Рішення

від 21.06.2013 по справі 910/8713/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8713/13 21.06.13

За позовом Приватного підприємства "АСАМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакомм Україна"

про стягнення 88 555,12 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Лукацька Л.Г. за дов. № 29/04-А від 29.04.2013 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакомм Україна" суму заборгованості в розмірі 88 555,12 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8713/13, призначено розгляд справи на 29.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 21.06.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання потворно не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.06.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З наявних в матеріалах справи накладних № 165 від 06.06.2012 р., № 167 від 08.06.2012 р., № 168 від 08.06.2012 р., № 171 від 08.06.2012 р., № 172 від 08.06.2012 р. вбачається, що Приватним підприємством «АСАМ» було поставлено ТОВ «Новакомм Україна» електрообладнання. Загальна вартість поставленого електрообладнання - 132 475,27 грн..

Відповідачем за електрообладнання сплачено частково, а саме 43 920,15 грн..

08 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість по оплаті поставленої продукції становить 88 555,12 грн..

Позивачем відповідачу було надіслано претензії № 1 від 24 жовтня 2012 року, № 2 від 13 грудня 2012 року про сплату боргу. Претензія залишена без відповіді.

Таким чином, на день розгляду спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 88 555,12 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши позицію позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, внаслідок складення між сторонами накладних, між сторонами мав факт укладання правочину на виконання робіт, який ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки накладні підписані обома сторонами, містять найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У випадку, коли строк виконання не встановлений, або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання є правило, а боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Господарським судом міста Києва встановлено, що позивач до відповідача звернувся з претензіями № 1 від 24 жовтня 2012 року, № 2 від 13 грудня 2012 року про сплату заборгованості, про що свідчить копії фіскальних чеків № 6879 від 24.10.2012 року та № 7837 від 13.12.2012 року. Таким чином, строк з якого починається прострочення оплати, враховуючи поштовий перебіг та вимоги вищезазначеної норми, настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 88 555,12 грн.

За таких обставин, судом позов визнається законним, доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі.

Судом встановлено, що 29 квітня 2013 року між позивачем ПП «АСАМ» та адвокатом Лукацькою Лілією Григорівною, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю було укладено Договір № 29/04-А про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що за надані по договору послуги Клієнт сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі - 5 850,00 грн..

Судом встановлено, що подані документи по справі готувались Виконавцем, адвокат був присутній на всіх призначуваних судом засіданнях, подані позивачем до матеріалів справи докази належним чином засвідчені підписом адвокати, що в сукупності надає підстави суду дійти до висновку, що Виконавець належним чином виконував взяті на себе зобов'язання в частині надання правової допомоги Клієнту.

Зважаючи на викладене, враховуючи складність і тривалість розгляду справи, зважаючи на виконання адвокатом взятих на себе зобов'язань за договором по наданню юридичних послуг позивачу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат в розмірі - 5 850,00 грн. за отримання послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, ч. 2 ст. 530, 837 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАКОММ Україна» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул.. Г. Сковороди, 15/10, код ЄДРПОУ 37177327) на користь Приватного підприємства «АСАМ» (02660, м. Київ, пр.-т Визволителів, 5, код ЄДРПОУ 30866877 суму основного боргу в розмірі 88 555 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп., судовий збір у сумі 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн.. 10 коп., витрати по оплаті адвокатських послуг у розмірі 5 850 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн.. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 26.06.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала