Рішення

від 18.02.2009 по справі 50/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/141

18.02.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпронафторесурс"

до                     Міністерства оборони України

Третя особа-1 військова частина А 1479

Третя особа-2 товариство з обмеженою відповідальністю НПП "Транс-ЮГ"

 Третя особа-3 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України

про                  стягнення 106 348,00 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                 Мельник В.В.(дов. від 12.05.2008)

Від відповідача         Павлов С.О.(дов. від 22.01.2008)

                              Ковалець І.М.(дов. від 08.01.2008)

Від третьої особи-1          не з'явився

Від третьої особи-2          не з'явився

Від третьої особи-3          Павлов С.О.(дов. від 22.01.2008)

                              Ковалець І.М.(дов. від 22.05.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Міністерства оборони України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України заборгованості солідарно на його(позивача) користь 106 348,00 грн. збитків за договором про постачання мазуту від 02.10.2007 № 303/15/113.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2008 порушено провадження у справі №50/141 та призначено до розгляду на 30.07.2008.

Представники Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України та третіх осіб 1 і 2 в судове засідання 30.07.2008 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 18.08.2008.

18.08.2008 в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідачів 1 та 2, які подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Судом дане клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про уточнення позовних вимог. В даному клопотанні представник позивача зазначив, що за текстом позовної заяви, при викладенні суті позовних вимог, позивачем внаслідок описки було невірно приведено одиниці виміру нафтопродуктів, а саме - літри. Однак виходячи з оригіналів документів одиницями виміру мають бути вказані кілограми. У зв'язку з цим позивач просить змінити одиниці виміру нафтопродуктів з літрів на кілограми. Суд, дослідивши матеріали справи та пояснення позивача, прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача про уточнення позовних вимог та змінити вказані одиниці виміру нафтопродуктів в позовній заяві з літрів на кілограми.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були попереджені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 17.09.2008.

17.09.2008 в судовому засіданні з'явилися представники позивача та відповідачів 1 і 2, які надали пояснення по суті справи.

Представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить виключити Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України з числа відповідачів по справі та залучити його до участі у справі в якості третьої особи, оскільки Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, хоча і має самостійний код юридичної особи за ЄДРПОУ, однак фактично не є самостійною юридичною особою, а структурним підрозділом Міністерства оборони України, що відповідає за організацію і забезпечення господарчої діяльності Міністерства.

Суд, вислухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про обгрунтованість клопотання позивача та вирішив задовольнити його і виключити Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України з числа відповідачів по справі та залучити його до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та у зв'язку з цим уточнити позовні вимоги до Міністерства оборони України(відповідно до клопотання позивача про уточнення позовних вимог), а саме: стягнути з Міністерства оборони України ( код ЕДРПОУ 00034022, зареєстроване: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, загальний фонд р/р 35219005003192 в ОПЕРУ Державного казначейства України м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 00034022.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпронафторесурс” (код ЄДРПОУ 33806082, зареєстроване: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, р/р 26009033972600 в АКИБ “УкрСиббанк”м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 33806082, Свідоцтво платника ПДВ № 04216183, ІПН 338060804632) основний борг - 86 447 (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок сім) гривень 56 копійок разом з ПДВ; індекс інфляції- 8 564 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) гривні 60 копійок; пеню - 4 594 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 74 копійки; штраф - 6 051 (шість тисяч п'ятдесят одна) гривня 33 копійки; 3 % річних - 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 21 копійка.

Також у своєму клопотанні представник відповідача просить винести ухвалу про виправлення та уточнення тексту ухвали по даній справі від 18.08.2008, а саме щодо зміни одиниць виміру нафтопродуктів в позовній заяві з літрів на кілограми. Суд задовольнив дану вимогу позивача.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання повторно не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були попереджені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 27.10.2008.

Представники сторін в судове засідання 27.10.2008 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, відповідач та треті особи причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з недостатністю часу для огляду та оцінки можливості прийняття спірних залишків нафтопродуктів. Розгляд справи було відкладено на 17.11.2008.

17.11.2008 в судове засідання прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 29.12.2008.

29.12.2008 в судове засідання прибули представники відповідача і третьої особи-3 та дали пояснення по справі.

Представники позивача та третіх осіб 1,2 в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 14.01.2009.

14.01.2009 в судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представники відповідача та третіх осіб 1,2,3 в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 04.02.2009.

04.02.2009 в судове засідання прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.

Представники відповідача та третіх осіб 1,2,3 в судове засідання повторно не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 18.02.2009.

