Ухвала

від 19.06.2013 по справі 15/222-07-5088а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К/9991/12908/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Об'єднання міжрайпостач» (далі - Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 22-а-1485/08

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (далі - ДПІ)

про визнання дій незаконними та спонукання до вчинення дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило визнати незаконними дії ДПІ з додаткового нарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 243 973 грн. та зобов'язати відповідача відновити у картці особового рахунку Товариства з податку на додану вартість переплату з цього податку в сумі 243 973 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 13.08.2007 позов задоволено повністю з тих мотивів, що податковим органом не доведено існування обставин, які слугували підставою для оспорюваного донарахування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено повністю. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані дії податкового органу були наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.09.2004 № 0000412600/0 та від 20.10.2006 № 0011321502/0, а відтак є цілком законними.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Одеської області зі спору як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що причиною виникнення спору у справі став факт зменшення податковим органом у картці особового рахунку Товариства з ПДВ існуючої переплати з цього податку на підставі податкових повідомлень-рішень від 17.09.2004 № 0000412600/0 та від 20.10.2006 № 0011321502/0, згідно з якими позивачеві було зменшено заявлені до відшкодування суми ПДВ на загальну суму 243 973 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено ані факту вручення позивачеві податкового повідомлення-рішення від 20.10.2006 № 0011321502/0 (згідно з яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 85 672,50 грн.) з дотримання положень підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані існування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2004 № 0000412600/0 про визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 158 303 грн. взагалі.

Однак вказані висновки були спростовані апеляційним судом посиланням на те, що у зв'язку з відмовою бухгалтера Товариства ОСОБА_1 отримати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 № 0011321502/0 останнє було розміщено на дошці оголошень, про що складено акт від 25.10.2006 № 360/15-0.

Зазначені дії були цілком об'єктивно розцінені апеляційним судом як такі, що відповідають вимогам абзацу четвертого підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Що ж стосується перенесення до картки особового рахунку платника зменшення бюджетного відшкодування на суму 158 303 грн. згідно з повідомленням-рішенням від 17.09.2004 № 0000412600/0, то, як встановив суд апеляційної інстанції, відсутність матеріалів податкової перевірки, за наслідками якої було прийнято це податкове повідомлення, та неподання ДПІ примірника цього акта індивідуальної дії було обумовлено спливом законодавчо встановленого строку зберігання відповідних документів, що, однак, не може розглядатися як доказ їх відсутності взагалі.

У той же час, надаючи правову оцінку оскаржуваним діям податкового органу як суд першої інстанції, так і апеляційний суд виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції, яка підлягає розгляду у судовому порядку.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає підстави для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) справа адміністративної юрисдикції ? це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини першої статті 17 КАС).

З наведених процесуальних норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Між тим, за змістом Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, цією Інструкцією встановлюється виключно порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.1 розділу 3 згаданої Інструкції визначено мету відкриття органами державної податкової служби на кожний поточний рік особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу, якою є облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Cаме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини першої статті 17 КАС.

З урахуванням викладеного відсутні і підстави для зобов'язання відповідача вносити зміни до карток обліку.

За умов, що склалися у даній справі, належним способом захисту порушених прав позивача має бути вимога про скасування відповідних актів ненормативного характеру контролюючого органу, а саме - податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ДПІ і вносилися відповідні дані до картки обліку Товариства щодо стану розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, провадження в адміністративній справі слід закрити.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Об'єднання міжрайпостач» задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 13.08.2007 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 22-а-1485/08 скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько