Рішення

від 12.06.2013 по справі 910/8969/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8969/13 12.06.13 Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області простягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 27 430 гривень 00 копійок

Представники:

від Позивача: Масімова Ельміра Ельдар-Гизи (представник за довіреністю);

від Відповідача: Олешкевич С.В. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області (надалі також - «Відповідач») про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 27 430 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, відповідно до статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» було відшкодовано шкоду у розмірі 25 500 гривень 00 копійок, внаслідок чого до Позивача в порядку статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» та статті 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат в розмірі 25 500 гривень 00 копійок, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки. Крім того Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 930 гривень 00 копійок витрат за послуги аварійного комісара та витрат за правову допомогу у розмірі 1 000 гривень 00 копійок, а також вимога про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/8969/13, розгляд справи призначено на 05.06.2013 року.

30.05.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вмотивоване тим, що Автогосподарство ГУ МВС України в Київській області відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не отримувало копій позовної заяви з додатками, у зв'язку з чим представник не мав змоги підготуватися до судового засідання та виконати в повному обсязі вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

05.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а саме: письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; копія Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

В судовому засіданні 05.06.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити. Представник відповідача підтримав подане 30.05.2013 року клопотання про відкладення розгляду справи та просив Суд відкласти розгляд справи для можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготуватись до судового засідання.

Суд ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись статтями 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та зобов'язання Позивача надати Суду належним чином завірену копію та оригінал для огляду Додаткової угоди № 7 від 23.11.2012 року про надання правової допомоги , оскільки, як вбачається з позовної заяви, заявлена Позивачем матеріальна шкода становить 27 430 гривень 00 копійок, яка складається з регламентної виплати (страхове відшкодування), витрат за послуги аварійних комісарів та надання правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з заявленим клопотанням представника відповідача, витребуванням додаткових доказів по справі, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року відкладено розгляд справи на 12.06.2013 року.

11.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Відповідача копію довідки з ЄДРПОУ, копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довідки про взяття на облік як платника податків, копію наказу про затвердження положення про Автогосподарство ГУМВС України в Київській області, копію положення Автогосподарства ГУМВС України в Київській області, довідку про рахунки в казначейській службі. Також, від представник Відповідача отримано Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати положенням норм чинного законодавства, які регулюють відносини суброгації, при якій перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового відшкодування. Таким чином, оскільки ДТП вчинено 23.03.2010 року, 29.04.2010 року потерпілий Образцов Д.А. звернувся до МТСБУ, а з позовом МТСБУ звернулось до суду 13.05.2013 року, то Позивачем пропущено строк позовної давності за зверненням до суду.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник Відповідача проти позову заперечив та зазначив, що Позивачем пропущено строк позовної давності за зверненням до суду, оскільки до спірних правовідносин потрібно застосовувати положенням норм чинного законодавства, які регулюють відносини суброгації.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12 червня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 08 квітня 2010 року вих.. № 381, виданої ВДАІ по обслуговуванню Броварського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області, 23 березня 2010 року в Київській області, місто Бровари, на вулиці Кірова, біля будинку № 23 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки "Шкода", державний номер 00 66, що належить Автогосподарству ГУ МВС України в Київській області, під керуванням Швеця О.В. та транспортного засобу марки "Форд", державний номер АА 7899 ІВ, який належить Образцову Д.А., під керуванням Образцова Д.А.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Форд", державний номер АА 7899 ІВ, який належить Образцову Д.А. та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» відповідно до полісу № ВС/6589933. Цивільно-правова відповідальність Швеця О.В. на дату скоєння ДТП застрахована не була.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2010 року у справі № 3-1840/2010р. Швеця О.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 400 гривень 00 копійок.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих.. № С10-210/1, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Форд», державний номер АА 7899 ІВ, складає 101 576 гривень 49 копійок

Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ на підставі заяви потерпілого від 21 квітня 2010 року сплатило страхову суму у розмірі 25 500 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 2267 від 21 травня 2010 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник Позивача зазначає, що оскільки відповідно до статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» було відшкодовано шкоду у розмірі 25 500 гривень 00 копійок, то до Позивача в порядку статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» та статті 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат в розмірі 25 500 гривень 00 копійок, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки. Крім того Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 930 гривень 00 копійок витрат за послуги аварійного комісара та витрат за правову допомогу у розмірі 1 000 гривень 00 копійок

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом,власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено судом, в зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись нормами п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону та відповідно до наказу МТСБУ № 1348 21 травня 2010 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ 21 травня 2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілому в розмірі 25 500 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 2267 від 21 травня 2010 року.

Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Суд не погоджується з доводами представника Відповідача про те, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати положенням норм чинного законодавства, які регулюють відносини суброгації, при якій перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового відшкодування, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Отже, враховуючи те, що між потерпілим Образцовим Д.А. та Позивачем не виникали договірні правовідносини, то до спірних відносин не можуть застосовуватись положенням норм чинного законодавства, які регулюють відносини суброгації.

Згідно з пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у останнього виникло право подати регресний позов до суду (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-20гс12 від 27.03.2012 у справі № 58/168).

Судом встановлено, що страхове відшкодування сплачено позивачем 21 травня 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2267. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом 14 травня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності, а тому доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строки позовної давності на звернення до суду є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Як встановлено судом, транспортний засіб марки "Шкода", державний номер 00 66, який на час скоєння ДТП перебував під керуванням Швеця О.В., належав Автогосподарству ГУ МВС України в Київській області. Згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2010 року у справі № 3-1840/2010р., Швець О.В. перебував у трудових відносинах з ГУ МВС України в Київській області.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю марки «Форд», державний номер АА 7899 ІВ, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Враховуючи встановленні обставини справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 500 гривень 00 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара у розмірі 930 гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 40 .3 ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення обставин ДТП, позивачем залучено аварійного комісара, внаслідок чого понесено витрати у розмірі 930 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 1908 від 30 квітня 2010 року.

Відповідно до ст. 33.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно з положеннями ст. 34.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як вбачається з аналізу викладених норм, у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ для визначення розміру збитків під час настання страхового випадку може бути призначений аварійний комісар, який визначає обставини настання страхового випадку та розмір збитків.

В даних правовідносинах, а саме у правовідносинах, що виникли в зв'язку з заподіянням шкоди автомобілю марки Форд», державний номер АА 7899 ІВ, висновок аварійного комісара дорівнює висновку експерта, тобто як зазначено у ст.ст. 33, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик зобов'язаний забезпечити огляд транспортного засобу та виготовлення висновку про розмір збитків аварійним комісаром або експертом. Тобто залучення до визначення розміру збитків аварійного комісара чи експерта є правом страховика (така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/81 від 18.10.2011 та постанові Вищого господарського суду України у справі №25/50 від 22.11.2010).

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара у розмірі 930 гривень 00 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України"), відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано копію платіжного доручення № 4734 від 27 листопада 2012 року, яким підтверджується оплата за надання правової допомоги позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області (04116, м. Київ, вулиця Довнар-Запольського, 10А, код ЄДРПОУ 08563731) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) 27 430 (двадцять сім тисяч чотириста тридцять) гривень 00 копійок, з яких 25 500 гривень 00 копійок сума заборгованості, 930 гривень 00 копійок витрат за послуги аварійного комісара та витрат за правову допомогу у розмірі 1 000 гривень 00 копійок

3. Стягнути з Автогосподарства ГУ МВС України в Київській області (04116, м. Київ, вулиця Довнар-Запольського, 10А, код ЄДРПОУ 08563731) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17 травня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин