Постанова

від 26.06.2013 по справі 803/1239/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Луцьк Справа № 803/1239/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Крючкова В.О.,

представників відповідача Остапюка С.П., Рознюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пленті» (далі - позивач, ТзОВ «Пленті», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2013 року №0003412201 та №0003422201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Пленті» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26 серпня 2010 року по 30 вересня 2012 року. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства. За результатами перевірки інспекцією складено акт від 30 квітня 2013 року №2668/22.1/37259163 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0003412201, яким нарахований податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 268 048,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 57 012,00 грн. та №0003422201 яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 248 617,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 62154,25 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про неналежність первинних документів по господарським операціям з ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» помилковими, оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому мають бути визнані нечинними та скасовані.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0003412201 та №0003422201.

Відповідач, Луцька ОДПІ, та її представники в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у поданих письмових запереченнях (т.2 а.с.181-183) зміст яких зводиться до того, що під час перевірки господарських операцій з ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» позивачем не було надано належним чином оформлених первинних документів, зокрема у актах виконаних робіт вказувалася лише загальна сума робіт без відображення кількості, ціни за одиницю та назви автотранспортних засобів по яких проводилися сертифікаційні роботі. На підставі вищевикладеного, податковою інспекцією зроблений висновок про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по вищезазначеним господарським операціям. На підставі вищевикладеного просять суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що в період з 29 грудня 2012 року по 23 квітня 2013 року податковими ревізорами-інспекторами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26 серпня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 30 квітня 2013 року №2668/22.1/37259163 (т.1 а.с.7-32).

Згідно висновків акту перевірки, Луцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 268 048,00 грн. Крім того, інспекцією встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 248 617,00 грн. (т.1 а.с.32).

Вказані висновки мотивовані тим, що підприємством віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сертифікаційні роботи, які проводилися ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» згідно договору №173/57 від 08 липня 2011 року без надання належним чином оформлених первинних документів, а саме у актах виконаних робіт вказувалася лише загальна сума робіт без відображення кількості, ціни за одиницю та назви автотранспортних засобів по яких проводилися сертифікаційні роботі. Відтак, Луцькою ОДПІ зроблений висновок, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на що, не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту (ст.10 акту, т.1 а.с.16).

За результатами перевірки та на підставі акту від 30 квітня 2013 року №2668/22.1/37259163 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0003412201, яким нарахований податок на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 268 048,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 57 012,00 грн., від 21 травня 2013 року №0003422201 яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 248 617,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 62154,25 грн. (т.1 а.с.33-34).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 21 травня 2013 року №№0003412201, 0003422201 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пленті» 25 серпня 2010 року зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.46-47).

Підприємство є платником податку на додану вартістю, що підтверджується свідоцтвом №100341994 від 10 березня 2011 року (т.1 а.с.48).

Основними видами діяльності ТзОВ «Пленті» згідно КВЕД-2010 є 46.61 - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (т.1 а.с.50).

Згідно реєстраційного повідомлення Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України від 12 квітня 2011 року №4/8-3716 ТзОВ «Пленті» здійснює діяльність пов'язану з торгівлею транспортними засобами та їх складових частин (т.1 а.с.49).

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пленті» орендує земельну ділянку для стояки автомобілів, що підтверджується договором оренди від 10 січня 2012 року №ПУ28 (т.2 а.с.189).

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пленті» (заявник) 08 липня 2011 року в місті Дніпропетровську було укладено договір на виконання робіт №173/57 (т.1 а.с.54).

Предмет даного договору визначений у пункті 1.1 згідно якого, заявник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з оцінювання відповідності, в тому числі: сертифікація продукції та послуг; випробування продукції; технічний нагляд; та інших робіт згідно поданих заявником заявок та (або) листів-заяв.

У пунктах 2.1, 2.2, 2.3 договору сторони встановили, що роботи по договору оплачуються попередньо. Для проведення передплати виконавець надає заявнику рахунок-фактуру на оплату. Вартість робіт з сертифікації визначається відповідно до вимог «Правил визначення вартості робіт по сертифікації продукції і послуг», затверджених наказом Держстандарту України від 10 березня 1999 року №100 на основі трудомісткості їх виконання і вартості калькуляційної одиниці (людино-години). Остаточно розрахунки між сторонами оформлюються актом здачі-приймання робіт за кожну конкретну роботу.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача, ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт», зареєстрований як юридична особа та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №100088392 (т.1 а.с.51-52).

Основним видом діяльності ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» згідно КВЕД-2010 є 71.20 - технічні випробування та дослідження.

