Рішення

від 26.06.2013 по справі 1016/1756/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1016/1756/12 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О. Провадження № 22-ц/780/2677/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С. Категорія 18 26.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Інвест» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Інвест», треті особи: ОСОБА_3, Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області та відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га, розташованої на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, укладеного 19.12.2011 року між відповідачами ОСОБА_2 і ТОВ «Папірус Інвест» та зобов'язання провести перереєстрацію права власності на цю земельну ділянку за третьою особою ОСОБА_3 з підстав, встановлених ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та скасування 14.03.2012 року Апеляційним судом Київської області договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2009 року, за яким відповідач ОСОБА_2 набула право власності на цю земельну ділянку, посилаючись на те, що відчудженням ОСОБА_2 земельної ділянки ТОВ «Папірус Інвест» порушено його право на виконання заочного рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 03.03.2009 року № 2-885-1/09 про стягнення з третьої особи ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договорами.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року позов задоволено частково: визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Ін вест» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Інвест» звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права і неврахування судом першої інстанції відсутності заборон відчудження земельної ділянки на момент вчинення цього правочину, на недоведеність позивачем порушення його права або законного інтересу в момент укладення 19.12.2011 року між відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Інвест» оспорюваного ним договору купівлі-продажу земельної ділянки, та на добросовісність набуття права власності на земельну ділянку відповідачем ТОВ «Папірус Інвест».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши письмові матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З письмових матеріалів справи вбачається, що між позивачем АБ «Старокиївський банк» та третьою особою ОСОБА_3 07.02.2008 року було укладено кредитний договір № 32/980/К/006 згідно умов якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 1 000 000 грн. з терміном повернення коштів до 03.10.2008 року.

Також 21.03.2008 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 було укладено ще один кредитний договір № 32/980/К/029 яким їй було надано кредит в сумі 1 000 000 грн. з терміном повернення коштів до 15.01.2009 року.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов вищевказаних договорів щодо своєчасного повернення кредитних коштів, та наявністю заборгованості перед позивачем на загальну суму 2 000 782 грн. 65 коп. АБ «Старокиївський банк» 01.12.2008 року звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за цими кредитними договорами.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 03.03.2009 року позов АБ «Старокиївський банк» було задоволено, а 30.07.2010 року вказане заочне рішення скасоване з підстав ненадання суду позивачем доказів - договорів іпотеки № 32/006/980/001 від 28.02.2008 року та №32/ 029/980/001 від 21.03.2008 року, укладених в порядку забезпечення виконання зобов'язань за цими кредитними договорами, за умовами яких ОСОБА_4 передала АБ «Старокиївський банк» інші земельні ділянки площами 8,6575 га та 8,3839 га, розташовані на території Яблунівської сільської ради і справу було призначено до розгляду в загальному порядку.

В забезпечення даного позову АБ «Старокиївський банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами 27.01.2009 року ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва було накладено арешт на шість земельних ділянок належних на праві власності ОСОБА_3, розташованих на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, в тому числі і на земельну ділянку площею 9,1050 га, яка є предметом оспорюваних позивачем АБ «Старокиївський банк» договорів купівлі-продажу, укладених 23.09.2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, та 19.12.2011 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Інвест».

23.02.2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 9,1050 га, а отримані ОСОБА_3 від продажу земельної ділянки кошти були скеровані на погашення заборгованості перед позивачем за кредитними договорами, що підтверджується квитанцією № 28 від 25.02.2009 року.

15.10.2010 року рішенням Солом'янського районного суду м.Києва в задоволенні позову АБ «Старокиївський банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за цими кредитними договорами було відмовлено в зв'язку з добровільною сплатою ОСОБА_3 суми заборгованості перед позивачем, що стало підставою скасування заходів забезпечення даного позову і постановлення 05.11.2010 року Солом'янським районним судом м.Києва ухвали про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту на шість вищевказаних земельних ділянок, в тому числі і на земельну ділянку площею 9,1050 га, яка є предметом оспорюваних позивачем АБ «Старокиївський банк» договорів купівлі-продажу.

24.06.2011 року рішенням Макарівського районного суду було відмовлено в задоволенні позову АБ «Старокиївський банк» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га, укладеного 23.09.2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, яке на час укладення оспорюваного правочину набрало законної сили.

19.12.2011 року був укладений оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га між ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Інвест».

14.03.2012 року за наслідками перегляду рішення Макарівського районного суду від 24.06.2011 року в апеляційному порядку, Апеляційним судом Київської області його скасовано та ухвалено нове про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з підстав його укладення під час дії заборони на його відчуження згідно вищезазначеної ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 27.01.2009 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що на момент укладення оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га між ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Інвест» ця земельна ділянка в іпотеці, заставі або під арештом чи іншою забороною відчуження не перебувала, а відчуджувач за цим договором ОСОБА_2 в будь-яких зобов'язальних відносинах з позивачем АБ «Старокиївський банк» не перебувала.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і за загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до п.10 ч.3 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, а реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, а згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Переглядаючи рішення Макарівського районного суду від 28.03.2013 року в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, на підставі досліджених судом доказів по справі, їх оцінки та аналізу у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що на момент вчинення 19.12.2011року оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «Папірус Інвест» будь-яке право чи законний інтерес позивача ПАТ «Старокиївський банк» порушені не були і належних та допустимих доказів порушення його права чи законного інтересу в момент укладення між відповідачами оспорюваного правочину позивачем суду не надано, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вважає, що скасування рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 червня 2011 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 серпня 2009 року рішенням Апеляційного суд Київської області від 14 березня 2012 року після укладення оспорюваного договору, не може бути підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону саме в момент укладення договору, а підстави, за яких було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.08.2009 року на момент вчинення оспрюваного правочину вже були відсутні в зв'язку з скасуванням 05.11.2010 року Солом'янським районним судом м.Києва своєї ухвали від 27.01.2009 року про накладення арешту на предмет оспорюваного правочину - земельну ділянку площею 9,1050 га через сплату ОСОБА_3 суми заборгованості перед позивачем в добровільному порядку та відмові АБ»Старокиївський банк» в задоволенні позову.

Враховуючи, що позивач не був стороною оспорюваного договору та, що його право в результаті визнання його недійсним відновлене не буде, оскільки в результаті визнання цього договору недійсними відчужена за ними земельна ділянка повертається її відчуджувачу - ОСОБА_2, яка з позивачем в будь-яких зобов'язальних відносинах не перебувала і не перебуває, то в цій частині суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, визнати законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки повинно бути скасоване, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Старокиївський банк».

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Інвест» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Інвест», треті особи: ОСОБА_3, Відділ Держземагенства у Макарівському районі Київської області та відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: