cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/7663/13 12.06.13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ-КО КОБЕР"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛОГІСТІК ЛТД"
про: розірвання договору та стягнення 555.943,22 грн.
Суддя: Балац С.В.
Представники:
позивача: Хмельов А.Г. - за довіреністю від 01.04.2013 № 4;
Даниленко О.В. - за довіреністю від 01.04.2013 № 2;
відповідача: Бордунова Н.О. - за довіреністю від 20.05.2013, б/н.
С У Т Ь С П О Р У :
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору купівлі-продажу від 09.10.2012 № 09/10, товариство з обмеженою відповідальністю "АЛ-КО КОБЕР" здійснило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛОГІСТІК ЛТД" 100 % попередню оплату товару в розмірі 534.420,00 грн., проте останній в строк встановлений вказаним договором позивачеві товар не поставив.
У зв'язку з невиконанням з боку відповідача зобов'язань за договором, позивач звернувся до нього із вимогами про повернення суми попередньої оплати товару, сплатити пеню за прострочення виконання зобов'язання та вважати дію договору купівлі-продажу від 09.10.2012 № 09/10 такою припиненою, але відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Отже, на підставі викладеного, позивач простить суд задовольнити його вимоги та розірвати договір купівлі-продажу від 09.10.2012 № 09/10, стягнути з відповідача 534.420,00 грн. суми попередньої оплати товару та 21.523,22 - пені.
Крім того, позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачеві. Заява мотивована тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, оскільки в діях відповідача прослідковується систематичне невиконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Відповідач, скориставшись правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив на позовну заяву, яким вимоги позивача відхилив в повному обсязі з тих підставі, що відповідач звернувся до суду із позовом про визнання Договору купівлі-продажу від 09.10.2012 № 09/10 недійсним з тієї підстави, що директор підприємства відповідача не мав повноважень на укладення договору на суму більше 200.000,00 грн. Крім того, на думку відповідача, позивач сплатив судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового та немайнового характеру не в повному обсязі, а також останній невірно розрахував розмір пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7663/13. Розгляд даної справи призначено на 27.05.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 розгляд справи відкладено на 12.06.2013.
В судовому засіданні 12.06.2013 о 14:40 год. оголошено перерву до 12.06.2013 15:00 год.
У судовому засіданні 12.06.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Між товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ-КО КОБЕР" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛОГІСТІК ЛТД" (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 09.10.2012 № 09/10 (далі - Договір).
Відповідно до предмету Договору позивач зобов'язується оплатити, а відповідач поставити та змонтувати складське обладнання (далі - товар) згідно переліку визначеного додатками № 1, № 2 до Договору (п. 1.1 Договору).
Загальна вартість товару та Договору складає 534.420,00 грн. (п.п. 2.2, 2.3 Договору).
Пунктом 2.6.1 Договору передбачено, що оплата у розмірі 100 % - 534.420,00 грн. перераховується позивачем на розрахунковий рахунок відповідача на протязі трьох банківських днів з дати підписання сторонами Договору.
Згідно п. 3.1 Договору поставка товару на склад позивача, відповідно до Додатків №№ 1, 2 до Договору, здійснюється відповідачем протягом 13 (тринадцяти) тижнів, з моменту отримання останнім оплати товару в порядку встановленому пунктом 2.6.1 Договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, здійснив на користь відповідача 100 % попередню оплату товару в сумі 534.420,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.10.2012 № 1441, засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення прав позивача та умов Договору, в строк встановлений пунктом 3.1 Договору, товар позивачеві не поставив.
Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на те, що між сторонами спору не був погоджений строк та порядок повернення грошових коштів попередньої оплати у разі невиконання зобов'язань з боку відповідача за Договором, позивачем 22.02.2013 надіслано відповідачеві претензію від 22.02.2013 № 130222/148, згідно з якою позивач вимагав відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 534.420,00 грн., сплатити пеню в розмірі 9.224,24 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 4.612,12 та вважати дію Договору припиненою.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Однак, відповідач зазначені вище вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.
Суд, дослідивши зміст відзиву відповідача та матеріали справи, дійшов висновку, що твердження останнього є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами, а відтак до уваги судом не приймаються.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки відповідачем позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 534.420,00 грн., сторонами спору до суду не подано.
Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 534.420,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведений, документально обґрунтований і в той же час відповідачем не спростований.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за Договором, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 21.523,22 грн.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання договірних строків поставки, відповідач виплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла станом на день підписання Договору від суми отриманого авансу за кожен день прострочення.
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В той же час, ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, з огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення п. 3.1 Договору за період з 10.01.2013 по 17.04.2013 у сумі 21.523,22 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Водночас суд щодо вимоги позивача про розірвання Договору зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, з урахуванням зазначених вище норм матеріального права та встановлених обставин даної справи, вимога позивача про розірвання судом Договору підлягає задоволенню, оскільки станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором з поставки позивачеві товару, чим істотно порушив права останнього.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того, позивач звернувся до суду із заявою вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу.
Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивач у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, на підтвердження припущень щодо існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, жодного належного доказу суду не надав, а відтак, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення згаданої заяви позивача та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача та на його майно.
Отже, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49; ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір купівлі-продажу від 09.10.2012 № 09/10, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ-КО КОБЕР" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛОГІСТІК ЛТД".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ЛОГІСТІК ЛТД" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; код ЄДРПОУ 37118722, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь "АЛ-КО КОБЕР" (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 33061594, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 534.420,00 (п'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 00 коп. - суми попередньої оплати; 21.523,22 (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 22 коп. - пені; 12.265,86 (дванадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 86 коп. - витрат по сплаті судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.06.2013 року.
Суддя С.В. Балац
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2013 |
Оприлюднено | 02.07.2013 |
Номер документу | 32121061 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Балац С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні