Постанова

від 25.06.2013 по справі 816/3241/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3241/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Пехоти М.О.,

за участю представника позивача - Фищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2013 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 19686,61 грн.

25 червня 2013 року до суду надійшла заява про зміну суми позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути адміністративно-господарських санкції у розмірі 19508,33 грн та пені у розмірі 175,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2012 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що є підставою для накладення вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила такі задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, хоча повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з положеннями частин другої та третьої цієї ж статті Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Приписами статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з абзацами 2, 4 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Пунктом 4 статті 20 вищевказаного Закону встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форма №10-ПІ (а.с. 4), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 18 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відповідачем визначена у кількості 1 особа згідно вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідно до вказаного звіту інвалід ОСОБА_2 працювала на підприємстві 3 місяці.

Отже, фактично на підприємстві у 2012 році не дотримано нормативу працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за 9 місяців. Таким чином, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування і не зайнятих інвалідами у відповідні місяці року, відповідач повинен був звітувати до центру зайнятості.

Проте, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості Полтавської області № 2094 від 16.05.2013 року звіти по формі №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів) відповідачем не подавались.

Таким чином відповідач виконав свій обов'язок щодо працевлаштування інвалідів лише за 3 місяці 2012 року. Враховуючи те, що підприємством було забезпечено працевлаштування інваліда лише протягом трьох місяців та у зв'язку із не поданням звітів по формі №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів) протягом дев'яти місяців, адміністративно-господарські санкції та пеня підлягають стягненню за дев'ять місяців, оскільки за ці місяці було не дотримано норматив робочих місць для інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Виходячи з викладеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи, а саме розрахунком суми позову адміністративно - господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 26) встановлено, що сума адміністративно - господарських санкцій за 9 місяців 2012 року становить 14631,25 грн та сума пені становить 131,68 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості визначена у розмірі 14762,93 грн.

Оскільки вказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені не була сплачена відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ця сума підлягає стягненню у примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер" (код ЄДРПОУ 21073285) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1, одержувач: УДКСУ в м. Кременчук, код ЄДРПОУ УДКСУ: 37965850, МФО 831019, р/р 31212230700008 в ГУДКС України в Полтавській обл.) адміністративно-господарські санкції у розмірі 14631,25 гривень чотирнадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня 25 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 131,68 гривень (сто тридцять одна гривня 68 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський