Постанова

від 23.06.2006 по справі ас 16/126-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

Ухвала

Іменем України

 Адміністративна справа                                      

Головуючий  по 1-й інстанції

 №

АС-16/126-06                                                          

Суддя -Моїсеєнко В.М.

Доповідач по 2-й інстанції   

Суддя -Карбань І.С.

      21 червня 2006 р.                                                                                     

м. Харків              

Колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду  у складі:           головуючого судді  Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М.,  Істоміної О.А.

при секретарі - Крупіної В.В.

за участю представників сторін:

позивача -Масіч Ю.В. за

довіреністю №383 від 23.12.2005р.,

відповідача -Мелбніченко

І.З. за довіреністю №39830/9/10-009 від 20.06.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  (вх. 1882С/2-4) Приватного інженерно -

сервісного центру «Кварк» на постанову господарського суду

Сумської області від 17.04.2006 р. по справі № АС-16/126-06

за позовом Приватного

інженерно - сервісного центру «Кварк», м. Суми

до  ДПІ у м. Суми

про визнання нечинними податкових

повідомлень-рішень

встановила:

 Позивач звернувся до

господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив визнати

нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2005р. за

№0002372302/0/51827, від 09.12.2005р. за №0002372302/1/51827, від 29.12.2005р.

за №0002372302/2/51827 та від 03.02.2006р. за №0002372302/3/51827 щодо

нарахування податку на додану вартість в сумі 37734,00 грн. і застосування

штрафних санкцій в сумі 18867,00 грн.

 Постановою господарського

суду Сумської області від 17.04.2006р. по справі №АС-16/126-06 в позові

відмовлено.

         Позивач не

погоджуючись з постановою господарського суду Сумської області, подав

апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти

нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне

з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм

матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим,

що відповідно до абз. 1 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від

03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не дозволяється

включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не

підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Відповідно до п.

6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної

податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 та зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037, податкова накладна дає

право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового

кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в абз. 1 п. 5 цього

Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її

заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі

і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану

вартість. Таким чином є тільки дві підстави вважати неправильного віднесення

сум до складу податкового кредиту, це відсутність податкової накладної та

надання податкової накладної не зареєстрованою особою як платник податку.

      Апелянт зазначав, що

податковий кредит покупця може бути визнаний незаконним в разі, якщо сплачена

(нарахована) сума податку на додану вартість не відповідає сумі податкового

зобов'язання контрагента. Такий висновок наведений в постанові №5/3258-12/433

від 09.09.04р. Вищого господарського суду України «помилка в податкових

накладних не завдала збитків державі, оскільки суми по спірним податковим

накладним, які включені до податкового кредиту, включені його контрагентом до

податкових зобов'язань..». Але якщо контрагентом нарахована сума таких

зобов'язань правильно, но не вірно оформлена податкова накладна покупцю, то

вини останнього в цьому не має.

Також апелянт вказував на те, що ПІСЦ «Кварк»в обґрунтування своєї

позиції надав суду першої інстанції витяги з реєстру книги обліку продаж

товарів, послуг контрагентів де зазначені суми податкових зобов'язань

відповідають податковому кредиту та номера накладних співпадають з номерами

дублікатів податкових накладних. Дублікати податкових накладних ПІСЦ

«Кварк»надав ДПІ у м. Суми 01.11.05р. супровідним листом №307. Тобто на момент

складання акту перевірки № 632/235/21127271 від 07.11.05р. ПІСЦ «Кварк»надав

підтвердження правомірності віднесення сум зазначених в податкових накладних до

податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про

податок на додану вартість" покупець несе відповідальність у вигляді

фінансових санкцій у  разі не

підтвердження податковими накладними сум віднесених до податкового кредиту.

Оскільки дублікати податкових накладних надані ДПІ у м. Суми до моменту складання

акту перевірки, то на думку апелянта, застосування фінансових санкцій є

незаконним.

Також апелянт зазначав, що судом першої інстанції порушено норму

ст. 86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,

всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду

наперед встановленої сили. Суд в постанові підтримуючи позицію ДПІ у м. Суми,

посилаючись на книгу придбання товарів (робіт, послуг) ПІСЦ «Кварк»де зазначені

податкові накладні без номерів, не взяв до уваги положення абз. 2 п.п. 7.2.8.

п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" де

зазначено, що за наявності оригіналу податкової накладної не включення її до

зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку,

визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого

платника податку.

ДПІ у м. Суми надала заперечення на апеляційну скаргу ПІСЦ

„Кварк”, в яких просила постанову господарського суду Сумської області від 17.04.2006р.

по справі № АС-16/126-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що постанова

господарського суду Сумської області від 17.04.2006 р. у справі № АС 16/126-06

прийнята відповідно вимогам чинного законодавства, обґрунтована законодавчими

актами і при розгляді справи в суді першої інстанції були всебічно, повно та

об'єктивно досліджені всі докази та обставини, що мають значення до справи.

Відповідач зазначав, що в ході документальної перевірки ПІСЦ

«Кварк»( акт від 07.11 2005 року №632/235/21127271) встановлено, що

підприємство в порушення підпункту п.п.7.2.1, п.7.2., п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість»віднесло до податкового кредиту

податкові накладні отримані від контрагентів які не відповідають вимогам

чинного законодавства, що стало підставою для донарахування податку на додану

вартість та застосування фінансових санкцій по податку на додану вартість в

сумі 56601,00 грн. Донарахування податку на додану вартість в сумі 37734,00

грн. позивачу здійснено шляхом виключення з податкового кредиту сум податку на

додану вартість по податкових накладних, які заповнені з порушенням вимог, щодо

їх оформлення. Однак, відповідно до п.п.7.2.1, п.7.2., п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7

Закону України «Про податок на додану вартість»позивач має право на податковий

кредит, по витратах, які підтверджені податковими накладними оформленими

відповідно з вимогами п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на

додану вартість".

На думку відповідача, господарським судом вірно зазначено в

постанові від 17.04.2006р., що відсутність вищезазначених реквізитів лишає

покупця права на включення в податковий кредит сум по сплаті податку на додану

вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам

Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно п.п.7.4.5

п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється

включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними... . В підтвердження правомірності дій ДПІ в м. Суми

щодо виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість по

податкових накладних, які заповнені з порушенням вимог Закону, Вищий

господарський суд України в п. 1 Інформаційного листа «Про деякі питання

практики застосування Закону України «Про податок на додану вартість»від

14.02.2002 р. № 01-8/157 зазначив, що податкова накладна є звітним податковим

документом і повинна містити всі реквізити зазначені в пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7

Закону України "Про податок на додану вартість", їх відсутність

позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати

податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не

відповідає вимогам Закону, також про це викладено і в Оглядовому листі Вищого

господарського суду України від 23.11.2001 р. № 01-8/157 « про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про

податки».

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на

додану вартість" «...У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг)

надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач

таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний

податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для

включення сум цього податку до складу податкового  кредиту. 

До  заяви  додаються 

копії товарних чеків  або  інших розрахункових документів, що

засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів

(послуг)..»відповідно викладеного, позивач ПІСЦ «Кварк»мав право подати до ДПІ

в м. Суми податкову декларацію за звітний період з долученням до неї заяви та

скарги на постачальника, що є підставою для включення сум податку на додану

вартість до податкового кредиту по податкових накладних оформлених з

порушеннями вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст. Закону України "Про податок на додану

вартість" і позивачем наданим правом викладеним в п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7

Закону України "Про податок на додану вартість" не скористався, тим

самим позбавив себе права на податковий кредит в сумі 37734,00 грн.

Також, відповідач не погоджувався з посилання апелянта на наказ

ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкову накладної

та порядок її заповнення»та зареєстрованого в Міністерстві України 23.06.1997р.

