Рішення

від 08.05.2013 по справі 119/2581/13-ц

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 119/2581/13-ц

2/119/1356/13

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Блейз І.Г.

за участю секретаря Копосової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2272 про стягнення шкоди, спричиненої злочином, -

встановив:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 квітня 1999 року о 7 годині 05 хвилин, водій військової частини А 2272 ОСОБА_2, керуючи технічно виправним бронетранспортньором БТР - 80 із бортовим номером 238, що належав військовій частині А 2272, рухався у складі колони. Шляхом слідування колона розтягнулася, інтервал між транспортними засобами у колонні порушився. При виїзді з другорядної дороги на голову, ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, а саме, 1.4, 10.1, 16.10 ПДД України, не пропустив автобус ЛАЗ - 699Р, д.н. НОМЕР_1 що належав ВАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн», у результаті чого мала місце дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП позивачу, як пасажиру автобусу, спричинено тяжкі тілесні пошкодження. На момент праці позивач працював начальником транспортної ділянки із середньомісячним заробітком 250 грн , за сумісництвом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Юг-Сервіс» на посаді завідуючого господарством. Спричинені пошкодження позбавили позивача можливості працювати на посаді начальника та за станом здоров'я він був змушений перейти на посаду диспетчера із середньомісячним заробітком у розмірі 200 грн. Постановою Військового міського суду Севастопольського гарнізону від 04.03.2005 року у вказаній дорожньо-транспортній пригоді винним визнано ОСОБА_2 Медико-соціальною експертною комісією встановлено 20 відсотків втрати працездатності безстроково. 03 травня 2012 року Феодосійським міським судом винесено рішення, яки з військової частини на користь позивача стягнуто втрачений заробіток за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року у сумі 4313 грн. З 01.05.2012 року заборгованість відповідача зі сплати відповідних сум склала 8 864 грн, у зв'язку із чим позивач звернувся із відповідним позовом.

Позивач у судове зсідання не з'явився, у позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Письмових заперечень не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 07 квітня 1999 року о 7 годині 05 хвилин, водій військової частини А 2272 ОСОБА_2, керуючи технічно виправним бронетранспортньором БТР - 80 із бортовим номером 238, що належав військовій частині А 2272, рухався у складі колони. Шляхом слідування колона розтягнулася, інтервал між транспортними засобами у колонні порушився. При виїзді з другорядної дороги на голову, ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, а саме, 1.4, 10.1, 16.10 ПДД України, не пропустив автобус ЛАЗ - 699Р, д.н. НОМЕР_1 що належав ВАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн», у результаті чого мала місце дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП позивачу, як пасажиру автобусу, спричинено тяжкі тілесні пошкодження.

На момент отримання тілесних ушкоджень позивач працював начальником транспортного цеху ВАТ „Кримський електротехнічний завод „Сатурн", мав заробітну плату 250 грн. та за сумісництвом працював завідувачем автогосподарством в ТОВ „Юг-Інвест" з середньомісячним заробітком 200 грн. У зв'язку з отриманими ушкодженнями він не зміг виконувати вищевказану роботу і 09 жовтня 2000 року за власним бажанням був переведений на посаду диспетчера з меншим обсягом роботи та частковою втратою заробітку.

Постановою військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.03.2005 року винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, визнано водія В/ч А 2272 ОСОБА_2, який звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності (а.с.4).

Заочним рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 04.04.2007 року з Військової частини А 2272 на користь позивача стягнуто втрачений заробіток 33747,33 грн., матеріальний збиток 3930,56 грн., одноразову допомогу 6250,00 грн., та в рахунок моральної шкоди 5000 грн. Вказаним рішенням суду встановлений факт втрати позивачем працездатності у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, що мало місце з вини відповідача.

Рішенням Феодосійського міського суду від 24.11.2010 року та Рішенням Апеляційного суду АРК від 23.08.2011 року з В/ч А 2272 стягнуто суму інфляції та 3 % річних в розмірі 10171,62 грн., судові витрати, а також втрачений заробіток за період з 04 квітня 2007 року по 31 серпня 2011 року в сумі 36295,00 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду від 06.02.2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто втрачений заробіток в сумі 3934,00 грн. за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року.

Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 03 травня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто втрачений заробіток за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року у розмірі 4 313 грн.

Згідно довідки МСЕК від 14.04.2005 року (а.с.3) встановлено, що ОСОБА_1 втратив 20 % професійної працездатності безстроково.

За положеннями ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Частиною. 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.ст.22,1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність вини особи, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року, ступінь втрати професійної працездатності, потребу в додаткових вимогах взначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Відповідно до ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що розмір середньомісячного заробітку позивача, що він отримував до аварії, є меншим ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, а тому розрахунок суми стягнення повинно бути здійснено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка складає з 01.04.2012 року - 1094 грн, з 01.07.2012 року - 1102 грн, з 01.10.2012 року - 1118 грн, з 01.12.2012 року - 1134 грн.

Таким чином, розрахунок суми, що підлягає стягненню, є наступним: травень 2012 року 1094 грн х5 х0,2=1094 грн, червень - 1094 грн (за аналогічним розрахунком), липень 2012 року - 1102 грн, серпень, вересень 2012 року - по 1102 грн, жовтень-листопад 2012 року по 1118 грн, грудень 2012 року - 1134 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 8 864 грн.

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено 13 травня 2013 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 213-215 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з військової частини А 2272 (код 22993757) м. Феодосія, вул. Насипна, 3 на користь ОСОБА_1 втрачений середній заробіток за період з 01 травня 2012 року по 31.12.2012 року у розмірі 8 864 грн (вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири грн.)

Стягнути з військової частини А 2272 (код 22993757) на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135).

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно: суддя секретар