Постанова

від 13.06.2013 по справі 804/6555/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р. Справа № 804/6555/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позові, а його представник у судовому засіданні зазначили, що 19 квітня 2013 року Дніпропетровською МДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення №0000651520, яким ТОВ «Агросервіс» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 310 702 грн. та штрафні санкції 1 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агроінвест» (код за ЄДРПОУ 19428309), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Юса-Інтерстройсервіс» (код за ЄДРПОУ 33857907) за період лютий 2011 року. Позивач не згоден з порушеннями, які виявили перевіряючи під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував, а тому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 19.04.2012 р. №0000651520, а також просив судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агросервіс», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Юса-Інтерстройсервіс» за період лютий 2011 року. Разом із цим згідно матеріалів перевірки ТОВ «НВФ «Юса-Інтерстройсервіс», складених фахівцями Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська, у підприємства відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання та інші основні фонди, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Відповідно до баз даних Дніпропетровської МДПІ у ТОВ «НВФ «Юса-Інтерстройсервіс» станом на ІV квартал 2011 року чисельність працюючих становить - 1 особа, а загальну кількість робіт які було здійснено для ТОВ «Агросервіс» було не можливо виконати силами одного робітника. Таким чином, відсутній факт реального проведення фінансово-господарських операцій, а отже позивачем завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 310 702 грн., тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Агросервіс» (код ЄДРПОУ 19428309) зареєстровано рішенням Синельниковської районної державної адміністрації 03.02.1993 року. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.02.1993 року та на теперішній час знаходиться на обліку в Дніпропетровській МДПІ Дніпропетровської області.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками Дніпропетровської МДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агросервіс» (код за ЄДРПОУ 19428309), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «НВФ «ЮСА-Інтерстройсервіс» (код ЄДРПОУ 33857907) за період лютий 2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки №366/222/19428309 від 10.04.2013 року, а саме: перевіркою встановлено порушення п.198.6., п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит на суму 310 702 грн., а саме за лютий 2011 року на суму 310 702 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Дніпропетровської МДПІ із запереченнями на акт перевірки №366/222/19428309 від 10.04.2013 року, в якому просив скасувати висновки акту перевірки про порушення ТОВ «Агросервіс» норм Податкового кодексу України. ТОВ «Агросервіс» отримало відповідь Дніпропетровської МДПІ від 22.04.2013 р. №7226/10/222-17, в якій представники податкової інспекції, посилаючись на акт перевірки ТОВ «НВФ «Юса-Інтерстройсервіс» від 29.10.2012 року №4557/225/33857907, зазначили про неможливість підтвердження фактів реального здійснення господарської діяльності, а тому на підставі цих висновків заперечення були залишені без змін.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. №0000651520, яким ТОВ «Агросервіс» визначено суму податкового грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 310 702 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

В даному акті перевірки зазначено, що підставою для висновків про порушення став акт перевірки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська №4557/225/33857907 від 29.10.2012 року стосовно підприємства ТОВ «НВФ «Юса-Інтерсервіс». Документи, що підтверджують фактичне отримання будівельних послуг (акти за формою №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт») до перевірки не надані. Даний факт засвідчує відсутність придбання товарів чи послуг або, в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд критично відноситься до даних висновків перевіряючих, тому що безпосередньо в акті перевірки зазначено, що під час перевірки надавались та досліджувались, зокрема: контракт-договір укладений між ТОВ «Агросервіс» та ТОВ НВФ «Юса-Інтерстройсервіс»; податкова накладна за лютий 2011 року; акт здачі-прийняття робіт; ліцензія Міністерства будівництва ТОВ НВФ «Юса-Інтерстройсервіс»; банківські виписки.

Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджені типові форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», які наявні у ТОВ «Агросервіс» та надавались до податкового органу.

Відповідачем не досліджувались та не відображені в акті перевірки факт здійснення (реальність) господарської операції, мета виготовлення та встановлення ангару, обставини використання ангару у власній господарській діяльності ТОВ «Агросервіс».

Як вбачається з первинних документів ТОВ «Агросервіс» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відображено суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ НВФ «Юса-Інтерстройсервіс», у зв'язку із виготовленням та створенням ангару.

Доказів на підтвердження того, що контрагент не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем в акті не викладено.

В Акті перевірки ТОВ «Агросервіс» відповідачем не вказані первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилання на акт іншого податкового органу, які не є первинним документом.

В акті відсутні данні про відсутність у підприємства контрагента свідоцтва платника ПДВ, на момент складання податкової накладної, контрагент ТОВ «НВФ «Юса - Інтерстройсервіс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкову накладну; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої ТОВ «Агросервіс» формувало податковий кредит, та копія якої надавалась відповідачу, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак на момент проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ НВФ «Юса-Інтерстройсервіс», підприємство було належним чином зареєстровано у ЄДРПОУ, взято на облік у ДПІ, а також органами ДПС було зареєстровано як платник ПДВ. Жодних даних про неналежну реєстрацію, відсутність за місцезнаходженням і тому подібної інформації до ЄДР внесено не було, а отже висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Агросервіс» ґрунтуються тільки на відомостях викладених Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська в акті перевірки ТОВ НВФ «Юса-Інтерстройсервіс».

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №0000651520 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №0000651520, винесене Дніпропетровською міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» витрати по сплаті судового збору по справі в розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18 червня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.