Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/1966/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1966/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТзОВ "Інтер-ГТВ" до ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Виштак Ю.М., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Інтер-ГТВ" про стягнення з ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" суми основного боргу у розмірі 188 300,00 грн., пені в сумі 14372,54 та 3% річних в сумі 3 013,80 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

29.12.2011 року між ТОВ "Інтер-ГТВ" (позивач по справі; продавець) та ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" (відповідач по справі; покупець) було укладено договір купівлі-продажу №378.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача продукцію - рукав гумовий для тормозної системи, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № 262198 від 19.09.2012р., через представника Шахрова О.О., який діяв згідно довіреності № 117 від 19.09.2012р., було відвантажено товар - гумові технічні вироби (рукава) на загальну суму 201 103,20 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору купівлі-продажу № 378 від 29.12.2011 року, оплата за товар здійснюється на підставі рахунку-фактури, виставленої продавцем по факту поставки з відтермінуванням платежу до 3 (трьох) банківських днів у національній валюті України по банківських реквізитах продавця, зазначених у договорі.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати одержаного товару, відповідачем, було частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 12 803, 20 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 188 300,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме претензійного листа № 44/3066 від 19.12.2012 року (копія міститься в матеріалах справи), позивач звернувся до відповідача з вимогами погасити існуючу заборгованість за договором.

У відповіді на претензію за № 27/2013 від 25.01.2013 року, відповідач визнав свою заборгованість, яка на той момент складала суму у розмірі 191 103, 20 грн. та зобов'язався погасити її у термін до 31.03.2013 року.

Але, всупереч прийнятим зобов'язанням щодо повного погашення існуючого боргу, відповідачем було сплачено лише 2 803,20 грн., і станом на день звернення до суду, сума основного боргу у розмірі 188 300,00 грн. залишається несплаченою.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №378 від 29.12.2011 року не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 188 300,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.3. договору № 378 від 29.12.2011 року, за порушення строків оплати передбачені зобов'язання у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від суми (заборгованості) несплаченого товару.

Так, відповідачу за порушення строків оплати товару відповідно до розрахунку нараховано пеню у розмірі 14 372,54 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14 372,54 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 3013,80 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електрична та тепловозна тяга" (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 15, офіс 1, код ЄДРПОУ 34045149, р/р № 26008000098925 в ПАТ „Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (09114, Київська область, м.Біла Церква, вул. Леваневського, 85, код ЄДРПОУ 31781365, р/р № 26001013000659 в AT „Сбербанк Росії", м.Київ, МФО 322313) суму основного боргу у розмірі 188 300,00 грн., пеню в сумі 14 372,54 грн., 3% річних в сумі 3 013,80 грн., судовий збір в сумі 4 113,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/1966/13-г