Судом встановлено, що ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» має атестат акредитації Національного агентства з акредитації України в галузі випробування колісних транспортних засобі, випробуванням с/г техніки. При цьому, одна з випробувальних лабораторій підприємства знаходиться у Волинській області за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, 38 (а.с.53).

Виконання сертифікаційних робіт здійснювалося на підставі заявок на проведення сертифікації у системі УкрСЕПРО та рахунків фактур, в яких визначалися зміст сертифікаційних робіт згідно договору від 08 липня 2011 року №173/57 та об'єкт їх проведення - транспортні засоби (т.2 а.с.195 - т.3 а.с.9).

Факт виконання робіт згідно договору від 08 липня 2011 року №173/57 підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1 а.с.55-160).

Розрахунок за виконані роботи здійснений у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.161-195).

Для відображення виконаних робіт у податковому обліку, ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» видало ТзОВ «Пленті» податкові накладні (т.1 а.с.196 - т.2 а.с.11).

За результатом виконаних робіт, ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» як уповноваженим органом з сертифікації видані сертифікати відповідності на імпортовані підприємством автомобілі (т.2 а.с.12, 20, 27, 34-42, 49, 56, 63, 70, 77, 86, 93, 100, 107, 115, 122, 129, 138, 149, 159, 160, 164).

Крім того, факт імпорту позивачем автомобілів підтверджується митними деклараціями, експертними довідками, рахунками фактурами (інвойсами), реєстраційними свідоцтвами (т2.а.с.14-170), а також не заперечується представниками сторін у судовому засіданні та підтверджується податковим органом в акті перевірки (т.1 а.с.7-32).

Перевіривши належність первинних документів складених між позивачем та ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт», а також керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі перевіривши реальність господарських операцій суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» виконані обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договорів однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договорів відсутній.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: договорами, рахунками-фактурами, заявками на виконання сертифікаційних робіт, актами прийому-передачі послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про неналежність складених первинних документів позивачем та ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» з тих підстав, що в них детально не розкритий зміст сертифікаційних робіт, обсяг господарської операції та плата за кожний вид робіт з огляду на наступне.

Як встановлено судом ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» надавало ТзОВ «Пленті» послуги з сертифікації імпортованих позивачем автомобілів.

Правовідносини у сфері сертифікації продукції регулюються Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (далі - Декрет).

Відповідно до статті 16 Декрету, сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Як встановлено судом та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Тест-Стандарт» є уповноваженим органом з сертифікації, в тому числі автомобілів та запчастин до них (т.1 а.с.53).

Згідно статті 18 Декрету, відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено статтею 19 Декрету, оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на собівартість. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відтак, для митного оформлення імпортованих автомобілів ТзОВ «Пленті» зобов'язано проводити їх сертифікацію.

Слід зазначити, що одна з випробувальних лабораторій ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» знаходиться у Волинській області за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, 38, що підтверджує можливість проведення позивачем сертифікації імпортованих транспортних засобів відразу після їх митного оформлення на Ягодинській митниці (а.с.53).

Також, у заявках на проведення сертифікації у системі УкрСЕПРО які надавав позивача ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» детально визначені об'єкти сертифікації (транспортні засоби), їх ідентифікаційні номери, технічні характеристики, а також розкритий зміст передбачуваних сертифікаційних робіт (т.2 а.с.208 - т.3 а.с.9).

Правила обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя затверджені Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 січня 1997 року N 23, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 1997 р. за N 29/1833 (далі - Правила).

Згідно пункту 1.2 Правил, вони є обов'язковими для органів із сертифікації ДТЗ, акредитованих випробувальних лабораторій (центрів), а також суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та фізичних осіб, у тому числі іноземних.

У додатку 1 до правил затверджено форму заявка на проведення сертифікації продукції у Системі сертифікації УкрСЕПРО.

Перевіривши наявні в матеріалах справи заявки на сертифікацію, суд дійшов висновку, що вони у повній мірі відповідають формі встановленій у додатку 1 до Правил обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя, а відтак доводи представника відповідача у судовому засіданні про неналежність вказаних документів не приймаються судом до уваги (т.2 а.с.208 - т.3 а.с.9).