18.02.2009 в судове засідання прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб 1,2,3 втретє в судове засідання не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечили.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2007 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України полковника Онофрійчука Петра Васильовича, який діяв на підставі довіреності Міністра оборони України № 220/ 709/Д від 29.08.2007 - «Замовник»(далі за текстом відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпронафторесурс»- «Постачальник»(далі за текстом позивач), був укладений договір № 303/15/ 113 про постачання мазуту топкового марки М-100.

Згідно п.1.1. Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу мазут марки М-100 (ДОСТ 4058-2001, 10585-99), загальним об'ємом 2 365 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) тонн, загальною вартістю 6 235 086 (шість мільйонів двісті тридцять п'ять тисяч вісімдесят шість) гривень разом з ПДВ.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору та рознарядки Міністерства оборони України (додаток 2 до заяви) - 26.10.2007 позивачем через ПП «САНД»(вантажовідправник) на адресу ТОВ «НПП «ТРАНС-ЮГ»(вантажоотримувач) на станцію Одеса - Пересип (Одеської залізниці), для представника замовника - Квартирно-експлуатаційного відділу Збройних сил України у м. Одеса, був поставлений мазут марки М-100 (далі за текстом товар) загальним об'ємом: 221 650 (триста тридцять тисяч триста п'ятдесят) кілограмів - загальною вартістю 584 358 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 06 копійок разом з ПДВ.

26.10.2007 позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000366 на суму 584 358 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 06 копійок разом з ПДВ. Згідно акту взаєморозрахунків відповідача (додаток 4 до заяви) останній сплатив Позивачу за рахунком 577 002 (п'ятсот сімдесят сім тисяч дві) гривні 50 копійок разом з ПДВ (платіжне доручення ВІЯ 303/18/471 від 14.12.2007).

Тобто, як встановлено судом відповідач недоплатив позивачу 7 355 (сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 56 копійок разом з ПДВ.

Водночас, 14.12.2007 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі за текстом третя особа-3) факсимільним зв'язком надіслало позивачу претензію про нестачу Товару на суму 7 355 (сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 56 копійок разом з ПДВ, до якої був доданий акт експертизи № НП-3654 від 30.10.2007 Торгівельно-промислової палати м. Одеса. В претензії третя особа-3 повідомляла, що оплата за поставлений Товар буде здійснена тільки по фактично отриманій кількості.

Суть претензії Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зводиться до наступного: в період часу з 26.10.2007 по 29.10.2007 (дата прибуття Товару на станцію призначення не зазначена) згідно договору прибули чотири цистерни: №№ 73127276, 72061542, 72131618, 72129224 - загальним об'ємом згідно перевізних документів 221 650 (двісті двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят) кілограмів. Фактично отримано мазуту 218 860 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят) кілограмів. Нестача 2 790 (дві тисячі сімсот дев'яносто) кілограмів.

Згідно акта експертизи № НП-3654 від 30.10.2007 Торгівельно-промислової палати м. Одеса, складеного експертом К.Ф. Коваль, на експертизу були пред'явлені шість цистерн №№ 73127276, 72061542, 72131618, 72129224, 73004616, 74055146 - загальним об'ємом Товару згідно перевізних документів 330 350 (триста тридцять тисяч триста п'ятдесят) кілограмів. Фактично в наявності 326 658 кілограмів. Нестача 3 682 кілограма. Вимірювання об'єму проводилось об'ємно-масовим статистичним методом вимірювань за допомогою метрштока та ареометра.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні його вимог про стягнення з відповідача 7 355 (сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 56 копійок разом з ПДВ.

Крім того, за умовами п. 2.2. Договору та рознарядки Міністерства оборони України - 16.10.2007, позивачем, через Харківську дирекцію залізничних перевезень (вантажовідправник) на адресу: військової частини А 1479 (вантажоодержувач) м. Ічня-2, Чернігівської області, на станцію Августовський (Південної залізниці, гілка в/ч А-1479), був поставлений Товар загальним об'ємом: 171 809 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев'ять) кілограмів - загальною вартістю 452 957 (чотириста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 25 копійок разом з ПДВ.

17.10.2007, позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000330 на суму 452 957 (чотириста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 25 копійок разом з ПДВ. Згідно акту взаєморозрахунків відповідача, останній сплатив позивачу за рахунком 373 865 (триста сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) гривень 25 копійок разом з ПДВ (платіжне доручення ВІЯ 303/18/510 від 27.12.2007).

Тобто, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, відповідач недоплатив позивачу 79 092 (сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві) гривні разом з ПДВ.

28.12.2007 позивачем від третьої особи-3 була отримана претензія про нестачу Товару на суму 79 092 (сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві) гривні разом з ПДВ.

В претензії третя особа-3 повідомила, що оплата за поставлений Товар буде здійснена тільки по фактично отриманій кількості, в претензії зазначався додаток: Копія паспорта № 537. Однак, позивач зазначає, що даний додаток йому не надійшов.

Також, на адресу позивача факсимільним зв'язком надійшли копії актів приймання Товару.

Суть претензії Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зводиться до наступного: 21.10.2007 згідно договору прибули три цистерни: №№ 74738139, 74778743, 74738758 - загальним об'ємом згідно перевізних документів 171 809 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев'ять) кілограмів. Фактично отримано мазуту 141 809 (сто сорок одна тисяча вісімсот дев'ять) літрів. Нестача 30 000 (тридцять тисяч) літрів.

Відповідно до акту приймання Товару № 6 від 25.10.2007, затвердженого командиром військової частини 28.10.2007, приймання Товару було здійснене протягом доби - 21.10.2007. При ознайомлені з документами, перевірці вантажу встановлено: за документами надійшло Мазуту М-100 - 57 667 кг. Фактично виявилося 47 667 кг. Нестача - 10 000 кг. Другий аркуш акта відсутній.

Відповідно до акту приймання Товару № 7 від 25.10.2007, затвердженого командиром військової частини 28.10.2007, приймання Товару було здійснене протягом доби - 21.10.2007. При ознайомлені з документами, перевірці вантажу встановлено: за документами надійшло Мазуту М-100 - 57 719 кг. Фактично виявилося: 47 719 кг. Нестача - 10 000 кг. При перевірці транспортних засобів та документів: транспортний документ - накладна 042287, тип цистерни 62 - № 74738139, маса за документами вантажовідправника / фактична - 57 719 кг. При перевірці якісного стану: «одержаний мазут паливний марки 100 зольний не відповідає вимогам ДСТУ 4058. При випарюванні паром температурою 100 ° С, мазут не зливається на протязі 4 діб. При температурі навколишнього середовища +13°С+17°С мазут густий з цистерни не зливається.

Відповідно до акту приймання Товару № 8 від 25.10.2007. Затвердженого командиром військової частини 28.10.2007, приймання Товару було здійснене протягом доби - 21.10.2007. При ознайомлені з документами, перевірці вантажу встановлено: за документами надійшло Мазуту М-100 - 56 423 кг. Фактично виявилося 46 423 кг. Нестача - 10 000 кг. Другий аркуш акта відсутній.

Позивачем третій особі-3 була направлена претензія, вихідний № 16 від 28.01.2008 з вимогою сплати боргу за отриманий товар, на яку була отримана відповідь від третьої особи-3, вихідний № 303/ 26/ 55 від 17.03.2008. З тексту даної відповіді вбачається, що відповідач, визнає факт отримання від позивача 30 тон мазуту, однак зазначає, що він(мазут) є неякісним.

В матеріалах справи знаходиться лист Українського Державного хіміко-технологічного університету, в якому зазначається наступне:

В ємності однієї залізничної цистерни, одночасно при заводському наливі не може бути визначена наявність двох марок мазуту - певної кількості паливного мазуту марки М-100, виду малозольний, що відповідає вимогам ДСТУ 4058-2001 і певної кількості мазуту М-100, що не відповідає ДСТУ 4058-2001. Якщо в цистерну злито два види мазуту, то утворюється суміш і визначити фізико-хімічні та експлуатаційні показники можна тільки для суміші, а не окремих марок мазуту. Методики, що дозволяють без лабораторного аналізу, на місті визначити якість мазуту не існують, (див. ДСТУ 4058-2001. Паливо нафтове. Мазут п.2. Нормативні посилання). Злив мазуту проводиться згідна правил, що існують на залізниці та ДСТУ 4454:2005 (Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання). Злити мазут при температурі навколишнього середовища +13,17 С можна тільки, якщо підігрівати цистерну.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відомості вказані в актах приймання мазуту в/ч 1479 (які є в матеріалах справи) є завідомо неправдивими, оскільки фізично не можуть відповідати дійсності.

