Постанова

від 13.06.2013 по справі 2а-12224/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. (15:30) Справа №2а-12224/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004212204 від 04.10.2011 р.

Сторони явку представників не забезпечили

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004212204 від 04.10.2011 р.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що під час взаємостосунків з ТОВ «Дніпро-Авіапостач» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, позивачем отримано від ТОВ «Дніпро-Авіапостач» товар, проведені розрахунки, тому підстави для нарахування податкового зобов'язання, що вказані в акті перевірки, не узгоджуються з вимогами чинного податкового законодавства України та фактичними обставинами справи.

У судове засідання, що відбулося 13.06.2013р. сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшли письмові пояснення за позовом, у яких позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що постановою

Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.11.2012р. та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. встановлений факт правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Навікас» у квітні 2011 року в сумі 638989,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро-Авіапостач» та підтвердженість останнього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.187.1.а п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та ін. цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання та ін.

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 14.1.27. пп. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такого платника податків.

З системного аналізу даних правових норм вбачається, що до складу валових витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Тобто, до валових витрат звітного періоду включаються не всі підряд видатки, а тільки та їх частина, яка прямо відповідає цьому доходу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Судом встановлено, що у період з 19.09.2012р. по 21.09.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро-Авіапостач» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., про що складено акт № 6059/22-1/33848871 від 26.09.2012р. (далі - Акт) (а.с.10-15).

Згідно із висновками Акту встановлено порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011р. у сумі 734837,00грн.

На стор. 2, 4 вказаного Акту зазначено, що перевірка правильності формування валових витрат ТОВ «Навікас» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. по взаємовідносинам ТОВ «Дніпро-Авіапостач» проводиться на підставі попереднього акта перевірки ТОВ Навікас» від 21.07.2011р. № 9113/23-4/33848871.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що ТОВ ««Дніпро-Авіапостач» відсутнє за місцезнаходженням, звіти 1-ДФ, розрахунки комунального податку та додатки К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств податкового органу не подавались, що свідчить про відсутність у ТОВ «Дніпро-Авіапостач» трудових ресурсів, власних основних засобів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, господарські взаємовідносини з поставки товару ТОВ «Навікас» у ТОВ «Дніпро-Авіапостач» мають ознаки фіктивності (безтоварності), призвели до порушення ТОВ «Навікас» ч. 1 ст. 216, ст.ст. 215, 228, 626, 629, 658 Цивільного кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004212204 від 04.10.2011р., яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 734837,00грн. (а.с.9).

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що висновки Акту перевірки від 26.09.12р. ґрунтуються на порушеннях, що встановлені попереднім актом перевірки № 9113/23-4/33848871 від 21.07.2011р.

Відповідно до п.83.1 ст.83 ПКУ, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.5. виключено;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вже було наведено, підставою для висновків Акту перевірки став попередній акт перевірки, що суперечить ст. 83 ПКУ.

При цьому суд звертає увагу, що висновок про порушення податкового законодавства під час здійснення господарських операцій платником податків може бути зроблений органом державної податкової служби після дослідження первинних документів, складених на підставі здійсненої господарської операції.

В той час, Акт перевірки відповідача не містить відомостей щодо оцінки органом державної податкової служби первинних документів позивача, складених на підставі господарських операцій, які визначені відповідачем як безтоварні.

Також, суд вважає з необхідне підкреслити, що Акт перевірки взагалі не містить відомостей щодо безпосереднього дослідження відповідачем господарських операцій позивача.

Між ТОВ "Навікас" (Покупець) та ТОВ "Дніпро-Авіапостач" (Продавець) укладений договір про продаж-купівлю авіаційно-технічного майна, автозапчастин №25/10-10 від 25.10.2010, на виконання якого Продавець надає товар відповідно видаткових накладних, надає технічну документацію, поставка здійснюється за рахунок покупця (а.с.16).

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.11.2012 року у справі №2а-10405/11/0170/5, залишеною в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АРК від 02.04.13р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0008652301 від 10.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 638990,00 грн., у тому числі за основним платежем 638989,00 грн. і за штрафними санкціями 1,00 грн., прийняте відносно ТОВ "Навікас"; визнано протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо встановлення порушень ТОВ "Навікас" п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст 188, п.п. 187.1.а ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, Податкового кодексу України та завищення ним від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, за квітень 2011 року у розмірі 638989,00 грн.

У вищенаведеній постанові зазначено, що на виконання умов договору укладеного між ТОВ "Навікас" та ТОВ "Дніпро-Авіапостач" №25/10-10 від 25.10.2010р., ТОВ "Дніпро-Авіапостач" складені та надані ТОВ "Навікас" податкові накладні: №5045 від 05.04.2011 року на загальну суму 912867,12грн, у т.ч. ПДВ 152144,52грн, №5044 від 05.04.2011 року на загальну суму 1187025,06грн, у т.ч. ПДВ 197837,51грн, №5043 від 05.04.2011 року на загальну суму 508002,92грн, у т.ч. ПДВ 84667,15грн, №5041 від 05.04.2011 року на загальну суму 893454,00грн, у т.ч. ПДВ 148909,00грн., №5042 від 05.04.2011 року на загальну суму 332585,04, у т.ч. ПДВ 55430,84грн., загалом сума ПДВ складає 638989,00грн. Також позивачу надані видаткові накладні від 05.04.2011 року на загальну суму 3 833 934,14грн, у т.ч. ПДВ 638989,00грн. Придбаний у ТОВ "Дніпро-Авіапостач" доставлявся на адресу ТОВ "Навікас" вантажним автотранспортом, згідно договору перевезення укладеного з перевізником ЗАТ "Кримська автотранспортна компанія", що підтверджується товарно-транспортною накладною №5/4 від 05.04.2011 року та податковою накладною №30 від 05.04.2011 року. З наданих до суду доказів вбачається, що вартість товару сплачена ТОВ "Навікас" на користь ТОВ "Дніпро-Авіапостач" в повному обсязі в безготівковому порядку протягом квітня 2011 року, що підтверджується копіями банківських виписок.

Дослідивши вищенаведені документи суд у постанові від 13.11.2012 року у справі №2а-10405/11/0170/5 дійшов висновку, що за наслідками взаємовідносин ТОВ "Навікас" із ТОВ "Дніпро-Авіапостач" правомірно сформований податковий кредит в розмірі 638 989,02 грн. за квітень 2011 року, на підставі отриманих від ТОВ "Дніпро-Авіапостач" податкових накладних.

Таким чином судовим рішенням, яке набрало законної сили, надано оцінку порушенням, що відображені у висновках акту перевірки № 9113/23-4/33848871 від 21.07.2011р., та які стали підставою для висновків Акту перевірки від 26.09.12р.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п.54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 19.08.2013р. було відкрито провадження у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Навікас" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0008652301 від 10.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 638990,00 грн., у тому числі за основним платежем 638989,00 грн. і за штрафними санкціями 1,00 грн., та визнання протиправними дій, тоді як Акт перевірки складено 26.09.2012р., тобто вже після відкриття провадження у справі про скасування рішення прийнятого на підставі акту перевірки № 9113/23-4/33848871 від 21.07.2011р.

З вищенаведеного вбачається, що на момент складання спірного податкового повідомлення-рішення № 0004212204 від 04.10.2011р., грошове зобов'язання нараховане податковим повідомленням-рішенням по акту перевірки № 9113/23-4/33848871 від 21.07.2011р. не було узгоджено.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем отримано від ТОВ "Дніпро-Авіапостач" товар, проведені розрахунки. Придбаний у ТОВ «Дніпро-Авіапостач» товар за накладними № 1-5, 2-5, 3-5, 4-5, 5-5 від 05 квітня 2011р. використаний позивачем в межах господарської діяльності шляхом подальшої реалізації цих товарів контрагентам: ДП МОУ «Севастопольське авіаційне підприємство» (договір на поставку продукції № 04/11 від 26.01.2011р.), ПП «Омега-Транзит» (договір № 09/06-10 від 09.06.2010р.), ТОВ «Нікапромінвест», ТОВ «Авіатал» договір № 047/11 від 16.02.2011р.), ТОВ «Аеростар» (договір № 01/08-09 від 1 ,08.2009р.) з метою отримання прибутку, тому підстави для нарахування податкового зобов'язання, що вказані в акті перевірки, не узгоджуються з вимогами чинного податкового законодавства України та фактичними обставинами справи.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених угод між позивачем та ТОВ «Дніпро-Авіапостач», з огляду на таке.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

Судом з'ясовано, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Дніпро-Авіапостач», виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочину з ТОВ «Дніпро-Авіапостач» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із ТОВ «Дніпро-Авіапостач» суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушення ч.2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товару від зазначеного вище контрагента, не проведення платежів з ним (в тому числі оплату ПДВ), не використання товару в господарській діяльності платника податків. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в Акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятого на підставі проведеної перевірки податкового повідомлення - рішення.

При таких обставинах позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Під час судового засідання, яке відбулось 13.06.2013р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 18.06.2013р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 11,94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0004212204 від 04.10.2011р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Навікас" донараховано податок на прибуток у сумі 734837,00грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2146,00грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9; ЄДРПОУ 36822070; рахунки невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" ( 95493, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, Шосе Московське, 11км; ЄДРПОУ 33848871; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.