Рішення

від 27.06.2013 по справі 22-ц/796/2494/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22- ц/796/2494/2013

Головуючий у 1-й інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач - Кирилюк Г.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, приватного підприємства «Блокер» про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року,

встановила:

22 липня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» ( надалі- ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, приватного підприємства «Блокер» (надалі - ПП «Блокер») про стягнення боргу за кредитним договором.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.10.2012 р., позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму боргу в розмірі 17 787 666,24 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 10 000 000 грн.; сума заборгованості за процентами - 2 810 406,61 грн.; сума заборгованості за комісією - 50 000 грн.;сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 528 047,01 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами по кредиту - 429 443,34 грн.; 3% річних від суми простроченого кредиту - 866 985,40 грн.; 3% річних від суми прострочених процентів - 244 423,07 грн.; 3% річних від суми простроченої комісії - 4 406,43 грн.; інфляційні витрати від суми простроченого кредиту - 1 438 981,15 грн.; інфляційні витрати від суми прострочених процентів -407 458,78 грн.; інфляційні витрати від суми простроченої комісії - 7 514,45 грн.

У рахунок погашення заборгованості ПП «Блокер» за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року просив звернути стягнення на предмет застави, а саме вугілля марки ГСШ у кількості 15 000 тонн, що знаходиться за адресою: Луганська область, смт. Байрачки, вул. Шахтарська,3, шляхом його продажу.

Також просив відшкодувати судові витрати про справі.

Свої вимоги мотивував тим, що 26.02.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого 17.06.2009 р. було змінено на ПАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» (позичальник) було укладено кредитний договір №22.1/36-КЛВ-07, за умовами якого позивач відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 700 000 грн. з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 лютого 2008 року зі сплатою 22% річних.

22.02.2007 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої збільшено ліміт відновлювальної кредитної лінії до 15 000 000 грн.

28.02.2007 р. між ПП «Блокер» та ВАТ «Родовід Банк» укладеного договір застави №22.1/36-3.3-07.

21.02.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, відповідно до якої змінено ліміт відновлювальної кредитної лінії до 10 000 000 грн., а з 25.01.2009 року до 5 000 000 грн. та термін дії кредитного договору до 25.02.2009 року.

15.05.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, відповідно до якої змінено ліміт відновлювальної кредитної лінії до 1 000 000 грн., проценту ставку за користування кредитом до 20% річних.

03.06.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено процентну ставку за користування кредитом до 19,5% річних.

10.10.2008 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору, відповідно до якої визначено розмір кредиту у розмірі 10000000 грн. та встановлено, що сума заборгованості по кредитному договору має бути сплачена не пізніше 25.02.2009 року.

23.01.2009 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладена додаткова угода № 7 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили графік повернення кредиту на загальну суму у розмірі 10 000 000 грн. терміном з 30.04.2009 року по 20.01.2010 року та встановили проценту ставку за користування кредитом у розмірі 28,5% річних, а також підвищену процентну ставку в разі невиконання умов договору в розмірі 30% річних.

28.09.2009 р. між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» укладено додаткову угоду № 8 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили графік повернення кредиту на загальну суму у розмірі 10 000 000 грн., терміном з 30.10.2009 року по 20.01.2010 року, встановили строк погашення простроченої заборгованості за процентами нарахованими за період з 26.01.2009 року по 25.08.2009 року у розмірі 1 653 236 грн. 72 коп. до 30.10.2009 року, встановили строк погашення процентів, що будуть нараховані за період 26.08.2009 року по 25.09.2009 року до 30.10.2009 року, продовжили термін сплати простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 50 000 грн. до 30.10.2009 року.

З метою забезпечення виконання договірного зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 21.02.2008 року укладено договір поруки, відповідно до п.п.1.1. якого сторони погодили, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ПП «Блокер» зобов'язань за кредитним договором від 26.02.2007 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер».

До договору поруки були укладені додаткові угоди №1 від 17.06.2008 р., №2 від 30.09.2008 р., №3 від 23.01.2009 р.

Оскільки станом на 19 липня 2010 року ПП «Блокер» свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, просив стягнути суми боргу за кредитним договором з урахуванням ст. 625 ЦК України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ПП «Блокер» на користь ПАТ «Родовідбанк» 17 787 666, 24 грн. у відшкодування заборгованості. В рахунок погашення заборгованості ПП «Блокер» за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 р. звернуто стягнення на майно, яке належить на праві власності ПП «Блокер» і передане в заставу ПАТ «Родовід Банк», згідно з договором застави рухомого майна №22.1/36-3.3-07 від 28.02.2007 року, шляхом продажу предмета застави, а саме: вугілля марки ГСШ у кількості 15000 тон, що знаходиться за адресою: Луганська обл., смт. Байрачки, вул.. Шахтарська,3.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що всупереч ст.16 ЦПК України судом в одне провадження об'єднані вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних судочинств. Вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припинилась, оскільки після підписання додаткового договору №8 від 28.09.2009 р. до кредитного договору відбулось збільшення обсягу зобов'язань боржника та його майнової відповідальності та перенесено термін в сторону збільшення для відліку позовної давності по сплаті пені.

