Постанова

від 05.12.2006 по справі 21/93-на

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/93-НА

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" грудня 2006 р.                                                          Справа №  21/93-НА

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Веденяпіна О.А.

суддів:                                                                        Іоннікової І.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарях                                                            Швидченко О.В. , Войцешуку В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мярковська О.В., довіреність №16-2006 від 01.03.2006 року

від відповідача: Давидко Н.М., довіреність №31104/9/10 від 29.09.2006 року,

                            Єфімова Л.Л., довіреність №31103/9/10 від 29.09.2006 року.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Джемете" (м. Хмельницький)

на постанову господарського суду Хмельницької  області

від "16" травня 2006 р. у справі    

за позовом приватного підприємства "Джемете" (м. Хмельницький)  

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (м. Хмельницький)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому,-

 ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року приватне підприємство "Джемете" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому від 27 березня 2006 року №0001352302/0/973 та №0001362302/0/972, посилаючись на невідповідність їх вимогам чинного законодавства.

Позивач в позовній заяві вказує, що під час ввезення на територію України килимових виробів податок на додану вартість сплачено згідно п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" і в подальшому їх реалізовано із врахуванням та без порушень п.4.1 ст.4 цього Закону, у зв'язку з чим вважає безпідставними висновки податкового органу, а заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість в результаті здійснення вказаних операцій законним та обґрунтованим. Відсутність порушення вищевказаної норми свідчить про безпідставність донарахування податковим органом податку на додану вартість в сумі 23 574,00 грн.

ПП "Джемете" зазначає, що митна служба не могла взяти для визначення митної вартості статистичну оцінку рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, оскільки це не передбачено жодним Законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи та з огляду на відсутність такої статистичної оцінки взагалі.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року у справі №21/93-НА в позові приватного підприємства "Джемете" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, приватне підприємство "Джемете" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що працівниками податкового органу в ході перевірки, з метою визначення бази оподаткування ПДВ, проведено незаконне припущення обґрунтування звичайної ціни на килимові вироби, а саме, що митна вартість килимових виробів, які ПП "Джемете" ввезло на митну територію України, відповідає рівню звичайної ціни.

На думку позивача, оскільки працівниками податкової інспекції не вказано договірну вартість реалізованих ним килимових виробів, як базу оподаткування, то відповідно до п.п.1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковий орган повинен довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Крім того, ПП "Джемете" зазначає, що місцевим господарським судом не враховано вимоги п.п.1.20.10 вищевказаного Закону, згідно з яким донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а працівники податкової інспекції не мали правових підстав визначати суму податкового зобов'язання за непрямими методами і тому діяли не у спосіб, передбачений законодавством.

Позивач вказує, що обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку має право на податковий кредит, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань на килимові вироби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з того, яка митна вартість по них була задекларована в декларації митної вартості при проходженні митних процедур, суперечить чинному законодавству.

Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів, викладених в скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що доказів, які б підтверджували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не надано та при судовому розгляді не встановлено.

Крім того, місцевий господарський суд вважав необґрунтованим посилання позивача про застосування непрямих методів, оскільки статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу та зазначив, що Законом України "Про Єдиний митний тариф" визначено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив.

Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства "Джемете" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, заявленого у декларації за грудень 2005 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2006 року № 1509/23-3/32179670.

Перевіркою встановлено, що в грудні 2005 року ПП "Джемете" імпортувало на митну територію України килимові вироби згідно контракту №2 від 28.06.2003 року від СМТ.ІРLIК ve Gіdа SАN, ve ТІС LТD. SТІ, м. Газіантеп, Туреччина, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (перелік ВМД наведено у додатку до акта №3).

На момент митного оформлення килимових виробів на зазначений товар діяли мінімальні митні ціни, які перевищували ціни поставки, визначені в контракті №2 від 28.06.2003 року. При розмитненні килимів, ПП "Джемете" сплачувало митним органам податок на додану вартість із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажно-митної декларації. При цьому митна вартість вказана у ВМД є вищою від фактурної вартості вказаної у графі 22 ВМД.

При поставці килимових виробів на митній території України база оподаткування ПДВ ПП "Джемете" розраховувалась виходячи з їх контрактної (фактурної) вартості.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" в грудні 2005 року позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість на 155 670,00 грн. за рахунок того, що договірна ціна поставки килимових виробів нижче їх звичайної ціни, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 31 134,00 грн.

Встановлено завищення бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок в банку в грудні 2005 року на 27 786,00 грн., та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками грудня 2005 року на 23 574,00 грн.

На підставі вищевказаного акта ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2006 року №0001352302/0/973, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 646,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 23 574,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7 072,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2006 року №0001362302/0/972, яким позивачу на 27 286,00 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її обґрунтованість.

При цьому виходить із наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

П.1.18 ст.1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає вищезазначена норма, позивач продавав килимові вироби у перевіряємий період, а доводи податкового органу про порушення підприємством п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими.

Чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Крім того, у відповідності до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Податковий орган не мав правових підстав, передбачених п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб передбачений Законом.

Отже, обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, позивач мав право на податковий кредит згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Нарахування ж податкових зобов'язань на килимові вироби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з їх митної вартості є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

Отже, висновки господарського суду першої інстанції про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку в грудні на 26 786,00 грн. та заниження суми ПДВ на 23 574,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в грудні 2005 року, не відповідають обставинам справи, а оспорювані податкові повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а судове рішення - скасуванню.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п.6 і7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Джемете" задовольнити. Скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2006 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов приватного підприємства "Джемете".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому № 0001362302/0/972 від 27 березня 2006 року та № 0001352302/0/973 від 27 березня 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Джемете" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122, р/р 260064928 в АППБ "Аваль", м. Хмельницький, МФО 315966, Код ЄДРПОУ 32179670) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий   суддя                                                              Веденяпін О.А.

 судді:

                                                                                           Іоннікова І. А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

Віддрук.2 прим.

1 - до справи

2 - в наряд