Постанова

від 21.06.2013 по справі 922/103/13 (5023/3120/12 5023/9333/11)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа № 922/103/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чмиль В.В. за дорученням № 14/20-7-13 від 14 січня 2013року, після перерви не з'явився

відповідача - Новаков А.І. за дорученням № 2 від 29.11.2011 року, після перерви Кривенко О.О. за дорученням № 4 від 27.08.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1527Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року у справі

за позовом Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», с.Руська лозова, Дергачівського району, Харківської області

про стягнення 300614,82 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», с.Руська лозова, Дергачівського району, Харківської області

до Державного Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Агро-Інвест" заборгованість за Договором прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009 року в розмірі 300614,82 грн., у тому числі: 130819,09 грн. основного боргу, 6692,23 грн. пені, 8654,47 грн. індексації, 3612,39 грн. - 3% річних, 150836,64 грн. збитків (т.1 а.с.4-8).

ТОВ "Агро-Інвест" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009 року (т.1 а.с.82,83).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2011 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом в межах провадження у справі № 5023/9333/11 (т.1 а.с.89,90).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 січня 2012 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року, у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009 року, укладений між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та ТОВ "Агро-Інвест". Стягнуто з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь ТОВ "Агро-Інвест" 941,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви (т.1 а.с. 137-144, т.2 а.с.34-42).

Постановою Вищого господарського суду від 06 червня 2012 року рішення господарського суду Харківської області від 23 січня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні первісного позову Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" скасовано і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року змінено та викладено в наступній редакції: "Визнано недійсним договір прямого лізингу №20-09-202бпл/630 від 02.07.2009, укладений між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та ТОВ "Агро-Інвест" на майбутнє". В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року залишено без змін (т.2 а.с.69-74).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року, майнові позовні вимоги за первісним позовом задоволені повністю; за рішенням з відповідача стягнуто 130819,09 грн. основного боргу, 6692,23 грн. пені, 8654,47 грн. індексації, 3612,39 грн. 3% річних, 150836,64 грн. збитків (т.2 а.с.104-109, т.3 а.с.24-30).

Постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2012 року рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" збитків у сумі 150836,64 грн., державного мита у сумі 1508,37 грн. і у вказаних частинах справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В інших частинах рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року залишено без змін (т.3 а.с.56-60).

Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. у справі в частині стягнення з ТОВ "Агро-Інвест" збитків у сумі 150836,64 грн. та державного мита у сумі 1508,37 грн. Вищий господарський суд України у постанові по справі від 19.12.2012 р. вказував, що вирішуючи спір і покладаючи на відповідача за первісним позовом обов'язок по відшкодуванню збитків (різницею між залишковою та ринковою вартістю предмета лізингу), завданих позивачу за первісним позовом, суди в порушення вищенаведених норм матеріального права не дали відповідної правової оцінки наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини, відсутність одного із них є підставою для відмови для застосування такої міри відповідальності, так само, як і не з'ясували правової природи збитків заявлених до стягнення за первісним позовом і наявності чи відсутності права вимоги на такі збитки у позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року (суддя Доленчук Д.О.) відмовлено в задоволенні первісного позову по справі в частині стягнення збитків у сумі 150836,64 грн. Стягнуто з Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" суму судового збору у розмірі 1508,37 грн. за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду та суму судового збору у розмірі 1508,37 грн. за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України (т.4 а.с. 115-119).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що залишкова вартість предмета лізингу за умови належного користування відповідачем, з урахуванням нормального зносу на день вилучення становила 597574,14 грн. Однак, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, ринкова (експертна) вартість, відповідно висновку №52 експертного автотоварознавчого дослідження на день вилучення склала 446737,50 грн. Таким чином, збитки (різниця між залишковою та ринковою (експертною) вартістю зернозбирального комбайну), що спричиненні відповідачем саме під час користування предметом лізингу становлять 150836,64 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги позбавлені будь-якого фактичного та правового обґрунтування. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що

18 червня 2013 року апеляційна скарга по справі слухалась по суті та у судовому засіданні оголошено перерву до 20 червня 2013 року, про що сторони повідомлені під розпис.

Після перерви представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги належне повідомлення представників сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим продовжити розгляд апеляційної скарги у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 02.07.2009 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Лізінгодавець) та ТОВ "Агро-Інвест" (Дізингоодержувач) укладено Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 (т.1 а.с.13-19).

З Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 38 від 18.09.2009 року вбачається, що позивач передав відповідачеві зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" № 973

Відповідно до п. 4.1. Договору, з моменту підписання Акту лізингоодержувач (відповідач) за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю (позивачу) чергові лізингові платежі, що включають: - відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; - винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що за несплату протягом 30 календарних днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в строк не більше 7 (семи) календарних днів, повертає лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу.

Згідно п. 7.4. Договору, в разі дострокового припинення дії Договору лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю збитки, в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмета лізингу, недоїмки, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії Договору.

У позовній заяві позивач вказує на те, що у зв'язку з невиконанням умов Договору, предмет лізингу (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" № 973), був повернутий 06.05.2010 року позивачу, що підтверджується актом приймання - передачі від 06.05.2010 року. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, вартість зернозбирального комбайну КЗС-9-1 "Славутич" № 973 склала 446737,50 грн., залишкова вартість, у відповідності до умов Договору, станом на день вилучення склала 597574,14 грн. Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому збитки, які становлять різницю між залишковою вартістю (яка становить згідно з умовами договору на момент вилучення предмета лізингу 597574,14 грн. та ринковою вартістю предмета лізингу, яка встановлена звітом про оцінку колісного транспортного засобу (висновок № 52) від 06.05.2010 року і становить 446737,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 22 ЦК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач мав право поставити перед експертом питання не лише про ринкову вартість зернозбирального комбайну, а й питання про розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику КЗС-9-1 «Славутич» зав. №973.

Згідно з п. 8.7 Договору передбачено, що ТОВ "Агро-Інвест" повертає НАК "Украгролізинг" предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня зносу на підставі акту повернення Предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, НАК "Украгролізинг проводить експертну оцінку Предмета лізингу.

Відповідач вказує на те, що висновок № 52 про ринкову вартість комбайну, який міститься в Звіті про оцінку колісного транспортного засобу виготовлений всупереч ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 року, між суб'єктом оціночної діяльності та ДПАТ «Украгролізинг», оскільки не було укладено договір про проведення оцінки майна, а спеціаліст (експерт) не був попереджений про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 КК України. Таким чином, позивач не довів суду яким чином рецензування висновку №52, згідно з яким визначена ринкова вартість КЗС-9-1 «Славутич» зав. №973 станом на 06.05.2010 року, підтверджує наявність збитків, оскільки різниця між залишковою та ринковою вартістю комбайна, який був в експлуатації є зносом, а не збитками. Зменшення ринкової вартості предмета договору лізингу (зернозбирального комбайна) відбулося не внаслідок протиправної поведінки ТОВ «Агро-Інвест», а внаслідок нормального зносу предмета договору лізингу (амортизація). Позивачем було отримано плату за користування предметом договору лізингу у повному обсязі за весь час користування зернозбиральним комбайном у вигляді лізингових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду господарського суду Харківської області від 21.02.2013 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Проте, 26.03.2013 року матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Харківської області з повідомленням про відсутність можливості для проведення експертизи. Представник позивача, через канцелярію господарського суду 09.04.2013 року подав клопотання про призначення проведення рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу (комбайну КЗС-9-1 "Славутич" зав. № 973), здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ФОП Висторобський С.В. Згідно даного клопотання представник позивача просив суд проведення рецензування висновку № 52 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Господарський суд, розглянувши вказане клопотання представника позивача відмовив у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У ч. І ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

(Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 у справі №06/113-38).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, в порушення вищенаведених норм матеріального права не надав ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини, а відсутність одного із них є підставою для відмови для застосування такої міри відповідальності та и збитків заявлених до стягнення і наявності чи відсутності права вимоги на такі збитки у позивача.

Також, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того що він мусить понести відповідні витрати для відновлення речі (транспортного засобу).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2013 року у справі № 922/103/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 25.06.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Шепітько І.І.