за № 233/2037, так як вони не є обґрунтованими з тих підстав, що відповідно до

ст.8 Конституції України 1996 р. якою чітко визначено «... В Україні визнається

і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну

силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції

України і повинні відповідати їй..». Таким чином, Закон України «Про податок на

додану вартість»має вищу юридичну силу ніж Наказ ДПА України № 165 від

30.05.1997 р., який затвердив «Про затвердження форми податкової накладної та

порядок її заповнення», таким чином господарський суд Сумської області при

прийнятті рішення викладеного в постанові від 17.04.2006 р. по справі

№АС-16/126-06 діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Також відповідач зазначав, що посилання апелянта на абзац 1 п.5

Порядку, є безпідставним, так як Державна податкова інспекція в м. Суми

податкові накладні заповнені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону

України "Про податок на додану вартість", не вважає їх недійсними,

так як це право віднесено до компетенції суду, але податкова інспекція не може

враховувати суми податку на додану вартість за цими податковими накладними

віднесеними до податкового кредиту.

Відповідно до абз.2 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про податок

на додану вартість", «Датою виникнення права платника податку на

податковий кредит вважається: дата здійснення першої із подій..., ... дата

отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку

товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки оригінали податкових накладних оформлених

належним чином були отримані покупцем ПІСЦ «Кварк»під час перевірки, тобто

наприкінці жовтня 2005 р., що підтверджується листами-поясненнями апелянта, то право

включити суми податку на додану вартість по даних податкових накладних виникає

у апелянта в жовтні 2005 р., який не входить до перевіряємого періоду ( з

01.01.2004 р. по 30.06.2005 р.). Отже, апелянтом завищено податковий кредит на

загальну суму 37734,00 грн. в наслідок віднесення до податкового кредиту сум

податку на додану вартість по податкових накладних заповнених з порушенням

вимог Закону (не пронумеровані),чим порушено п.п.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону

України " Про податок на додану вартість ", що також підтверджується

книгою придбання товарів (робіт, послуг) позивача, витяг з якої долучено до

судової справи, в якій не вказані номери вищевказаних податкових накладних.

На підставі вище викладеного, відповідач вважав, що донараховано

податок на додану вартість і застосовано штрафні санкції до позивача вірно, а

податкові повідомлення-рішення податкової інспекції № 0002372302/0/51827 від

16.11.2005 р.,(№ 0002372302/1/51827 від 09.12.2005 р, № 0002372302/3/51827 від

03.02.2006 р.) повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін,  дослідивши доводи апеляційної

скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що

працівниками ДПІ в м. Суми було проведено планову документальну перевірку

дотримання вимог податкового законодавства ПІСЦ «Кварк» за період з

01.01.2004р. по 30.06.2005р. За результатами перевірки складено акт №

632/235/21127271 від 07.11.2005., в якому встановлено, що підприємство в

порушення п.п.7.2.1. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок

на додану вартість» віднесло до податкового кредиту податкові накладні,

отримані від контрагентів, які не відповідають вимогам чинного законодавства,

що стало підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування

штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 56601 грн. На підставі

акту було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002372302/0/51827 від

16.11.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку

на додану вартість в сумі 37734 грн. та 18867 грн. штрафних санкцій. Зазначене

податкове повідомлення - рішення позивачем було оскаржено, за результатами

розгляду скарг винесено податкові повідомлення-рішення № 0002372302/1/51827 від

09.12.2005 р., № 0002372302/2/51827 від 29.12.2005 р. та № 0002372302/3/51827

від 03.02.2006 р. щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 37734 грн.

і застосування штрафних санкцій в сумі 18867 грн., а скарги залишено без

задоволення.

Донарахування податку на додану вартість в сумі 37734 грн.

здійснено шляхом виключення з податкового кредиту сум податку на додану

вартість по податкових накладних, які заповнені з порушенням вимог щодо їх оформлення,

відповідно до    п.п.7.2.1. п.7.2.,

п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану

вартість".

Позивач має право на податковий кредит, по витратах, які

підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.7

Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про

податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового

кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів

(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивач вважає, що відповідальність за достовірність зазначених у

податкових накладних даних несе продавець.

До складу податкового кредиту позивачем були включені податкові

накладні, що заповнені з порушенням вимог щодо їх оформлення:

Дочірнє підприємство «ЮДіКом" м. Київ код 32071952 п.н. б/н

від 26.04.2004р. на загальну суму 748,00 грн., в т.ч. ПДВ-124,67 грн. -

проведена в травні 2004р.;

ТОВ «Бест Кард Сервіс»м. Київ код 31201783 п.н. б/н від

16.04.2004р. на загальну суму 68645,40 грн., в т.ч. ПДВ- 11440,91 грн.; п.н.

б/н від 12.05.2004р. на загальну суму 45296,00 грн., в т.ч. ПДВ- 7549,333 грн.;

п.н. б/н від 19.05.2004р. на загальну суму (23026,00 грн., в т.ч. ПДВ- 3837,667

грн.; п.н. б/н від 24.05.2004р. на загальну суму 56582,20 грн., в т.ч.

ПДВ-9430,367 грн.; п.н. б/н від 15.06.2004р. на загальну суму 30841,00 грн., в

т.ч. ПДВ-5140,167 грн.;

КП «Глухівський тепловий район»код 31264398 м. Глухів п.н. б/н від

21.02.2005р. на загальну суму 138,26 грн., в т.ч. ПДВ - 23,04 грн.;

КП ТТУ «Електрон», м. Ромни, код 21109331, п.н. б/н від

01.02.2005р. на загальну суму 2087,00 грн., в т.ч. ПДВ- 347,83 грн., по книзі

придбання товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту віднесена сума ПДВ

-188,33 грн.;

Відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про

податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю

податкову накладну, що має містити: порядковий номер накладної; дату

виписування податкової накладної, повну або скорочену назву юридичної особи або

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку

на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);

місце розташування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис

(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну

або скорочену назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку

податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів,

що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відсутність вищезазначених реквізитів позбавляє покупця права на

включення в податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість на

підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону №

168/97-ВР. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких

витрат  по  сплаті 

податку,  що  не 

підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог

Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок

на додану вартість" у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг)

надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач

таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний

податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для

включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються

копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт

сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), але заява позивачем

до податкової інспекції не подавалась, позивач доказів надання такої заяви не

подав.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на

додану вартість в розмірі 37734 грн., по податкових накладних, які заповнені з

порушенням вимог щодо їх оформлення, тобто на них відсутні порядкові номери,

внаслідок чого підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту на

загальну суму 37734 грн., чим порушено п.п.7.2.1 п. 7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7

Закону України "Про податок на додану вартість". В книзі придбання

товарів (робіт, послуг) позивача зазначені також вищевказані податкові накладні

без номерів, що підтверджує факт отримання позивачем від своїх контрагентів

податкових накладних, заповнених з порушенням вищезазначених вимог Закону

України "Про податок на додану вартість", тому позивач не мав права

включати зазначені операції за звітні періоди, отже відповідач обґрунтовано

встановив порушення та вніс податкове повідомлення - рішення.

 За таки обставин, судова

колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Сумської області від

17.04.2006р. по справі № АС-16/126-06 прийнята у відповідності з матеріалами

справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене

в апеляційній скарзі є необ'єктивними і не можуть бути підставою для скасування

оскарженої постанови.

 На підставі викладеного та

керуючись ст.ст. 195, 196,  п.1 ст. 198,

200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -

ухвалила:

 Апеляційну скаргу залишити

без задоволення.

 Постанову господарського

суду Сумської області від 17.04.2006р. по 

справі № АС-16/126-06 залишити без змін.

  Дана ухвала набирає

чинності з дня її проголошення.

  Роз'яснити сторонам, що

вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної

сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

   Справу направити до

суду  першої інстанції.

                Головуючий

суддя                                                         

Карбань І.С.

Суддя                                                        Бабакова Л.М..

Суддя                                                      

Істоміна О.А.