Постанова

від 06.06.2013 по справі 801/3403/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 р. (11:52) Справа №801/3403/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - Умєров С. У., довіреність від 18.04.2013 р.,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-Сервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000331504 від 19.03.2013р. та №0003401501 від 19.03.2013р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями були збільшені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі результатів проведеної перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Кримспецтехнолоджі» та зробленого за наслідком перевірки висновку про фіктивність і безтоварність господарських операцій із зазначеним контрагентом. Вказаний висновок позивач вважає безпідставним та зазначає, що реальність операцій підтверджується відповідними первинними документами, а нормами чинного законодавства закріплений принцип індивідуальної відповідальності платника податків, згідно з яким позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом - ПП «Кримспецтехнолоджі».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, заперечення на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином шляхом направлення тексту повістки електронним шляхом в порядку статті 38 КАС України, про що є відповідне підтвердження.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 19.02.2013 р. по 25.02.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Сервіс" (ідентифікаційний код 32992083) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджі» (ЄДРПОУ 36693441) за березень 2011 року, за результатами якої був складений акт №1345/15.4/32992083 від 28.02.2013 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 125 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011 р. - 23 125 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18500 грн., у тому числі по періодах: березень 2011 р.- 18500 грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також акт від 06.04.2012 р. №17/22/36693441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджі», код за ЄДРПОУ 36693441, з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року».

На підставі вищевказаних інформаційних джерел податковим органом був зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Кримспецтехнолоджі», у зв'язку з відсутністю у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.ст.22, 188 Податкового кодексу України та встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Кримспецтехнолоджі» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу, у березні 2011 р. ТОВ «КС-Сервіс» обмінювалось документами на товари та послуги з ПП «Кримспецтехнолоджі», яке має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000331504 від 19.03.2013 р. про збільшення ТОВ «КС-Сервіс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 18501 грн., у тому числі: 18500 грн. податку та 1,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0003401501 від 19.03.2013 р. про донарахування позивачеві податку на додану вартість в розмірі 23125 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5781,25 грн.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2011 р. між ТОВ «КС-Сервіс» (Замовник) та ПП «Кримспецтехнолоджі» (Виконавець) був укладений договір №01/03, пунктом 1 якого передбачено, що Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати за плату замовнику послугу по веб-хостингу (розміщення веб-сайту клієнта на сервері провайдера), пов'язаних з виробничою діяльністю Замовник.

Згідно з пунктом 2 Договору термін надання з 01 березня 2011 р. по 31 березня 2011 р.

В пункті 3 Договору сторони обумовили, що плата за договором складає 111 000,00 грн., у тому числі ПДВ 18500 грн., які підлягають сплаті в строк до 15 березня 2011 р.

На підтвердження факту надання Виконавцем замовнику послуги за цим договором складається відповідний акт (п. 5 Договору).

На виконання зазначеного договору Виконавцем були надані послуги розміщення веб-сайту на сервері провайдера (веб-хостингу) на загальну суму 111000,00 грн.. у тому числі ПДВ 18500,00 грн.

Часткова оплата вартості послуг з веб-хостингу підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

На суму вартості послуг Виконавцем була виписана податкова накладна №31 від 31.03.2011 р., сума ПДВ за якою була віднесена до складу податкового кредиту березня 2011 року, що підтверджується додатком 5 до податкової декларації.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції станом на березень 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

П. 201.1 ст. 201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Суд зазначає, що наявна в матеріалах справи податкова накладна №31 від 31.03.2011 р. в повній мірі відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України, містить всі необхідна реквізити та є підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який підлягав застосуванню на момент здійснення позивачем господарських операцій з господарської операції з ПП «Кримспецтехнолоджі», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ПП «Кримспецтехнолоджі» та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Фактично висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також непідтвердження первинними документами реальності господарської операції позивача з ПП «Кримспецтехнолоджі» був зроблений на підставі отриманих матеріалів зустрічних звірок та не встановленням факту реального здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом, у зв'язку з відсутності у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднанням та госпрозрахунковими організаціями(крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету(надалі установи).

Відповідно до п.2.1. вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі,що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така правова позиція викладена зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Під господарською діяльністю в контексті ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з приписами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст.. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції : установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів(послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ПП «Кримспецтехнолоджі», а також рух активів, суд зазначає наступне.

Так, слід зазначити, що ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Податковий кодекс України не містить визначення терміну «веб-сайт», у зв'язку з чим на підставі приписів статті 5 ПК України застосуванню підлягають визначення, наведені в інших нормативних документах.

Відповідно до п. 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 р. N 327/225, веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Під веб-порталом, згідно вказаного нормативного документа, розуміється веб-сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

Визначення аналогічного змісту наведені в Наказі Державного комітету телебачення та радіомовлення "Про забезпечення оприлюднення у мережі Інтернет інформації щодо діяльності Держкомтелерадіо" від 23.01.2009 N 17, та в Наказі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації щодо діяльності Держлікінспекції МОЗ" від 26.11.2010 N 490.

