Рішення

від 01.07.2013 по справі 909/677/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 р. Справа № 909/677/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"

юридична адреса: вул. Елеваторна,1, м. Миронівка, Київська область, 08800

поштова адреса: вул.Академіка Заболотного,158, м.Київ, 04143

до відповідача: Приватного підприємства "Ромір", вул. бульвар Північний ім. Пушкіна, буд.5- Б кв. 53, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 120029,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Федорук М.В.-представник, довіреність № 47/Д від 31.05.13р.

від відповідача: Дожук І.Я.-представник, довіреність від 13.05.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 120029,89 грн., з яких: 112743,34 грн. - основний борг за поставлений товар, 2425,06 грн. - пеня, 4861,49 грн. - 30% річних.

25.06.13 в засіданні суду оголошувалась перерва до 01.07.13.

01.07.13 розгляд справи продовжено.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву від 27.06.13 (вх.№10957/13 від 01.07.13), в якому визнав позов, просив не застосовувати штрафних санкцій. Також подав платіжне доручення №129 від 27.06.13 про часткову оплату основного боргу в сумі 48500 грн. та заявив усне клопотання про розстрочку виконання рішення терміном на шість місяців з метою реального його виконання.

Представник позивача просив суд припинити провадження в частині стягнення 48500 грн. основного боргу, інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №ПТ20П/ЧФІФ від 01.03.13 щодо повної оплати вартості поставленого товару. Не заперечував щодо задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

На виконання умов договору поставки №ПТ20П/ЧФІФ від 01.03.13 позивач протягом березня-квітня 2013 року поставляв відповідачу продукцію, за яку відповідач не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 112743,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними, актами прийому передачі продукції (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Слід зазначити, що в податкових накладних у графі "вид цивільно-правового договору" вказано Договір поставки №ПТ20П/ЧФІФ від 01.03.13, тобто, поставка була договірною.

Пунктом 1 додатку до Договору поставки №ПТ20П/ЧФІФ від 01.03.13 сторони погодили, що оплата за товар проводиться протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату заборгованості в розмірі 112743,34 грн. не здійснив.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оскільки відповідачем після звернення позивача до суду сплачено 48500 грн. основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №129 від 27.06.13 (міститься в матеріалах справи), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 64243,34 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до п. 8.3 договору за прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати та 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом встановлено, що нарахований позивачем розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (граничний розмір пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та 30 % річних - наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним .

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором поставки №ПТ20П/ЧФІФ від 01.03.13 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 2425,06 грн. пені та 4861,49 грн. - 30% річних обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином. до стягнення підлягає 64243,34 грн. основного боргу, 2425,06 грн. пені та 4861,49 грн. - 30% річних.

Що стосується заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців, то відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Згідно з п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, враховуючи наведене та беручи до уваги пояснення відповідача, часткову оплату боргу, суд, враховуючи інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення, вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення терміном на шість місяців.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 2400,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Приватного підприємства "Ромір" про стягнення заборгованості в сумі 120029,89 грн. - задоволити частково .

Стягнути з Приватного підприємства "Ромір" (вул. бульвар Північний ім. Пушкіна, буд.5-Б кв.53, м.Івано-Франківськ, 76018, код 36997766) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (юридична адреса: вул. Елеваторна,1, м. Миронівка, Київська область, 08800; поштова адреса: вул.Академіка Заболотного,158, м.Київ, 04143, код 25412361) - 64243 (шістдесят чотири тисячі двісті сорок три) грн. 34 коп. основного боргу, 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п"ять) грн. 06 коп. пені, 4861 (чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 49 коп. - 30% річних та 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 60 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення терміном на шість місяців.

Накази видавати позивачу після набрання рішенням законної сили таким чином:

- 15.07.13 на суму 11920 (одинадцять тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 00 коп. боргу та 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 60 коп. судового збору;

- 14.08.13 на суму 11920 (одинадцять тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 00 коп. боргу;

- 16.09.13 на суму 11920 (одинадцять тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 00 коп. боргу;

- 14.10.13 на суму 11920 (одинадцять тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 00 коп. боргу;

- 14.11.13 на суму 11920 (одинадцять тисяч дев"ятсот двадцять) грн. 00 коп. боргу;

- 16.12.13 на суму 11929 (одинадцять тисяч дев"ятсот двадцять дев"ять) грн. 89 коп. боргу.

Провадження у справі в частині стягнення 48500 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 03.07.13

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"