Постанова

від 25.06.2013 по справі 801/5449/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 р. (12:39) Справа №801/5449/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Фоміних В.С., довіреність № 06/01-93 від 10.01.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Алуштинського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення 8003,13 грн. заборгованості,

Обставини справи: Алуштинський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з ОСОБА_2 8003,13 грн. заборгованості, у тому числі 7482,93 грн. допомога по безробіттю та 520,20 грн. - матеріальна допомога у період професійного навчання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем умисно не виконувались зобов'язання, встановлені Законом України «Про зайнятість населення», у зв'язку з чим відповідачем на підставі п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мають бути повернуті кошти, що виплачувались як допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійного навчання.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 25.06.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - судовою повісткою, яка вручена під розписку повнолітньому члену сім'ї відповідача ОСОБА_3 22.06.2013 року у відповідності до ч.4 ст.35 КАС України. Заперечення на позовну заяву відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням принципу законності, суд при вирішенні справи керується положеннями нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (за раз і далі по тексту в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1533).

Відповідно до статті 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року (чинному до 01.01.2013 року, далі по тексту - Закон № 803) було передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

В пункті 3 частини 1 Закону № 1533 було надане визначення застрахованих осіб, якими є наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Статтею 7 Закону № 1533 було встановлено, що одним з видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (ч. 1 ст. 2 Закону № 803).

Статтею 22 Закону № 1533 було визначено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Крім того, частиною 1 статті 27 Закону № 1533 було передбачено, що застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 12.12.2005 року було подано заяву до Алуштинського міського центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій було зазначено про те, що на даний час він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі наданої заяви відповідачу 12.12.2005 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, про що свідчать дані реєстраційної картки.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що відповідач направлявся від центру зайнятості на професійне навчання з виплатою йому матеріальної допомоги.

Алуштинським міським центром зайнятості 12.03.2013 року було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відносно ОСОБА_2, за результатами якого складено акт №331 від 12.03.2011 року.

Згідно з даними перевірки під час подання заяви до Алуштинського міського центру зайнятості ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.10.2003 року та на час проведення перевірки стан фізичної особи-підприємця - зареєстровано.

Вказані дані встановлені позивачем на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДРПОУ від 27.02.2012 року №06-12/1278).

Частиною 3 статті 1 Закону № 803 передбачалось, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, у тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Таким чином, на час реєстрації у центрі зайнятості відповідач відносився до зайнятого населення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», та подав недостовірні дані щодо своєї особи в заяві від 12.12.2005 року, чим порушив пункт 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Частиною 2 статті 36 Закону № 1533 передбачалось, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Однак, всупереч вимогам зазначеної статті відповідачем не було повідомлено центр зайнятості про реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця, тобто про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Відповідно до розрахунку виплаченої допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, одноразової допомоги для зайняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_2, який перебував на обліку як безробітний у період з 12.12.2005 року по 22.03.2006 року, виплачено 8003,13 грн., у тому числі 2190,63 грн. - допомога по безробіттю, 5292,30 грн. - одноразова допомога по безробіттю, 520,20 грн. - матеріальна допомога у період професійної підготовки.

Директором Алуштинського міського центру зайнятості 13.03.2013 року прийнято наказ про вжиття заходів щодо стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої у період з 12.12.2005 року по 23.03.2006 року допомоги у розмірі 8003,13 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи заборгованість перед Алуштинським міським центром зайнятості відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Перевіряючи дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги за період з 12.12.2005 року по 22.03.2006 року, судом встановлено наступне.

Згідно із статтею 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції на момент подання звернення позивача до суду та розгляду справи) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На момент виникнення спірних правовідносин, частина 2 статті 99 КАС України передбачала річний строк звернення до суду, який також обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час звернення позивача до суду Кодексом адміністративного судочинства початок перебігу строку визначався з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як було встановлено вище, про порушення своїх прав шляхом отримання відповідачем без законних підстав допомоги по безробіттю позивачу стало відомо під час проведення розслідування страхового випадку, а саме 12.03.2013 року.

Зазначене свідчить про те, що позивачем не було порушено строків звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення з відповідача 8003,13 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Під час розгляду справи судом встановлено, що наказ Алуштинського міського центру зайнятості від 13.03.2013 року про вжиття заходів щодо стягнення незаконно отриманої допомоги у розмірі 8003,13 грн. відповідачем не оскаржувався. Проте, визначена у ньому сума незаконно отриманої допомоги відповідачем у добровільному порядку не повернута.

Згідно з частиною 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих сплату суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги, виплаченої у період професійного навчання, всього в сумі 8003,13 грн.

За таких умов, позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 01.07.2013 року.

На підставі зазначеного вище, керуючись ст. 160-163,167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (98500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Алуштинського міського центру зайнятості (р/р № 37170001000401 у ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 20708557, МФО 824026) заборгованість у розмірі 8003,13 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.