Крім того, беручи до уваги додані до матеріалів справи претензії про нестачу та листи третьої особи-3 очевидно, що факти наведені в них суперечать один одному і також не відповідають дійсності. Цистерни з неякісним мазутом були прийняті представниками військової частини без виклику представника позивача, без експертного дослідження якості топлива, тощо. Складені військовими акти стосовно наявності в цистернах як якісного, так і неякісного мазуту не можуть бути судом прийняті в якості належного доказу, так як дані документи складені зацікавленими особами за відсутності представника виготовлювача(позивача).

Відповідно до п. 3.6. договору приймання Товару за кількістю та якістю у всіх випадках, неврегульованих Договором, здійснюється згідно з умовами Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7)(далі інструкція) з доповненнями та змінами, які внесені до них згідно з установленим порядком та нормативно-правовими актами України щодо цього питання.

Згідно з п. 38 інструкції в разі прийняття отримувачем(покупцем) продукції, яка переведена в більш низький сорт, ця продукція у відповідності з актом про результати прийому перемаркується за рахунок виробника(відправника).

В договорі має бути передбачено ким здійснюється перемаркування: виробником(відправником) чи отримувачем(покупцем).

Пунктом 40 інструкції передбачено, що претензія, що випливає із поставки продукції, яка не відповідає по якості, комплектності, тарі, упаковці і маркуванні, стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурам, зразкам, надається отримувачем(покупцем) виробнику(відправнику, постачальнику) у встановлений строк.

Якщо виробник або його місцезнаходження отримувачу(покупцю) не відомі, претензія в двох екземплярах надсилається відправнику(постачальнику), який негайно, після її отримання зобов'язаний направити один екземпляр виробнику, повідомивши про це отримувача(покупця).

До претензії про поставку продукції неналежної якості або некомплектної повинні бути прикладені акт і документи, що вказані в п. 31 та 34 даної інструкції, якщо їх немає у виробника(відправника, постачальника), а також документи, що підтверджують реалізацію продукції, що швидко псується по вказівці органів санітарного контролю, якщо продукція до моменту пред'явлення претензії реалізована.

У випадках передбачених договором до претензії мають бути прикладені: акт про знищення продукції, що швидко псується по вказівці органів санітарного контролю, акт про здачу продукції в металолом та інші документи про використання продукції на місці у відповідності з фактичною її якістю.

Відповідно до п. 41 інструкції в разі надання претензії про відшкодування різниці у вартості продукції(уцінки) у зв'язку з переводом її в більш низький сорт отримувач зобов'язаний прикласти до претензії документи, що підтверджують оприходування продукції фактично отриманим сортом. Торгівельні організації зобов'язані надати підписану керівником організації(чи його замісником) та головним бухгалтером довідку про реалізацію продукції за ціною того сорту, в який вона переведена або про здійснену переоцінку, якщо продукція ще не реалізована, а також довідку за підписами тих же посадових осіб про перемаркування продукції відповідним сортом.

Відповідно до п. 4.1.3.21 Інструкції № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа-3 фактично прийняли, оприходували і використовують нібито неякісний мазут; повідомили позивачу завідомо неправдиві відомості про нестачу мазуту, чим позбавили його законного права розпорядитися «неякісним»Товаром у встановлений законом строк - однак виконати своє забов'язання і сплатити за отримані матеріальні цінності не бажають.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статтях 638 та 639 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем доказів виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за договором суду не надано.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі

79 092,00  грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено обов'язок боржника за порушення строків здійснення розрахунків за поставлений товар сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.2. договору за порушення  термінів оплати вартості товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов'язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі: 4 203,79  грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу суд визнає неправомірними, оскільки стягнення штрафу не передбачено договором.

Також позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні збитки за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 7 835,87 грн. інфляційних витрат та 630,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Позивачем в уточнених позовних вимогах не висунуто до відповідача вимог по сплаті судових витрат, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЕДРПОУ 00034022, зареєстроване: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, загальний фонд р/р 35219005003192 в ОПЕРУ Державного казначейства України м. Київ, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпронафторесурс»(код ЄДРПОУ 33806082, зареєстроване: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, р/р 26009033972600 в АКИБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, Свідоцтво платника ПДВ № 04216183, ІПН 338060804632) основний борг у розмірі 79 092(сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві) грн. 00 коп., інфляційні збитки у розмірі 7 835(сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 87 коп., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами - 630 (шістсот тридцять) грн. 57 коп. та 4 203(чотири тисячі двісті три) грн. 79 коп. пені.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяГоловатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення – 11.03.2009