Крім того, Державна податкова адміністрація України в Листі від 12.12.2006 р. N 385/2/15-0310 також зазначила, що оскільки чинним законодавством з питань оподаткування не визначено термін "веб-сайт", то з метою оподаткування використовується аналогічний термін, визначений іншими джерелами.

Згідно з листом Державного казначейства України від 19.05.2004 р. N 07-04/1005-4111, на який міститься посилання у вищевказаному листі ДПА України, веб-сторінки, веб-сайти, веб-портали (сервери) - це сукупність апаратних і програмних засобів разом з інформаційними ресурсами, що мають унікальну адресу в мережі Інтернет і призначені для надання інформаційних послуг юридичним та фізичним особам.

Враховуючи зазначене, веб-сторінки, веб-сайти, веб-портали є різновидом спеціалізованого програмного забезпечення, метою створення та розміщення якого є розповсюдження інформації про підприємство (товари, які реалізуються, та послуги, які надаються підприємством тощо).

Матеріали справи свідчать, що наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Сервіс" №17/02 від 17.02.2011 р. у зв'язку з необхідністю підвищення ефективності роботи підприємства було вирішено розробити заходи з розширення ринку споживання та збуту кольорового та чорного прокату, у зв'язку з чим провести роботи по рекламації продукції та діяльності підприємства всіма можливими ресурсами.

Після видання вказаного наказу позивачем був створений та розміщений веб-сайт, що підтверджується наданим скріншотом веб-сторінок, на яких, зокрема, зазначена інформація про підприємство та послуги, що надаються, а отже, вбачається зв'язок з господарською діяльністю позивача. Крім того, в якості розробника веб-сайту зазначено саме ПП «Кримспецтехнолоджі».

Слід зазначити, що податковому обліку веб-сайту не присвячувались окремі положення ані в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані в Податковому кодексі України.

Згідно вищевказаного листа ДПА України від 12.12.2006 р. № 385/2/150310 позицію податкового органу стосовно податкового обліку витрат на створення веб-сайту до 01.04.2011р. було викладено з урахуванням того, що веб-сайт відноситься до об'єктів права інтелектуальної власності (авторського права).

У вказаному листі міститься посилання, що відповідно до пункту 1.2 ст.1 Закону № 334/94ВР об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку визнаються нематеріальними активами.

При цьому згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94ВР витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання підлягають амортизації, яка здійснюється відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94ВР.

Отже, якщо договір на створення веб-сайту передбачає перехід до платника податку - замовника права інтелектуальної власності (авторського права) на цей веб-сайт, то витрати, понесені таким платником згідно з цим договором, підлягають амортизації на підставі пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94ВР.

Тобто, визначальним є те, що веб-сайт, право власності на який перейшло до замовника, - це нематеріальний актив, витрати на створення якого підлягають амортизації.

З набранням чинності 01.04.2011 р. розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України певних змін в підході до оподаткування веб-сайту не відбулось, про що в тому числі свідчить відповідь ДПА України від 21.04.2011р. з Єдиної бази податкових знань.

Суд зазначає, що введенню в експлуатацію веб-сайт як нематеріальний актив підлягає на підставі рішення спеціально створеної комісії підприємства із застосуванням типової форми № НА1 «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів», затверджений наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» № 732 від 22.11.2004 р.

Згідно з пунктами 7 та 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 18.10.1999 р. № 242, нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Згідно наявного в матеріалах справи договору від 01.03.2011 р., укладеного позивачем з ПП «Кримспецтехнолоджі», його предметом було лише надання Виконавцем послуг з веб-хостингу (розміщення веб-сайту клієнта на сервері провайдера), проте наведене не свідчить про непідтвердження факту створення сайту та його введення в експлуатацію, оскільки відповідні обставини безпосередньо підтверджуються іншими документами.

Так, матеріали справи свідчать, що 01.03.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "КС-Сервіс" був виданий наказ №01/03 про створення комісії для введення в експлуатацію нематеріального активу - сайту та встановлений строк його експлуатації - 2 роки, метод амортизації - прямолінійний.

01.03.2011 р. комісією позивача був складений акт форми №НА-1 введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №ВЭ-0000001, яким встановлений строк корисного використання - 24 місяці, річна сума амортизації - 500 грн.

Нарахування амортизації підтверджується відповідними відомостями та карткою рахунку 133.

Таким чином, створення веб-сайту та його відображення в бухгалтерському обліку, як необхідна передумова відображення витрат по його утриманню (веб-хостинг) у складі валових, підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, витрати по веб-хостингу в бухгалтерському обліку були віднесені позивачем до «витрат на збут», що підтверджується карткою рахунку 93.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП «Кримспецтехнолоджі» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток в березні 2011 року та 1 кварталі 2011 року відповідно неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі також необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Кримспецтехнолоджі» останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судовий збір в розмірі 474,07 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 06.06.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 11.06.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000331504 від 19.03.2013р. та №0003401501 від 19.03.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Сервіс" (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Плотинна, 9, ідентифікаційний код 32992083) 474,07 грн. (чотириста сімдесят чотири гривні сім копійок) судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.