Ухвала

від 21.05.2013 по справі 820/2640/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 820/2640/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 820/2640/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсварка групп"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсварка групп", в якому просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсварка групп", код ЄДРПОУ 36818719, суму заборгованості зі сплати суми фінансової санкції та пені згідно рішення №159 від 05.01.2013 року в розмірі 110,45 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на р/р №37190101002027 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 85101 1, код ЄДРПОУ управління 22682017.

В позовній заяві Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова просив забезпечити адміністративний позов шляхом накладення арешту на майно боржника, а саме на №26001300002264, АТ «Златобанк», МФО 380612.

03 квітня 2013 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду в відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова у задоволенні його клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт можливості виникнення збитків внаслідок неможливості виконання рішення суду та несвоєчасне перерахування заборгованості по сплаті сум фінансової санкції та пені може привести до затримки у виплаті пенсій.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсварка групп", в якому просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсварка групп", код ЄДРПОУ 36818719, суму заборгованості зі сплати суми фінансової санкції та пені згідно рішення №159 від 05.01.2013 року в розмірі 110,45 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на р/р №37190101002027 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 85101 1, код ЄДРПОУ управління 22682017.

В позовній заяві Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова просив забезпечити адміністративний позов шляхом накладення арешту на майно боржника, а саме на №26001300002264, АТ «Златобанк», МФО 380612.

Відмовляючи Управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова в задоволенні клопотання про вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а задоволення такого клопотання має наслідком вирішення спору по суті.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Під наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення слід вважати необхідність достовірно встановити, що в разі невжиття заходів забезпечення позову правам та свободам позивача буде спричинено шкоду, виявити в чому вона буде полягати. Таким чином, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Щодо формулювання про необхідність докласти значні зусилля для відновлення прав та свобод позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суд при встановленні цієї обставини має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Укрсварка групп", що є забороною відповідачу вчиняти дії із відчуження майна, яке належить йому на праві власності до набрання постановою законної сили, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування ухвали суду немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що, судом першої інстанції проігноровано факт можливості виникнення збитків внаслідок неможливості виконання рішення суду та несвоєчасне перерахування заборгованості по сплаті сум фінансової санкції та пені може привести до затримки у виплаті пенсій, висновків суду не спростовують та не можуть свідчити про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 820/2640/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.