Також зазначив, що оскільки строк договору поруки не встановлено, а кредитор не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного зобов'язання - 30 квітня 2009 року, договір поруки припинив свою дію відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Задоволення судом вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 07.10.2011 р. по 23.03.2012 р. є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства України.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ «Родовід банк» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник ПАТ «Родовід Банк» - Ковриженко С.О. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Блокер» належним чином умови кредитного договору не виконувало, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку як з боржника, так і з поручителя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки від відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі та речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що ПП «Блокер» має заборгованість за кредитом в розмірі 10000000 грн., за процентами в розмірі 2810 406,61 грн., по сплаті простроченої комісії в розмірі 50 000 грн., які боржник у відповідності до ст. 626 ЦК України зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Заперечень щодо розрахунку наявної заборгованості матеріали справи не містять.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 232 ГК України при ухваленні рішення щодо стягнення пені.

Позивачем за неналежне виконання ПП «Блокер» умов кредитного договору (п.3.4.8) нарахована пеня за період з 07.10.2011 р. по 07.10.2012 р. : по тілу кредиту - 1528047,01 грн., за процентами по кредиту - 429 443,34 грн. (а.с. 67,68 т.2).

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитним договором, укладеним між сторонами, не було визначено іншого строку нарахування пені, тому її розмір повинен обмежуватися шести місяцями від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане, а саме з 20 січня 2010 року по 20 липня 2010 р.

Оскільки позивачем нарахована пеня за період з 07.10.2011 р. по 07.10.2012 р., тобто поза межами строку позовної давності, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 даної норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, який укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ПП «Блокер» за кредитним договором №22.2/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 р. (а.с. 39 т.1).

Посилання апелянта на припинення договору поруки колегія суддів вважає необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору позики.

Відповідно до умов кредитного договору з урахуванням додаткових угод, строк повного погашення заборгованості визначено сторонами не пізніше 20 січня 2010 р. З такою умовою договору поручитель погодився, підписавши додаткову угоду до договору поруки №3 від 23.01.2009 року (а.с. 43 т.1).

У червні 2010 р. на адресу поручителя було направлено повідомлення про необхідність здійснення оплати заборгованості за кредитним договором, тому договір поруки не є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи апелянта про збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткової угоди №7 від 23.01.2009 р. до кредитного договору, за якою з 30 квітня 2009 р. по 20 січня 2010 р. ліміт кредитної лінії зменшувався на один мільйон щомісячно, а також додаткової угоди №8 від 28.09.2009 р., за якою сторони встановили сплатити заборгованість за кредитом в сумі 5 000 000 грн. до 30 жовтня 2009 р. і тільки з 30 жовтня 2009 р. - зниження ліміту на один мільйон щомісячно, що збільшило суму, на яку нараховувались відсотки, є необґрунтованими.

Згідно з умовами п.2.6.2 кредитного договору, проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком щомісячно 25-го числа, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в п.1.1 кредитного договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в п.2.5 договору. Згідно з п. 2.6.4 кредитного договору, при розрахунку суми процентів береться фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді. Оскільки ПП «Блокер» не виконало умови додаткової угоди №7 від 23.01.2009 р. та не здійснювало погашення заборгованості по 1000000 грн. протягом п'яти місяців, з'явилась прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 5000000 грн., на яку нараховувались відсотки відповідно до п.2.6.2 кредитного договору, а додатковою угодою №8 від 28.09.2009 р. сторони дійшли згоди про відстрочення погашення відсотків та комісії, розбивку погашення заборгованості за кредитом в межах додаткової угоди №7, тому ця угода не вплинула на обсяг відповідальності поручителя.

В додатковій угоді №3 від 23 січня 2009 року до договору поруки, ОСОБА_1 та АТ «Родовід Банк» повністю відтворили умови додаткової угоди №7 від 23.01.2009 р. до кредитного договору, а саме: розмір кредиту 10000000 грн., процентну ставку за користування кредитом у розмірі 28,5 % річних, а також підвищену процентну ставку в разі невиконання умов договору в розмірі 30% річних, строк повного погашення заборгованості - не пізніше 20 січня 2010 року.

З тексту додаткової угоди №8 від 28.09.2009 р. до кредитного договору вбачається, що сторони домовилися лише про внесення уточнень до визначених кредитним договором періодів графіку зниження ліміту (повернення кредитних коштів). Тому з підписанням додаткової угоди №8 до кредитного договору обсяг відповідальності поручителя не збільшився.

Розрахунки, наведені в апеляційній скарзі, відповідають умовам належного виконання кредитного договору та не враховують суму фактичної заборгованості, на які нараховуються проценти.

Доводи апеляційної скарги в цій частині на правильність висновків суду не впливають, а тому підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на те, що судом порушено норми процесуального права в частині об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, є необґрунтованими.

Відповідно до п. 9 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р., у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Судове рішення в іншій частині сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Блокер» на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в розмірі 17 787 666, 24 грн., з урахуванням суми пені, скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), приватного підприємства «Блокер» (код ЄДРПОУ 32527001), солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ( код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок №32008171201 у Головному управлінні НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року в сумі 15 830 175, 89 грн. ( п'ятнадцять мільйонів вісімсот тридцять тисяч сто сімдесят п'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

В задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Блокер» пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 1 528 047,01 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами по кредиту в сумі 429 443,34 грн. Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: