Рішення

від 15.03.2013 по справі 2/1414/1062/12

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2/1414/1062/12

Провадження № 2/488/53/2013 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2013 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Циганок В. Г.,

при секретарі судового засідання - Спільній Ю.В.,

за участю представника позивача - Шевченко А.А.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства Комерційного банку « Приватбанк » (далі ПАТ КБ «Приватбанк ») до ОСОБА_2, яка також представляє інтереси неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про звернення стягнення на нерухоме майно, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнив та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу його ПАТ КБ «Приватбанком» з укладанням від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отримання: витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачку та інших осіб, зареєстрованих в спірному будинку, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Миколаєва та стягнути судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що 10.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № NKN0GA00000042, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 55 100.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.09.2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачка 10.09.2007 р. уклали договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності.

В позові позивач вказував, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання, внаслідок чого, станом на 03.01.2012 р., має заборгованість 96 416,84 доларів США, (що за курсом НБУ еквівалентно 769 406,38 грн.).

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не бажає погашати заборгованість, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити та зняти з реєстраційного обліку саму ОСОБА_2, її неповнолітнього сина - ОСОБА_3, 1995 року народження, чоловіка - ОСОБА_4, та доньку - ОСОБА_5, які зареєструвалися та проживають у житловому будинку без письмової згоди на це ПАТ КБ «ПриватБанк», що є порушенням п. 20.12 договору іпотеки від 10.09.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки- вказаний житловий будинок та земельну ділянку шляхом продажу від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та одержанням всіх прав необхідних цього. Крім того просив виселити та зняти з реєстраційного обліку всіх відповідачів, оскільки Відповідачі були зареєстровані в будинку, що є предметом іпотеки, без отримання згоди іпотекодержателя, що порушує умови п. 20.12 договору іпотеки від 10.09.2007 року.

Окрім цього, представник позивача звернув увагу в судовому засіданні на те, що Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району відзначила, що права та інтереси дітей відповідачки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 при укладенні договору іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 - не порушуються через те, що їм виповнилося 18 років.

Відповідач ОСОБА_2, яка також представляє інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_3, в судовому засіданні повністю визнала позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк", не заперечувала проти їх задоволення.

Інші відповідачі після перерви не з'явилися, судом про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв про розгляд справи в їх відсутність суду не надавали.

Третя особа - Служба у справах дітей - просила розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги банку не підтримала, пославшись на ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей ".

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № NKN0GA00000042, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 10.09.2007р. до 09.09.2017 року у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 55 100.00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 1,5% від суми виданого кредиту на момент надання кредиту, а також 0,2% від суми виданого кредиту (на момент надання кредиту/щомісяця у період сплати).

В забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 10.09.2007 р. між банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно-цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 122,8 кв.м, жилою площею 80,7 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 944 кв. м. Право власності на цей будинок належить іпотекодавцю на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.07.2007 року та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.07.2007 року і в КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі № 196, за № запису 13523 та в ЄРПВНМ за р. №19732488.

Згідно ст. 5 Закону "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею 944 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; кадастровий номер: 4810136600:07:008:0005, яка була придбана за договором купівлі-продажу від 04.04.2007 року, але на яку відповідачкою не отриманий Державний акту на право приватної власності на землю.

Іпотечний договір був посвідчений 10.09.2007 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 6067 та накладено заборону відчуження зазначений в договорі будинок, реєстровий № 102.

Пунктом 13 Іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 328250,0 гривень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки, пеню та штрафи у розмірах, передбачених умовами договору.

В порушення умов позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 03.01.2012р. в неї утворилася кредитна заборгованість у сумі 96416,84 доларів США, (що за курсом НБУ відповідно до службового розпорядження еквівалентно 769 406, 38 грн.) яка складається з наступного:

- 47917,84 (доларів США) - заборгованість за кредитом;

- 23460,93 (доларів США) - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 3700,00 (доларів США) - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 21338,07 (доларів США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно ст.ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцям на праві власності, а передача в іпотеку майна, що є спільною власністю, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки у повному обсязі або в частині, встановленої іпотечним договором, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтями 12, 33 цього Закону передбачені підстави звернення стягнення на предмет іпотеки. Це неналежне виконання боржником основного зобов'язання та порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, в тому числі і дострокове виконання основного зобов'язання. Реалізація предмету іпотеки здійснюється і за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах і в межах процедури виконавчого провадження.

