. ст.147-1, 148, 149 КЗпП. Інших дисциплінарних стягнень щодо позивача протягом року, що передує звільненню, відповідач не застосовував. З огляду на викладене, вимога позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача № 141-П від 03.08.2012 р. «Про звільнення ОСОБА_1» підлягає задоволенню.

Відповідачем також порушений порядок отримання позивачем необхідного пакету документів після звільнення, оскільки матеріалами справи підтверджено, згідно листа відповідача (а.с.17), що пропонувалося надіслати тільки трудову книжку та нічого не зазначалося щодо довідки про заробітну плату.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Щодо застосування строку позовної давності, суд вважає, що пропущений строк звернення до суду передбачений ст.233 КЗпП України, підлягає поновленню з наступних причин.

Позивач пояснила, що звільнення стало для неї серйозним випробуванням та істотною зміною обставин після багатьох років роботи, викликало стрес, який призвів до тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності та до гіпертонічного кризу (а.с.18).

Суд критично сприймає аргументи відповідача стосовно того, що походження та існування зазначеного листка непрацездатності є сумнівним через те, що про нього нічого не було відомо відповідачу. Листок непрацездатності видано позивачу згідно чинного законодавства, підстав сумніватися у його справжності немає, а позивач після звільнення не був зобов'язаний повідомляти про нього відповідача.

В результаті дослідження належного та допустимого доказу - наданого позивачем суду листка непрацездатності - судом встановлено, що безпосередньо після звільнення позивач пережила сильний стрес та протягом п'яти календарних днів перебувала в непрацездатному стані. При цьому строк, на який позивач пропустила строк позовної давності склав чотири дні.

Крім того, звернення до суду в останній день строку є правом позивача та намір використання цього права з боку позивача не може впливати на оцінку судом належності причин пропуску строку.

Суд приймає до уваги об'єктивний стан здоров'я позивача після звільнення, нетривалий час пропуску строку звернення до суду та визнає причини пропуску строку поважними.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Оскільки суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, що наказ відповідача № 38 «Про порушення трудової дисципліни» дійсно був виданий 30.07.2012 і про нього позивачу було відомо ще до подання позовної заяви, враховуючи пояснення позивача, що про цей наказ їй стало відомо лише внаслідок ознайомлення з матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду з вимогою про оскарження наказу відповідача № 38 «Про порушення трудової дисципліни».

Відповідно до ст.235 КЗпП України в разі звільнення працівника без законних підстав, він повинен бути поновлений на колишній роботі.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року N 100 у випадку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати та надбавки, премії, індексація тощо. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Попередніми двома календарними місяцями роботи позивача, що передували її звільненню, були червень та липень 2012 року

Згідно наданої відповідачем довідки від 19.11.2012 № 1662/1 (а.с.131) за червень та липень 2012 року позивач відпрацювала 42 робочих дня, а її заробітна плата та премія склала 11000 грн Середньомісячна заробітна плата позивача склала 5500 грн, а середньоденна заробітна плата склала 261,90 грн.

Час вимушеного прогулу позивача склав 221 робочий день, в тому числі: серпень 2012 року - 19 робочих днів, вересень 2012 року - 20 робочих днів, жовтень 2012 року - 23 робочих дня, листопад 2012 року - 22 робочих дня, грудень 2012 року - 21 робочий день, січень 2013 р. - 21 робочий день, лютий 2013 року - 20 робочих днів, березень 2013 року - 20 робочих днів, квітень 2013 року - 22 робочих дня, травень 2013 року - 20 робочих днів, червень 2013 року - 13 робочих дня. Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача склав 57880 грн.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.7 ст.214 ЦІІК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Оскільки ст.367 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав негайного виконання судових рішень. До спірних правовідносин підлягає застосуванню тільки п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України.

Тому суд, приходить до висновку про можливість допуску негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Суд вважає, що відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його заперечення на позовні вимоги позивача.

На основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 578, 81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40, 147, 148, 149, 151, 235 КЗпП України, ст.ст.10, 15, 58- 61, 88, 212-218, 294, 296, 367 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконними накази дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" від 30 липня 2012 року № 38 про порушення трудової дисципліни та від 03 серпня 2012 року № 141-П про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді митного брокера сектору оформлення експортних вантажів брокерської служби дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" з 03 серпня 2012 року.

Стягнути з дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" (м. Київ, Жуляни, Міжнародний аеропорт «Київ», код ЄДРПОУ 20044695) на користь ОСОБА_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57880 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 95 коп.

Стягнути з дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" (м. Київ, Жуляни, Міжнародний аеропорт «Київ», код ЄДРПОУ 20044695) на користь держави судовий збір у розмірі 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн 81 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя - Г.О. Козленко