Рішення

від 25.06.2013 по справі 906/853/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" червня 2013 р. Справа № 906/853/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Лобай Ю.І. - керівник (паспорт серії ВМ 041140 вид. Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській обл.)

від відповідача: Шадура В.Л. - керівник (паспорт серії ВМ 903935 вид. Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській обл.)

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (м. Житомир)

до Нововелідницького споживчого товариства Овруцької райспоживспілки (с.Нові Велідники, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 14863,41 грн.

13 червня 2013 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" звернувся до господарського суду із позовом до відповідача - Нововелідницького споживчого товариства Овруцької райспоживспілки про стягнення 14 863, 41 грн., з яких: 6351, 89 грн. - основного боргу за поставку товару згідно Договору поставки №215 від 02.01.10 р., 7558,74 - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 952,78 грн. - штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо належного проведення розрахунків згідно Договору поставки №215 від 02.01.10 р.

В якості правових підстав позову позивачем визначено ст.ст. 525, 526, 530, 692, 695, 712 та ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 222, 224, 225, 226, 231 та 265 ГК України.

Ухвалою від 14.06.13р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.13 р. подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами та штраф , оскільки в частині стягнення основного боргу спір відсутній.

Окрім того, представник позивача подав також заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 7558, 74 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від них.

Про відмову від позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.

Господарський суд в судовому засіданні 25.06.13 р. прийняв заяву позивача про відмову від позовної вимоги про стягнення відсотків за користування коштами в сумі 7558, 74 грн. до розгляду по суті.

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 952,78 грн. штрафу.

Представник відповідача в засіданні суду 25.06.13р. письмового відзиву на позов не подала, однак підтверджує сплату позивачу основного боргу на суму 6351,89 грн. платіжнім дорученням №1749 від 20.06.13 р. , а також просить розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців рівними частками.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, у судовому засіданні 25.06.13р. представнику позивача та представнику відповідачу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.

Заслухавши уповноваженого представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини спору, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (м. Житомир) (постачальник) та Нововелідницького споживчого товариства Овруцької райспоживспілки (с.Нові Велідники, Овруцький район, Житомирська область) (покупець) був укладений Договір поставки №215, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти товар в асортименті, кількості та ціні, згідно накладних та оплатити його на умовах даного договору. (надалі за текстом - Договір №215) (а.с. 9).

В розділі 2 Договору №215 сторони домовились, що поставка товару здійснюється шляхом доставки товару транспортом постачальника на торгову точку та/або склад покупця або покупець здійснює самовивіз товару зі складу постачальника - за домовленістю сторін.

У п. 3.1. Договору №215 сторони домовились, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номеру і дати видаткової накладної. У виняткових випадках, при здійсненні розрахунків, в готівковій формі, кошти вносяться в касу постачальника з обов'язковою видачею чека РРО, який є підтвердженням внесенням коштів в касу постачальника (п. 3.4. Договору №215).

Фарс-мажор, тара і упаковка, відповідальність сторін визначено у розділах 4, 5, 6 Договору №215.

Термін дії Договору №215 до 31 грудня 2010 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (п. 7.1., 7.2. Договору №215).

Інші умови договору передбачені у розділі 8 Договору №215.

Факт надання позивачем товару згідно умов Договору №215 підтверджується наступними доказами:

- видатковою накладною №КР13-17284 від 25.12.2012 р. на суму 5643, 16 грн., що підписана обома сторонами;

- видатковою накладною №КР13-17372 від 26.12.2012 р. на суму 221, 76 грн., що підписана обома сторонами;

- видатковою накладною №КР13-00250 від 04.01.2013 р. на суму 3572, 67 грн., що підписана обома сторонами;

- видатковою накладною №КР13-01631 від 29.01.2013 р. на суму 1308, 88 грн., що підписана обома сторонами.

Оскільки відповідач своїх зобов'язань за Договором №215 щодо оплати отриманого товару у повному обсязі в сумі 6351, 89 грн. - основного боргу не виконав, позивач змушений був звернутися до господарського суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Одночасно за несвоєчасну сплату коштів за отриманий товар позивачем застосовано до відповідача заходи відповідальності згідно п. п. 6.1., 6.2, 6.8. Договору №215, а саме нарахований штраф в сумі 952, 78 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 7558, 74 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки договору поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 6351,89 грн. платіжнім дорученням №1749 від 20.06.13 р.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Господарський суд в судовому засіданні 25.06.13 р. прийняв заяву позивача про відмову від позовної вимоги про стягнення відсотків за користування коштами в сумі 7558, 74 грн. до розгляду по суті.