В пункті 18.8.2 укладеного Іпотечного договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту та (або) відсотків, винагород, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються поміж іншого і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Суд вважає, що позивач довів своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» містить перелік обов'язкових записів, що повинні бути зазначенні в рішенні суду у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Одним з таких є зазначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

За приписами ч.6 ст.38 зазначеного закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна.

У зв'язку з вищенаведеним суд вважає встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки не нижче, зазначеної в п. 13 Іпотечного договору іпотечної вартості будинку в розмірі 328250,0 гривен.

Однак, заявлена позовна вимога щодо звернення стягнення на земельну ділянку є безпідставною, оскільки право власності на земельну ділянку не оформлено іпотекодавцем Державним актом на право власності на земельну ділянку, що не дає можливості Позивачу відчуджувати її від імені ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Зокрема частиною 3 ст. 109 ЖК України передбачено, що після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки визначено частинами 2 ст.40 цього ж закону: всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити вказане житло протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо встановлений законом або інший, погоджений сторонами строк, мешканці не звільняють житло добровільно, то їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Така ж правова позиція викладена у пункті 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, в якому роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2011 року за вих. № 30.1.0.0/2-70910NKN0L544 банком ОСОБА_2 направлялася вимога щодо повернення суми кредиту в повному обсязі в 30-денний строк, а також те, що банком прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та необхідність виселення з усіма мешканцями з будинку, що є предметом іпотеки.

Така вимога відповідачами була проігнорована.

Всі вищевказані факти відповідач ОСОБА_2 підтвердила та позов ПАТ КБ "Приватбанка" визнала повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про виселення відповідачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог банку про зняття з реєстрації відповідачів, вони не підлягають задоволенню, оскільки згідно зі ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», виселення відповідачів є підставою для зняття їх з реєстрації як втративших право користування житлом.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати: судовий збір в сумі 3219 грн. за позовну вимогу майнового характеру щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та 107,30 гривень за позовні вимоги немайнового характеру про виселення.

Керуючись ст. ст. 10-11; 60; 212; 214-215, 218 ЦПК України, Законом України „Про іпотеку ", суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKN0GA00000042 від 10.09.2007р., укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яка станом на 03.01.2012 року становить в сумі 96 416,84 доларів США, що еквівалентно 769 406,38 гривень, і складається з заборгованості: за кредитом: 47917,84 (доларів США); по процентах за користування кредитом: 23460,93 (доларів США); по комісії за користування кредитом: 3700,00 (доларів США); пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором: 21338,07 (доларів США), звернути стягнення на предмет іпотеки - цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 179,56 кв.м, житловою площею 80,7 кв.м., який належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва по цивільній справі № 2-1595 2007р. від 15.07.2007 року та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.07.2007 року і в КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі № 196, номер запису 13523 та в ЄРПВНМ за р. №19732488, що розташований на земельній ділянці площею площею 944кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4810136600:07:008:0005, яка була придбана по договору купівлі-продажу від 04.04.2007 року, шляхом продажу предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за початковою ціною, не нижче визначеної в п.13 Іпотечного договору іпотечної вартості будинку, в розмірі 328250,00 гривень та наданням інших повноважень ПАТ КБ "Приватбанк", необхідних для вчинення продажу вказаного предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_2 1971 р.н. разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, 1971 р.н., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 3219 грн. за позовні вимоги майнового характеру та 35,77 гривень за позовні вимоги немайнового характеру.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 35,77 гривень за позовні вимоги немайнового характеру.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 35,77 гривень за позовні вимоги немайнового характеру.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. Г. Циганок