Постанова

від 18.06.2013 по справі 804/6663/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/6663/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

за участю:

представників позивача - Нульман-Сініної М.Д., Мамайсура Л.М.

представника відповідача - Волошина А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триада-М» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 30.04.2013 року Дніпродзержинською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000832205 (яким ТОВ «Триада-М» визначено суму податкового грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10959 грн.) та №0000842205 (яким ТОВ «Триада-М» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21 500 грн.). Дані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Триада-М» (код ЄДРПОУ 30044754) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135) за період грудень 2010 року, лютий 2011 року. Позивач не згоден з порушеннями, які виявили перевіряючи під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував, а тому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 30.04.2013 року за №0000832205, про застосування до ТОВ «Триада-М» збільшення суми грошового зобов'язання за платежами по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 9 579 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 1 380 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 30.04.2013 року за №0000842205, про застосування до ТОВ «Триада-М» збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 17 200 грн., та штрафних санкцій - 4 300 грн., а також просив стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Триада-М», по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ «Аксіома» за період грудень 2010 року, лютий 2011 року. Під час перевірки були використані: оперативна інформація ВПМ у м.Дніпродзержинську від 13.05.2011 року №1084/26/342, оперативна інформація ВПМ у м.Дніпродзержинську від 31.05.2011 року №№1271/26-33, постанова слідчого щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Аксіома».

В ході перевірки встановлено, що ні ТОВ «Аксіома» ні його «фіктивні» постачальники - не знаходяться за юридичною адресою; декларації з ПДВ до ДПІ не надавали; мають керівників - «підставних осіб, які згідно пояснень не мають жодної причетності до ведення фінансово-господарської діяльності, та придбавали підприємства без мети ведення діяльності, як такової»; - тому і не може бути мови о наявності оригіналів жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності вказаних платників. Разом із цим ТОВ «Аксіома» у червні 2010 року - березні 2011 року, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту за червень 2010 року - березень 2011 року з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних суб'єктів господарювання. Перевіркою не встановлено факти придбання-продажу товару від постачальників «Аксіома», та подальшу реалізацію до покупців «штучного» кредиту, а встановлено умовність, вирогідність, фіктівність ведення фінансово-господарських операцій, що робить дані правочини нікчемними. За таких обставин, винесені на підставі висновків перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 р. №0000832205 та №0000842205 є цілком обґрунтованими та законними, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Триада-М» (код ЄДРПОУ 30044754) зареєстровано рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 29.07.1998 р. №528. Підприємство взято на податковий облік до Дніпродзержинської ОДПІ 04.08.1998 р. за №323.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками Дніпродзержинської ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Триада-М» (код ЄДРПОУ 30044754) по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135) за період грудень 2010 року, лютий 2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 11.04.2013 року №2781/137/22-306/30044754, а саме:

- перевіркою ТОВ «Триада-М» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Аксіома» (податковий номер 20251135) за грудень 2010 року, лютий 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

- в порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР, «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, занижено податок на прибуток за рахунок завищення валових витрат, на загальну суму 11 974 грн., у тому числі за 4-ий квартал 2010 року на суму 6 894 грн., 1-й квартал 2011 року на сума 5 080 грн.;

- в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, занижено податок на прибуток за рахунок безоплатно наданих товарів на загальну суму 14 369 грн., у тому числі за 4-ий квартал 2010 року на суму 8 273 грн., 1-й квартал 2011 року на суму 6 096 грн.;

- в порушення п.1.3 ст.1, п.1.4., п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по податковим накладним, які не є об'єктом оподаткування та не відповідають вимогам первинних документів, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 579 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 5 515 грн., за лютий 2011 року на суму 4 064 грн.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровській області із запереченнями від 24.04.2013 року №24 на акт перевірки від 11.04.2013 року №2781/137/22-306/30044754 та просив відмінити акт невиїзної позапланової документальної перевірки від 11.04.2013 року № 2781/137/22-306/30044754.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2013 року Дніпродзержинська ОДПІ надала відповідь на заперечення від 24.04.2013 року №24 на акт перевірки від 11.04.2013 року №2781/137/22-306/30044754. Відповідно до вищевказаної відповіді пункти 3.1. «Отримана інформація по ТОВ «Аксіома» за грудень 2010 року, лютий 2011 року», 4. Висновок акту перевірки від 11.04.2013 року № 2781/137/22-306/30044754 податковий орган виклав у іншій редакції. Відповідно до висновку акту встановлені порушення ТОВ «Триада-М», в результаті яких донараховано податок на прибуток у загальній сумі 7 818 грн., у тому числі за 4-ий квартал 2010 року - 6 894 грн., за 1-ий квартал 2011 року - 924 грн.; у загальній сумі 9 382 грн., у тому числі за 4-ий квартал 2010 року - 8 273 грн., за 1-ий квартал 2011 року - 1 109 грн., донараховано податок на додану вартість у загальній сумі - 9 579 грн., у тому числі за грудень 2010 року - 5 515 грн., за лютий 2011 року - 4 064 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 р. №0000832205, яким ТОВ «Триада-М» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість за основним платежем 9 579 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 1 380 грн.; №0000842205, яким ТОВ «Триада-М» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 17 200 грн. та штрафних санкцій 4 300 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

В даному акті перевірки зазначено, що працівниками ДПІ не виявлено факт передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю, дані платники мали «ймовірні поставки виконаних робіт «сумнівного сектору економіки», а отже ТОВ «Триада-М» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди про «ймовірному» придбанні - продажу товарів від постачальника з ознакою «не реальності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту за грудень 2010 року, лютий 2011 року.

Суд критично відноситься до даних висновків перевіряючих, оскільки на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Аксіома», під час проведення даної перевірки, були надані наступні первинні документи: копії податкових накладних від 01.12.2010 року за №1, від 23.12.2010 року за №62, від 10.02.2011 року за №11; копії видаткових накладних № РН-0000001 від 01.12.2010 р., РН-0000062 від 23.12.2010 р., РН-0000011 від 10.02.2011 р.; копії рахунків-фактури №СФ-0000006 від 08.12.2010 р., №СФ-0000062 від 23.12.2010 р., СФ-0000011 від 10.02.2011 р.; копії банківських виписок за 08.12.2010 року; за 23.12.2010 року; за 10.02.2011 року; копії картки рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» по контрагенту ТОВ «Аксіома» за 4-ий квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року; копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 «Виробничі запаси» за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року; копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» за 1 квартал 2011 року та за 1 квартал 2013 року; копії податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та Додатку № К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року; копію квитанції №2; копії додаткової угоди №1 до договору підряду від 05.11.2010 року за №33/1003/10-0037 та Специфікації №2 (Додаток №5 до Договору №33/1003/10-0037 від 05.11.2010 р.); копії акту виконаних робіт від 25.03.2011 року за №ОУ-0000004 та акту списання №СпТ-000003 від 25.03.2011 р.; копію договору від 22.03.2011 року за №15; копії акту виконаних робіт від 16.05.2011 року за №ОУ-0000007 та акту списання СпТ-000005 від 31.05.2011 р.

Всі розрахунки між ТОВ «Триада-М» та ТОВ «Аксіома» були проведені в безготівковій формі у повному обсязі. Вищезазначені первинні документи підтверджують факт оплати за електроди та рельсові рубки, а відображення вартості рельсових рубок на кінець звітного періоду в Додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» підтверджує той факт, що вартість рельсових рубок не була зарахована до складу валових витрат.

Придбані електроди у подальшому були використані ТОВ ««Триада-М»» за додатковою угодою №1 до договору-підряду від 05.11.2010 року № 33/1003/10-0037 з ВАТ «Харцизький трубний завод» (ІПН 00191135), де ТОВ ««Триада-М»» виступає виконавцем робіт по наплавці вістряків та хрестовин стрілочних переводів, що підтверджує акт виконаних робіт №ОУ-0000004 від 25.03.2011 року та акт списання №СпТ-000003 від 25.03.2011 р., а також за договором №15 від 22.03.2011 р. з ТОВ «ПІВДЕНТРАНСБУД» (ІПН 31324624), де ТОВ ««Триада-М»» виступає виконавцем робіт по наплавці вістряків та хрестовин стрілочних переводів, що підтверджується актом виконаних робіт №ОУ-0000007 від 16.05.2011 року та актом списання СпТ-000005 від 31.05.2011 р.

Відповідно до пп.14.1.257. п.14.1 ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, наведені вище докази повних розрахунків з ТОВ «Аксіома» спростовують припущення відповідача щодо заниження доходів за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги.

Ствердження відповідача про нікчемність договорів ґрунтується тільки на думці його ревізорів-інспекторів, яка суперечить чинному законодавству.

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази, що дані договори, які були укладені між позивачем з зазначеними вище контрагентом, визнані судом недійсними.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.5.1. ст.5, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.1.3. ст.1, п.1.4., п.1.7. ст.1, пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.44.1., п.44.6. ст.44, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України у частині правильності визначення суми податкового, розміру валових доходів і витрат є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0000832205 та №0000842205 прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 року за номерами 0000832205 та 0000842205, винесені Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триада-М» витрати по сплаті судового збору по справі в розмірі 324,59 грн. (триста двадцять чотири гривні п'ятдесят дев'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 25 червня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.