Передбачене приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови.

Відмова від позову частково можлива у випадку, коли заявлено кілька вимог, і позивач відмовився не від усіх заявлених вимог. Якщо позивач відмовився від позову, провадження у справі припиняється повністю або в частині вимог, щодо яких заявлено про відмову. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом в загальному порядку.

Відповідно до ст. 78 ГПК України заява позивача про відмову від позову повинна бути подана в письмовій формі та підписана особою, уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії.

Правові наслідки прийняття судом відмови від позову в частині зазначеної позовної вимоги позивачу роз'яснені та зрозумілі.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Дослідивши матеріали справи, встановивши наявність повноважень у директора ТОВ "Торгова компанія Лідер-Продукт" вчиняти відповідну процесуальну дію, яка не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, господарський суд визнав за необхідне прийняти відмову позивача від позовної вимоги в частині стягнення відсотків за користування коштами в сумі 7558, 74 грн. та припинити провадження за цією позовною вимогою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України згідно резолютивної частини ухвали суду.

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 952, 78 грн. штрафу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним штрафу за несвоєчасну сплату відповідачем коштів за отриманий товар та задовольняє його в заявленому розмірі - 952,78 грн.

Представник відповідача подала заяву про розстрочку виконання рішення суду з підстав скрутного матеріального становища Нововелідницького споживчого товариства Овруцької райспоживспілки.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд, з врахуванням конкретних обставин справи, прийшов до висновку скористатися наданим правом та розстрочити виконання рішення суду.

Наділяючи господарський суд правом при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, стаття 83 ГПК України не містить умов (обставин), з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію, на відміну від статті 121 ГПК України, за змістом якої умовою для відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, після виданого судом виконавчого документу.

Водночас, визнаючи обгрунтованими позовні вимоги, а відтак, підтверджуючи факт існування у відповідача зобов'язання з їх виконання в обов'язковому порядку, господарський суд не може не враховувати, що зобов'язання, в тому числі те, що визнане безспірним за рішенням суду, має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості ( ч. 3 ст.509 ЦК України).

Слід зазначити, що згідно ст. 22 та 78 ГПК України сторони спору можуть врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, при чому, закон не містить імперативного припису про те, що суб'єктом ініціювання питання щодо її укладення обов'язково має бути відповідач.

При цьому, припис ч. 3 статті 22 ГПК України є обов'язковим в рівній мірі для обох сторін спору в частині виконання обов'язку добросовісного користування належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Однак як підтверджують матеріали справи, сторонами спору права на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди не використано.

Оскільки, господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення та враховуючи вищевикладене, а також важке фінансове становище відповідача, суд приходить до висновку розстрочити виконання рішення суду в загальній сумі 2673, 28 грн. (з урахуванням суми судового збору 1720, 50 грн.) рівними частинами в сумі 445, 55 грн. кожна, за винятком останньої в сумі 445, 53 грн. строком на 6 місяців.

У відповідності до ст. 49 ГПК України господарський суд покладає сплату судового збору на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, п.п. 1-1 та 4 ч.1 ст. 80 , ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Нововелідницького споживчого товариства Овруцької райспоживспілки (11100, Житомирська обл., Овруцький район, с. Нові Велідники, вул. Садова, 6, ідентифікаційний код 01750200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський район, вул. Ватутіна, 188, ідентифікаційний код 33644213):

- 952, 78 грн. - штрафу;

- 1720,50 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення 6 351, 89 грн. основного боргу.

4. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 7558, 74 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

5. Розстрочити виконання рішення суду у справі №906/853/13 в частині стягнення загальної суми боргу в розмірі 2673, 28 грн. строком на шість місяців, зі сплатою рівними платежами кожного календарного місяця в такому порядку:

- платіж в сумі 445, 55 грн. підлягає сплаті до 15.07.2013р. включно;

- платіж в сумі 445, 55 грн. підлягає сплаті до 15.08.2013р. включно;

- платіж в сумі 445, 55 грн. підлягає сплаті до 15.09.2013р. включно;

- платіж в сумі 445, 55 грн. підлягає сплаті до 15.10.2013р. включно;

- платіж в сумі 445, 55 грн. підлягає сплаті до 15.11.2013р. включно;

- платіж в сумі 445, 53 грн. підлягає сплаті до 15.12.2013р. включно.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01 липня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2- 3 - сторонам простою