Рішення

від 05.12.2008 по справі 3/476-31/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/476-31/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  3/476-31/291

05.12.08

За позовом          Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

                    Державного агентства земельних ресурсів України

До                    Київської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРінвестресурс”, м. Київ

Про           визнання недійсним рішення № 124/785 від 08.02.2007р.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від прокуратури          Карпенко Н.М. –посвідчення № 7

Від позивача          не з'явилися

Від відповідача                     Тхорик С.М. - пред. по довір.

Від третьої особи                    Суворова К.С. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора звернувся з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради  № 124/785 від 08.02.2007р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “УКРінвестресурс  земельної ділянки для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано –прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва».

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі  № 3/476 від 29.01.2008р. в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р. апеляційне подання було залишено без задоволення, а рішення суду від 29.01.2008р. –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2008р. касаційне подання заступника прокурора міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2008р. справі № 3/476 присвоєно № 31/291 та призначено до розгляду спір на 24.09.2008р.

          В судовому засіданні 24.09.2008р. було оголошено перерву до 01.10.2008р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2008р., розгляд справи було відкладено на 13.11.2008р. та продовжено строк вирішення спору, у зв'язку з необхідністю направлення судового запиту для витребування необхідної інформації.

08.10.2008р. судом було направлено судовий запит № 3/476-31/291 до Головного управління земельних ресурсів міста Києва.

04.11.2008р. до суду надійшла відповідь № 07-387/44074 від 31.10.2008р. на судовий запит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2008р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2008р.

01.12.2008р. до суду надійшло клопотання позивача про підтримання заявленого прокуратурою позову та розгляд справи за відсутності повноважного представника.

В судовому засіданні 03.12.2008р. було оголошено перерву до 05.12.2008р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що підтримує позицію прокуратури, просить задовольнити позовну заяву та розглянути справу за їх відсутності.

Представник прокуратури підтримав позов в повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішення було прийнято договір було укладено сторонами на підставі їх вільного волевиявлення, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи по справі проти позову заперечував, в поясненнях по справі зазначив, що відведення земельної ділянки було здійснено згідно вимог чинного законодавства, а проведення конкурсу в даному випадку не передбачено вимогами чинного законодавства.

Суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Положеннями ст. 118 Конституції України встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Частина 1 ст. 143,  ст. 144  Конституції України визначають, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначається  ст. 123 Земельного кодексу України, згідно з положеннями якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради (надалі - відповідач) від 08.02.2007 № 124/785 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «УКРінвестресурс»земельної ділянки для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркингами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва»затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРінвестресурс»(надалі - третя особа) для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами на вулиці Михайлівській. 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва (п. 2).

Прокурор вважає, що своїми діями відповідач порушив положення ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та виніс рішення про передачу в оренду земельної ділянки на користь третьої особи на підставі непогодженого належним чином проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення.

Згідно ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи подається до відповідної державної адміністрації або ради, які в межах своїх повноважень приймають рішення про надання земельної ділянки.

Порядком набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 14.03.2002 № 313/1747, Головкиївархітектура, відповідний орган охорони культурної спадщини, державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міська санітарно-епідеміологічна станція подають до управління земельних ресурсів висновки щодо відведення земельної ділянки відповідно до своєї компетенції із зазначенням умов та обмежень. За наявності негативних висновків Головкиївархітектури, відповідного органу охорони культурної спадщини, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції щодо надання земельних ділянок в постійне користування, передачі їх в оренду та у власність, оформлення права користування землею остаточне рішення з цих питань приймається на пленарному засіданні Київської міської ради.

Як вбачається з проекту землеустрою відведення земельної ділянки наявного в матеріалах справи, її надання було погоджено висновком від 29.12.2006 № 19-11441 та листом від 20.01.2007 Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища.

Згідно листа Управління охорони навколишнього природного середовища від 18.01.2007 № 071/04-4-19/241 відведення земельної ділянки погоджене. Актом № 2-П від 19.01.2007, складеним Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" погоджено порядок збереження зелених насаджень та розроблено проект озеленення та благоустрою.

Головний державний санітарний лікар м. Києва листом від 18.01.2007 № 239 на підставі висновку № 78 від 18.01.2007 погодив відведення земельної ділянки.

Головне управління охорони культурної спадщини листом від 17.01.2007 № 243, також, надало згоду на відведення третій особі земельної ділянки.

Головне управління земельних ресурсів надало висновок від 22.01.2007 № 03-23/53-в, згідно якого вважає за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки.

Згідно п.34 ч.1. ст.. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема,  питання регулювання земельних відносин.

При цьому, відповідно до ч.1, ч.11, ч. 14, ч. 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»прийняття рішень радою здійснюється відповідно до регламенту ради та фіксується протоколом.

Відповідачем на вимогу суду надано Регламент Київської міської ради та стенограму пленарного засідання від 08.02.2007 року, з яких вбачається, що Київська міська рада на пленарному засіданні 08.02.2007 року розглянула питання відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «УКРінвестресурс»та за результатами розгляду вказаного питання було прийнято рішення від 08.02.2007 № 124/785.

Прокурор також наголошує на тому, що спірна земельна ділянка знаходиться в Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній, археологічній та охоронній зонах, в межах Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», на території пам'ятки археології національного значення «Культурний шар Города Ярослава», занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та не взято до уваги вимоги Рішення №920 від 15.07.1979 року виконавчого комітету Київської міської ради, а отже відповідач не мав права приймати рішення про відведення спірної земельної ділянки.

В пояснення по справі відповідач зазначає, що такі твердження позивача є необ'єктивними, виходячи з того, що під час ухвалення спірного рішення та надання висновків та погоджень відповідними підрозділами Київської міської державної адміністрації повністю дотримано вимоги ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 54 Земельного кодексу України та Рішення Київської міської ради від 17.05.2002 року за № 979.

Рішення виконавчого комітету Київської міської ради № 920 від 15.07.1979 року на дату погодження проекту землеустрою не мало юридичної сили в редакції, на яку посилається прокурор, в зв'язку з прийняттям Рішення Київської міської ради від 17.05.2002 р N 979 „Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві".

Підпунктом 1.3.1 п. 1.3 розділу 1, додатку №1 до вказаного рішення визначено, що територія площі Михайлівської віднесена до комплексу пам'яток історії та культури в межах історичного центру міста з історичним природним ландшафтом Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ».

Таким чином, суд дійшов висновку, що до історико –архітектурних заповідників віднесено лише частину земельної ділянки –Михайлівську площу.

Пунктом 4, п.п. 5.1, 5.2  п. 5, п. 9 додатку 2 до вказаного рішення визначено  статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території      м. Києва, та зазначено, що для історико-культурних заповідників, зон охорони пам'яток історії та культури необхідно передбачати збереження історичного планування і забудови, історичного середовища і ландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармонуючих споруд, які наносять фізичну, естетичну та екологічну шкоду, на території історико-культурних заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням території, відтворенням і реставрацією пам'яток історії та культури, всі будівельні, реставраційні, земляні та інші роботи у межах історико-культурних заповідників здійснюються відповідно до чинного законодавства на основі проекту, в кожному конкретному випадку погодженому з управлінням охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища та Головним управлінням містобудування і архітектури (крім пам'яток історії та культури) та обговореному за участю громадськості, в тому числі Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. В архітектурних охоронних зонах зберігається стара планувальна структура та історична забудова. Дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами, що регламентуються по висоті з врахуванням архітектурної та масштабної ув'язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста.

В проекті землеустрою містяться позитивні висновки Головного управління охорони культурної спадщини за № 243 та Державної служби з питань національної культурної спадщини від 19.01.2007 року № 22-105/35.

Пунктом 3 спірного рішення Київської міської ради встановлено: передати товариству з обмеженою відповідальністю «УКРінвестресурс», за умови виконання п. 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,55 га, для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркингами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі:

-          площею 0,25 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

-          площею 030 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, зокрема 0,27 га в межах зеленої зони міста –для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи прокурора є необ'єктивними, оскільки лише частина земельної ділянки віднесена до комплексу пам'яток історії та культури в межах історичного центру міста з історичним природним ландшафтом Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», при винесенні спірного рішення не допущено жодних порушень вимог чинного законодавства, оскільки таке відведення земельної ділянки погоджено належним чином відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України та вимог Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради 14.03.2002 року за №313/1747, та власне, виділено частину земельної ділянки, а саме розташовану в межах Михайлівської площі, з окремим, обмеженим, цільовим призначенням -  для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

В проекті землеустрою, наданому до матеріалів справи, міститься вказаний прокурором висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 29.12.2006 року за №19-11441, в якому Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку та зобов'язує третю особу погодити проект землеустрою в Головному управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища в установленому порядку.

Листом  від 20.01.2007 року за № 09-322 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, розглянувши проект землеустрою,  погоджує вказаний проект.

Висновком від 18.01.2007 року за №071/04-4-19/241 Управління охорони навколишнього природного середовища визначені особливі умови та вимоги до використання спірної земельної ділянки та порядку її відведення. Суд дійшов висновку, що позиція прокурора, в частині відсутності погодження в зв'язку з тим, що проект суперечить чинному природоохоронному законодавству є помилковими.

Управлінням розглянуто матеріали  проекту землеустрою та відзначено, що власне частина земельної ділянки, що визначена як «Сквер по вулиці Михайлівській»може надаватись лише на умовах користування без права викупу та використовуватись тільки для проведення благоустрою без влаштування автостоянки тощо. Надано рекомендації щодо подальшого використання земельної ділянки, викладено вимоги, щодо дотримання чинного законодавства з охорони культурної спадщині при проектуванні, передбаченні вимог захисту зеленої зони, використання території без зміни функціонального призначення, тощо. Листом визначено, що Управління вважає за можливе погодити відведення земельної ділянки на користь третьої особи за умови виконання вимог листа в частині порядку використання земельної ділянки визначеної як «Сквер по вулиці Михайлівській».

Таким чином, суд дійшов висновку, що при погодженні проекту землеустрою третьою особою було отримано позитивний висновок Управління охорони навколишнього природного середовища, а під час винесення спірного рішення було повністю дотримано вимоги викладені у висновку від 18.01.2007 року за №071/04-4-19/241, та надано частину земельної ділянки визначеної як «Сквер по вулиці Михайлівській»на умовах оренди для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

Судом не приймаються до уваги доводи прокурора про відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації, оскільки в матеріалах справи міститься позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 07.02.2007 року за № 39/10-07.

Прокурор на обґрунтування своєї правової позиції відмічає, що до складу спірної ділянки включено землі, що перебувають у користуванні Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради та Державного комунального підприємства по експлуатації зелених насаджень (територія скверу), а також земельні ділянки на які розроблялись проекти землеустрою іншими суб'єктами господарювання ТОВ «Комплекс О.В.В.»та Асоціація виробників будівельних матеріалів для дорожнього господарства «Укрдоріндустрія». На підтвердження викладених доводів позивач посилається на дані витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 04.12.2006 року, який міститься в матеріалах справи, та витяг, наданий Головним управлінням земельних ресурсів на судовий запит.

Оглянувши витяг з бази даних Державного земельного кадастру судом встановлено наступне. Витяг з бази даних Державного земельного кадастру складається з двох частин: черговий план та ділянки, що знаходяться на стадії розробки оформлення права. Оглянувши першу частину витягу суд встановив, що  згідно наведених даних в державному земельному кадастрі зареєстровано право оренди на 42 місяці земельної ділянки за адресою вул.. Михайлівська, 24д, 24ж за Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Заслухавши пояснення третьої особи та оглянувши матеріали проекту землеустрою, суд встановив, що проект землеустрою містить лист Головного управління житлового забезпечення від 15.01.2007 року за № 044/114/405 в якому викладена згода останнього на припинення права користування земельною ділянкою, наданою згідно з рішенням Київради від 12.02.2004 року № 59/1269, право користування посвідчено договором оренди земельної ділянки від 23.07.2004 року, за адресою по вул.. Михайлівська на користь ТОВ «УКРінвестресурс», та повідомлено, що майнові питання між Управлінням та третьою особою вирішені шляхом укладення інвестиційного договору.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України  громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою викладені у ст. 141 Земельного кодексу, частиною 1 якої, як підстава, визначена добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Прокурором не надано доказу того, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні/власності Державного комунального підприємства по експлуатації зелених насаджень, у витязі з бази даних Державного земельного кадастру жодна інформація щодо виду права на земельну ділянку з боку комунального підприємства відсутня.

З аналізу другої частини витягу з бази даних вбачається, що ТОВ «Комплекс О.В.В.»ніколи не розробляло проект на спірну земельну ділянку, а доводи прокурора не відповідають дійсності. Також, у витягу зазначено, що Асоціація виробників будівельних матеріалів для дорожнього господарства «Укрдоріндустрія»розробляла проект землеустрою щодо оренди на 10 років земельної ділянки за адресою вул. Михайлівська, 24д. При цьому, третьою особою надано до матеріалів справи документи, з яких вбачається, що листом від 29.11.2000 року №26с-74а Асоціація «Укрдоріндустрія»відмовилась від земельної ділянки за адресою  вул.. Михайлівська 24-д та виклала прохання  визнати таким, що втратив чинність п. 8 Рішення Київської міської ради №205/1182 від 01.03.2001 року.

Рішенням Київради від 14.03.2002 №298-3/1732 Головному управлінню житлового забезпечення погоджено місце розташування адміністративного будинку з надбудовою мансардного поверху на вул. Михайлівській, 24-Д площею 0,20 га., рішення Київської міської ради від 01.03.2001          №205/1182 (п.8) визнано таким, що втратило чинність. Таким чином, право землекористування Асоціації виробників будівельних матеріалів для дорожнього господарства «Укрдоріндустрія»було припинено згідно з їх заявою.

Щодо посилання прокуратури на необхідність проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент винесення спірного рішення, у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

При цьому стаття 120 Земельного кодексу України встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Між третьою особо та Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), у якого земельна ділянка за адресою вул.. Михайлівська, 24д, 24ж перебувала на праві оренди, було укладено  інвестиційний договір, в межах якого було врегульованого майнові питання між сторонами, в тому числі щодо нерухомого майна.

Суд також відзначає, що саме на користь третьої особи Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відмовилось від свого права оренди. Тобто, на момент винесення спірного рішення вказана земельна ділянка не була вільна від прав на неї третіх осіб і без відповідної згоди не могла бути виставлена на аукціон.  

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову, (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача та прокурора, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони звернулись з позовними вимогами до господарського суду.

Матеріалами справи підтверджено, що надання земельної ділянки було погоджено всіма необхідними органами згідно з вимогами Земельного кодексу України, а рішення відповідача прийнято у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора м. Києва задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 116,120,124  Земельного кодексу України  ,   Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                  Н. І. Качан