Постанова

від 20.06.2013 по справі 804/5863/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р. Справа № 804/5863/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Кравченко В.Г.

представник відповідача - Коваленко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Авіа-Стиль» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, податкових повідомлень-рішень їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Авіа-Стиль» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо складання Акту №233/150/35294693 від 14.03.2013 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2013р. № 0000291520 № 0000301510 Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби;

- зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Приватного підприємства «Авіа-стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) за березень-травень, липень-жовтень 2012 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ПП «Авіа-стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) включило до податкової декларації з податку на додану вартість за березень-травень, липень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «АТМ» (24606641) та ТОВ «Галактика М» (31890900).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків у акті перевірки від 14.03.2013 року №233/150/35294693, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства, а також протиправне здійснення коригування в АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ПП «Авіа-стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) включило до податкової декларації з податку на додану вартість за березень-травень, липень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «АТМ» (24606641) та ТОВ «Галактика М» (31890900).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що перевірка Приватного підприємства «Авіа-Стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів акту позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Авіа-стиль» від 14.03.2013 року №233/150/35294693 - ПП «Авіа-Стиль» зареєстроване розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 28.08.2007р., реєстраційна справа №4052264. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35294693. Місцезнаходження ПП «Авіа-стиль» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Дружби, б.1. ПП «Авіа-Стиль» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 4253/1 від 01.09.2007р., станом на момент перевірки знаходиться на обліку в Дніпропетровській МДПІ. ПП «Авіа-стиль» зареєстрований платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видано Дніпропетровською МДПІ від 18.05.2011р. №100337539, індивідуальний податковий номер-352946904179.

Судом встановлено, що на підставі направлення виданого Дніпропетровською МДПІ: №000197 від 28.02.2013 року, фахівцем Дніпропетровської МДПІ згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп. 78.1.4 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та відповідно до наказу Дніпропетровської МДПІ від 22.02.2013р. №165 проведена позапланова документальна невиїзна перевірка приватного підприємства «Авіа-Стиль», код ЄДРПОУ 35294693 (далі за текстом - підприємство ПП «Авіа-Стиль»), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Ферід Д» (код ЄДРПОУ 36441206), ПП «АТМ» (код ЄДРОПУ 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «Галактика М» (код ЄДРПОУ 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299), ТОВ «Дидактика» (код ЄДРПОУ 34735238), ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24609852), ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), ТОВ «Матодор» (код ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473), ТОВ «Стар Д» (код ЄДРПОУ 32694059), ТОВ «Супутник» (код ЄДРПОУ 32228481), ТОВ «Транс-Атлантика Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), ПП «Мегіур» (код ЄДРПОУ 33338822), ТОВ «Техніка» (код ЄДРПОУ 19099225) за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.

ПП «Авіа-Стиль» вручено 28.02.2013 року під розписку представнику підприємства Саркісову Артуру Владиславовичу (довіреність від 03.01.2013р. №03/01), копією наказу Дніпропетровської МДПІ №165 від 22.02.2013р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення від 28.02.13 року №000197. Перевірку проведено з відома та в присутності представника підприємства Саркісова Артура Владиславовича.

За висновками, наведеними в акті перевірки відповідача, встановлено порушення:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 п. 137.10 ст. 137 п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на суму 613 647 грн в т.ч. за I кв. 2012 року на суму 25 116 грн., за II кв. 2012 року на суму 262 481 грн., за III кв. 2012 року на суму 290 719 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 35 331 грн.;

- п. 198.6, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на суму 245 648 грн. у т.ч. за березень 2012 року в сумі 10 873 грн., за квітень 2012 року в сумі 60 186 грн., за травень 2012 року 53 442 грн., за липень 2012 року в сумі 44 950 грн., за серпень 2012 року в сумі 37 569 грн., за вересень 2012 року в сумі 23 333 грн., за жовтень 2012 року в сумі 15 295 грн.

Дніпропетровською МДПІ листом від 28.03.2013 року № 5585/10/22-1-11 було повідомлено позивача про винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2012р. № 0000301510, яким донараховано позивачу до сплати податок на прибуток підприємств у сумі 613647,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 153412,00 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2012р. № 0000291520, яким донараховано позивачу до сплати податок на додану вартість у сумі 245648,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 122824,00 грн.

Зазначені рішення було прийнято на підставі акту про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авіа-Стиль» № 233/150/35294693 від 14.03.2013 року.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі за текстом ПКУ) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.п. 78.1.1., .п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПКУ - документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог пункту 79.2 ст. 79 ПКУ - документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що відповідач повністю виконав норми Податкового кодексу України, шляхом надіслання повідомлення (за допомогою відділу поштового зв'язку) про початок проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, про що 28.02.2013 року представнику підприємства Саркісову Артуру Владиславовичу під розписку, (довіреність від 03.01.2013р. №03/01) вручено копію наказу Дніпропетровської МДПІ №165 від 22.02.2013р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення від 28.02.2013 року №000197, тобто до моменту закінчення перевірки та складання акту.

Таким чином суд вважає, що перевірка ДПІ підприємства позивача була проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України, тому підстави для задоволення вимоги позивача стосовно визнання протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо складання акту №233/150/35294693 від 14.03.2013 року - відсутні.

Проте, суд не погоджується з наведеними у акті перевірки порушеннями як з такими, що не відповідають чинному законодавству з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши правову позицію Дніпропетровської МДПІ, (в обґрунтування складених податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 26.03.2013р. № 0000291520 та № 0000301510), яка викладена у акті перевірки від 14.03.2013р. за №233/150/35294693 - вбачається, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 613 647 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 245 648 грн. сталось у зв'язку із не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин ПП «Авіа-Стиль» із ПП «АТМ» та TОB «Галактика М», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. ПП «Авіа-Стиль» мало взаємовідносини з ПП «АТМ» (код 24606641) та ТОВ «Галактика М» (код 31890900).

За результатом перевірки встановлено, що ПП «Авіа-Стиль» мало взаємовідносини з ПП «АТМ» (код 24606641) за липень, серпень, вересень, жовтень 2012р., в ході перевірки були використані слідуючи матеріали:

- акт № 7198/224/24606641 від 21.12.12р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної невиїзної перевірки ПП «АТМ» (код за ЄДРПОУ 24606641) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Будівництво та реконструкція» (ЄДРПОУ 36274510), ТОВ «Інфотерм» (31343537), ТОВ «Пасіфік» (код 31684481), БПП«Сура» (код 30668399), ПВП «Форест» (код 25158848).

- інформація комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкової служби АІС ОР, ПК «Бест Звіт», АІС РПП, АІС «Облік податків і платежів», дані ПДС ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

а також:

- декларації з податку на додану вартість за червень, вересень, листопад 2011 року;

- банківські виписки по особовому рахунку, копію угоди згідно з якими у періоді, який перевірявся, ПП «Авіа-Стиль» укладено договір з ПП «АТМ» (код 24606641) за № 2-1/06 від 01.06.2012р. про надання рекламних послуг у засобах масової інформації.

На підтвердження цих взаємовідносин до матеріалів справи позивачем надано: договір № 2-1/06 від 01.06.2012р., додатки 1-5 до цього договору з планами виконання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Також судом було встановлено, що ПП «Авіа-Стиль» мало взаємовідносини з ТОВ «Галактика М» (код 31890900) за березень, квітень 2012р., в ході перевірки були використані слідуючи матеріали:

- акт № 7201/224/31890900 від 21.12.12р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Галактика М» (код за ЄДРПОУ 31890900) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Будівництво та реконструкція» (ЄДРПОУ 36274510), ТОВ «Інфотерм» (31343537), ТОВ «Пасіфік» (код 31684481), БПП«Сура» (код 50668399), ПВП «Форест» (код 25158848).