Крім того, згідно пункту 3.6 Правил, порядок проведення сертифікації ДТЗ (нових) передбачає: - подання заявки на сертифікацію; - розгляд та прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми; - обстеження виробництва або атестацію виробництва ДТЗ, що сертифікується, або аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації; - відбір зразків ДТЗ для випробувань; - ідентифікацію ДТЗ; - прийняття зразків ДТЗ випробувальною лабораторією (центром); - перевірка і випробування зразків ДТЗ; - аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість надання сертифіката відповідності;- надання сертифіката відповідності та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи; - визнання сертифікатів відповідності, які підтверджують відповідність імпортної продукції вимогам чинних в Україні нормативних документів і які видані на цю продукцію за кордоном; - технічний нагляд; - інформацію про результати робіт із сертифікації ДТЗ.

На думку суду детальне зазначення в актах приймання-передачі виконаних робіт змісту етапів сертифікації, таких як перевірка та випробування конкретних деталей або вузлів автомобіля, не вимагається з огляду на специфічність цих робіт, а також великої кількості передбачуваних етапів для їх виконання.

Той факт, що в актах приймання-передачі детально не розкрито зміст сертифікаційних робіт не є підставою для позбавлення підприємства права на податковий кредит та віднесення операцій з ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» до валових витрат, оскільки судом встановлено наявність інших первинних документів, які містять всю необхідну інформацію про зміст господарських операцій - заяви на сертифікацію та рахунки-фактури (т.2 а.с.195 - т.3 а.с.9).

Крім того, зі змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача - ревізора Рознюка О.С. вбачається, що контролюючим органом здійснювалася вибіркова перевірка актів перевірки, без дослідження всіх актів та інших первинних документів, однак висновки щодо неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат зроблені за весь період, що перевірявся. Таким чином, висновки перевіряючих Луцької ОДПІ щодо неналежності первинних документів ТзОВ «Пленті» та ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» був зроблений без належної оцінки всіх наявних у справі первинних документів, а також без врахування специфіки сертифікаційних робіт та наявності результатів їх виконання - сертифікатів відповідності на транспортні засоби.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт здійснення ТзОВ «Пленті» діяльності з імпорту автомобілів, крім того під час судового розгляду знайшли своє підтвердження факти видачі ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» сертифікатів відповідності на імпортовані автомобілі, тому суд дійшов висновку, що господарські операції згідно договору №173/57 від 08 липня 2011 року є реальними, а первинні документи по цим операціям складені належним чином, тому витрати понесені позивачем у зв'язку з виконанням договору є пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та є валовими витратами в розумінні Податкового кодексу України.

На час фактичного надання послуг зі сертифікації правовідносини у сфері оподаткування регулювалися Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 Податкового Кодексу України).

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» оформлені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України і будь-яких зауважень щодо неналежного їх оформлення ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні представниками відповідача не наведено. Зокрема, ревізором, який проводив перевірку товариства, у судовому засіданні вказано, що зауважень до податкових накладних не було та останні виписані належним чином.

За правилами пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач виконав у повному обсязі.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачене в вартість послуг отриманих від ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт».

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів і лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, неподання звітності, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку Товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

За таких обставин суд приходить висновку, що ТзОВ «Пленті» для отримання податкового кредиту виконано всі, передбачені Податковим кодексом умови, що дають право на отримання податкового кредиту. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт надання послуг та підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача - безпідставні.

Щодо правомірності формування позивачем валових витрат по господарським операціям з ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» та відповідно сум податку на прибуток підприємства суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу валових витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

При чому, за положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарською є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств може бути сформований лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що укладання позивачем з ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» договору на виконання сертифікаційних робіт мало господарську мету на отримання прибутку, оскільки реалізація імпортованих транспортних засобів в Україні та їх реєстрація в органах Державної автомобільної інспекції можлива лише після проведення їх обов'язкової сертифікації, яку в даному випадку проводило ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт».

Також слід зазначити, що товариство користувалося не тільки послугами ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» для проведення сертифікаційних та оціночних робіт імпортованих транспортних засобів, але й послугами інших суб'єктів господарювання, зокрема фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи експертними довідками останнього (т.2 а.с.22, 29, 44, 51, 58, 65, 72, 81, 89, 103, 110, 118, 125, 140, 154, 162, 166).

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт», та в акті перевірки Луцької ОДПІ не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Укр-Тест-Стандарт».

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності винесених 21 травня 2013 року податкових повідомлень-рішень №0003412201, №0003422201, тому суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки висновки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0003412201, №0003422201 такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню, тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пленті» за подання даного позову сплатило судовий збір у розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №111 від 24 травня 2013 року (а.с.38).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь ТзОВ «Пленті» з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 21 травня 2013 року №0003412201, №0003422201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пленті» (43000, м. Луцьк, вул. Набережна, 4, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37259163) судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 01 липня 2013 року.