Рішення

від 21.06.2013 по справі 905/3852/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.2013р. Справа № 905/3852/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 10.10.2011р.

від відповідача: не з'явився

у справі за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Макіївка

про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є співвласником цілісного майнового комплексу комунального підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 2436,9кв.м., розташованого по АДРЕСА_2, однак, на теперішній час він не може в повній мірі реалізувати своє право власності на частину належного йому нерухомого майна, зокрема, не може використати його для здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної з діяльністю по організації кінотеатру, оскільки, відповідач своїми діями, чинить перешкоди у реалізації прав останнього на належне йому майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

09.10.2012р. між ТОВ «СОЛІД ПЛЮС» (продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (покупці) був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №4401 в реєстрі та зареєстрований у Комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Донецька за реєстраційним №7223357.

За умовами договору продавець продає (передає у власність), а покупці купують (приймає у власність) у рівних частках цілісний майновий комплекс комунальне підприємство «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 2436,9кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та належить продавцю на праві приватної власності (далі предмет договору).

Предмет договору розташований на земельній ділянці загальною площею 0,4617га, кадастровий номер земельної ділянки 1413500000:03:001:0336, яка використовується згідно з договором оренди земельної ділянки від 10.02.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №198, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у місті Макіївка Донецької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 20.03.2012р. за №141350004000556 (п.1.1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, між продавцем та покупцями був підписаний акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 09.10.2012р.

Позивачем до матеріалів справи, наданий висновок вартості майна, будівлі колишнього кінотеатру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, виконаного ПП «Експерт-оцінка» (сертифікат №14346/13), зі змісту якого вбачається, що ринкова вартість спірного об'єкту нерухомості - будівлі колишнього кінотеатру по АДРЕСА_2 складає 283128,00грн. (без ПДВ).

За твердженнями позивача, він неодноразово звертався до відповідача з проханням врегулювати відносини щодо використання спірного приміщення - колишнього кінотеатру, для здійснення ФОП ОСОБА_2 (як співвласника вказаного майна) інших видів підприємницької діяльності, не пов'язаних з діяльністю у сфері культури та розваг.

Проте, відповідач у відповіді на клопотання позивача відмовив останньому мотивуючи свою відмову тим, що такі звернення є необґрунтованими, також, вказував на те, що в даному випадку встановлення якогось спеціального режиму використання цього майна, законом не передбачено.

На думку позивача, ним були вжиті всі заходи до досудового врегулювання спірних взаємовідносин, проте, подальша відмова відповідача щодо врегульованого використання спірного нежитлового приміщення, яке є їх спільною власністю, порушує його права та охоронювані законом інтереси, щодо вільного розпорядження майном, дані обставини обумовили звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 317 Цивільного кодексу України встановлює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

У відповідності із ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством заходів захисту. Під останнім слід розуміти, встановлені законом матеріально - правові примусові заходи, завдяки яким здійснюється захист відновлення або визнання порушених або оспорюваних прав та інтересів.

Статтею 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 статті 357 Цивільного кодексу України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, поділ (виділ в натурі) майна між сторонами правочину не відбувався.

Тому, відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України, опосередковуються права співвласників за взаємною згодою визначити порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

При цьому, в даному випадку, спірність відносин виникла саме щодо фактичного визначення майна, як нежитлового, без врахування його первісного призначення (з моменту будівництва).

Виходячи з ознак об'єкту (за технічним паспортом та висновком експерта щодо вартості майна) - будівля колишнього кінотеатру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, не належить до житлового фонду.

Тому, суд вважає правомірними твердження позивача, що спірне майно є нежитловим.

Як слід, позивач, як співвласник має права на вказану будівлю саме, як об'єкту нерухомості, що відноситься до нежитлових будівель (споруд).

З пояснень представника позивача, наданих під час судового засідання, вбачається, що необхідність захисту прав щодо предмету позову обумовлена запобіганням реалізації відповідачем (співвласником) підприємницької діяльності щодо спірного майна, як в якості житлового приміщення, так і в якості виключно за попереднім призначенням (кінотеатр).

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майного права та інтрересу.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно, є доведеними та, як слід підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на сторін судового процесу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 317, 319, 321, 328, 355, 356, 357, 358 ЦК України, керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати право спільної часткової власності на нерухоме майно літ. А-3, як нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2436,9кв.м., з визначенням часток за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (86156, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (86156, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) по Ѕ кожного.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (86156, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (86156, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2831,28грн.

Повний текст рішення підписаний 26.06.2013р.

Рішення набирає законної сили 08.07.2013р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна