Рішення

від 25.06.2013 по справі 922/2068/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.Справа № 922/2068/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "БудМакс" до ТОВ "Трейд Сервіс Інвест", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Потапов А.В., за дов.

відповідача - Гончаров Р.О., за дов.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "БудМакс" про стягнення з ТОВ "Трейд Сервіс Інвест" загальної суми заборгованості у розмірі 18 867,98 грн.

В судовому засіданні 12.06.2013 року було оголошено перерву до 25.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав копії платіжних доручень про часткову сплату відповідачем суми заборгованості, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні позовні вимоги визнає частково.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01.02.2012 року між ТОВ "БудМакс" (позивач по справі, Постачальник) та ТОВ "Трейд Сервіс Інвест" (відповідач по справі, Покупець) було укладено договір поставки №26/01. Відповідно до умов якого (п.1.1.) Постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) на умовах даного Договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (надалі - Товар) у власність Покупцю (відповідач), а Покупець зобов'язується прийняти Товар у власність і оплатити його на умовах даного Договору.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідача Товару на загальну суму 18 369,70 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.2. Договору, де передбачено наступне: «Покупець зобов'язується оплачувати Товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання відповідної партії Товару від Постачальника.»

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання в частині сплати грошових коштів за поставлений товар не виконав, внаслідок чого станом на 19.04.2013 року виникла заборгованість у розмірі 16 043,95 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу за Договором поставки у розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 31.05.2013 року та №53 від 12.06.2013 року, які долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 043,95 грн., то вони обґрунтовані наданими до матеріалів справи документами, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2. Договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати Товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості Товару за кожен день прострочення до дати повної оплати Товару, а також додатково 20% річних від суми неоплаченого в строк Товару за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов'язання.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені та 20% річних відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 210,30 грн. та 20% річних в сумі 1 613,73 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД СЕРВІС ІНВЕСТ» (61070, м. Харків, Набережна Червоношкільна, буд.16, кв.37, кім. 100/2, код ЄДРПОУ 33410730, р/р 26000052300733 в ХГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМАКС» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, Літера «А», код ЄДРПОУ 32376008) суму основного боргу у розмірі 10 043,95 грн.. пеню в сумі 1 210,30 грн., 20% річних в сумі 1 613,73 грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 000,00 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повне рішення складено 27.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/2068/13