На виконання умов Договору № 010312/01 від 01.03.2012р., укладеного ПП «Авіа-Стиль» з ТОВ «Галактика М» були надані рекламні послуги з розміщення та супроводження рекламних відеороликів, що підтверджується наданими до матеріалів справи: додатками до договору № 010312/01 від 01.03.2012р. з планами виконання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактури, податковими накладними.

Так, Приватне підприємство «Авіа-Стиль» є експлуатантом повітряних суден Мі-2, відповідно до норм чинного законодавства та має усі дозвільні документи для надання послуг суб'єктам господарювання з використання повітряних суден. Вказана діяльність в силу об'єктивних причин проводиться з підприємствами, розташованими у сільській місцевості.

В свою чергу, ПП «Авіа-Стиль» було надано для перевірки акти виконаних робіт, підписані повноважними особами обох підприємств та медіа плани, в яких деталізовані надані послуги, проте акт перевірки не містить посилань на медіа плани.

Оскільки підприємствами ПП «АТМ» та ТОВ «Галактика М» надавались рекламні послуги позивачу, є незрозумілими доводи відповідача про відсутність руху товарів у ланцюгу постачальників/контрагентів.

Судом встановлено, що оригінали актів виконаних робіт (послуг) та податкових накладних були надані до перевірки у повному обсязі та по своїй суті та оформленню відповідають нормам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару (надання послуг), у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України та використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе само стійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави, для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин постачальниками товару/послуг ПП «Авіа-Стиль» з ПП «АТМ» та з ТОВ «Галактика М», відповідач посилається на матеріали перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по підприємству ПП «АТМ» та ТОВ «Галактика М» акти № 7198/224/24606641 та №7201/224/31890900 відповідно.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на час укладення та виконання всіх правочинів контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю перебували на обліку як платники податків у тому числі були платниками податків на додану вартість.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 п. 137.10 ст. 137 п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару/послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2013р. № 0000291520 № 0000301510, прийняті Дніпропетровською МДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача - зобов'язати Дніпропетровськ МДПІ відновити показники податкової звітності Приватного підприємства «Авіа-Стиль» (код ЄДРПОУ

35294693) за березень-травень, липень-жовтень 2012 року в електронній базі даних

«Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо

результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового

кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та

податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ПП «Авіа-Стиль» (код

ЄДРПОУ 35294693) включило до податкової декларації з податку на додану

вартість за березень-травень, липень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ПП

«АТМ» (24606641) та ТОВ «Галактика М» (31890900) - суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Податковому органу відповідно до ст. 66 ПК України надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Аналіз вказаної норм ПК України дозволяє дійти висновку про право відповідача вносити зміни в облікові дані платника, однак, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14. ПК України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно п.1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій, для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, у тому числі система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.8 Методичних рекомендацій встановлено, що працівники підрозділу ведення та захисту податкової звітності несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до пункту 2.15 вказаних Методичних рекомендацій, інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно з пунктом 2.21 Методичних рекомендацій визначено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Так, в судовому засіданні, пред ставником відповідача було підтверджено, що податковим органом здійснено коригування в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за результатами перевірки позивача, результати якого викладені в акті перевірки від 14.03.2013р. за № 233/150/35294693.

На підтвердження вищезазначеного пред ставник відповідача надав розпечатку здійсненого коригування податкової звітності ПП «Авіа-Стиль» за березень-травень, липень-жовтень 2012 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Проаналізувавши надані докази, судом встановлено, що відповідачем протиправно було здійснено коригування в податкової звітності ПП «Авіа-Стиль» за березень-травень, липень-жовтень 2012 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Авіа-Стиль» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, податкових повідомлень-рішень їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2013р. № 0000291520 та № 0000301510 винесені Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби у відношенні Приватного підприємства «Авіа-Стиль».

Зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Приватного підприємства «Авіа-Стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) за березень-травень, липень-жовтень 2012 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ПП «Авіа-Стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) включило до податкової декларації з податку на додану вартість за березень-травень, липень-жовтень 2012 року по взаємовідносинах з ПП

«АТМ» (24606641) та ТОВ «Галактика М» (31890900).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 25.06.2013р.

Суддя Е.О. Юрков