Ухвала

від 22.01.2009 по справі 2-а-551/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції - суддя Панас Н.Л.                                Доповідач -

Г.А. Колеснік

Пролетарський районний суд м. Донецька

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2009

року                                                                         

Справа 2-а-551/08/0542

            Донецький апеляційний

адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді: Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Шаптала Н.К, 

при секретарі

судового засідання: Агейченковій

К.О.,

за участю:

представника

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до

Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м.

Донецьку ради - про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за

2002-2005 роки, 

за

апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення

Ворошиловської районної в м. Донецьку ради на постанову Пролетарського

районного суду м. Донецька від 31 жовтня 2008 року, -    

ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернулася до Пролетарського

районного суду м. Донецька з позовом про стягнення з Управління праці та

соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради

щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з норм Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» за 2002-2005 роки у розмірі 3893, 50 грн. 

Постановою Пролетарського районного суду м.

Донецька від 31 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь

позивача за рахунок коштів Державного бюджету допомогу на оздоровлення за

2003-2005 роки у розмірі - 3343 грн. В іншій частині задоволення позовних вимог

було відмовлено.

Суд 

першої інстанції  виходив з того,

що Законом України «Про статус та 

соціальний захист громадян, які 

постраждали  внаслідок

Чорнобильської  катастрофи»

передбачена  виплата  щорічної 

допомоги  постраждалим 1

категорії, інваліду ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 

4  мінімальних  заробітних 

плат.

Управління 

праці  та соціального захисту

населення подало  апеляційну  скаргу 

на  рішення суду першої інстанції,

в якій просить скасувати постанову Пролетарського районного суду м. Донецька

від 31 жовтня 2008 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою

відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.     

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що

судом  першої інстанції  порушено 

норми матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови. Згідно

Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської  катастрофи»  застосування 

норм  цього Закону проводиться у порядку,

встановленому  Кабінетом Міністрів

України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України         № 836 від 26.07.1996 року та Постанови

Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року позивачу і виплачувалася

допомога на  оздоровлення.

В судовому засіданні представник

відповідача підтримала доводи апеляційної скарги.

Позивач письмово просила розглянути справу

без її участі.

                Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи

апеляційної скарги,  вважає, що

апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення

Ворошиловської районної в м. Донецьку ради задоволенню не підлягає, з наступних

підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що

позивач є  учасником ліквідації наслідків

аварії на Чорнобильської АЕС, як постраждалий 1 

категорії, інвалідом ІНФОРМАЦІЯ_1 

внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічну

допомогу на оздоровлення згідно Закону України «Про статус та соціальний захист

громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» в розмірі  4 

мінімальних  заробітних  плат.

            Висновки суду першої

інстанції щодо розміру мінімальних зарплат, які повинні  бути виплачені позивачу, відповідають нормам

Закону України «Про статус та соціальний 

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи», отже судом правильно нараховані

суми щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з мінімальної заробітної  плати, 

яка  діяла на момент  виплати 

допомоги  позивачу.

              З матеріалів справи вбачається, що допомога

у 2003, 2004 та 2005 роках виплачувалась у розмірах, які не відповідають

Закону. Судом стягнута недоплачена сума згідно норм Закону і  зараховано суми,  які позивач отримав на оздоровлення за

цей  період.

Доводи відповідача про те, що матеріальна

допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів,

які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року

та Постановою Кабінету  Міністрів України

№ 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути 

взяти до уваги, як необґрунтовані.

Законом «Про державні соціальні стандарти

та Державні соціальні гарантії»  

передбачено, що мінімальний розмір заробітної  плати 

визначається  виключно  Законами України. При цьому  Закони, які встановлювали мінімальні

заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування  норм статті 

48  Закону України «Про

статус  та соціальний  захист громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».

Виходячи з принципу адміністративного

судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними

нормативними актами, яким є Постанова Кабінету Міністрів України, при вирішення

даного спору треба застосовувати  

безпосередньо  норму  ст. 48 названого вище  Закону України «Про  статус 

і соціальний  захист  громадян, 

які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

Доводи

апеляційної скарги про те, що ст.62 Закону України «Про статус  та соціальний 

захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи» питання  обчислення розміру виплат віднесено до

компетенції Кабінету Міністрів є також 

необґрунтованими, оскільки Законом це 

не передбачено,  і навпаки,

Законом передбачено обов'язок 

Кабінету  Міністрів України здійснювати

застосування цих норм Закону.

            Колегія суддів також, не

приймає доводи відповідача щодо застосування у межах спірних відносин, річного

строку для звернення до суду, оскільки обов'язок держави перед громадянами за

шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону

України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи». Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на

себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати

її, у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх

сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та

інших актів законодавства України.

            Відповідно до пункту 3

частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не

поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров'я або смерті.

                Приписами частини 2 статті 99 КАС України, передбачено

застосування річного строку для звернення до суду у випадку, якщо законом не

встановлено інше. Інше, як свідчить аналіз даних норм, встановлено. 

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно

встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм

матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не

має.

            Керуючись статтями 198, 200 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:

            Апеляційну скаргу Управління праці

та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради -

залишити без задоволення.                

            Постанову Пролетарського районного

суду м. Донецька від 31 жовтня 2008 року про часткове задоволення позовних

вимог ОСОБА_2 - залишити без змін.                        

Ухвала суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого

адміністративного суду України   протягом

одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції.

Колегія суддів:   Г.А. Колеснік                Д.В.

Ляшенко                         Н.К.

Шаптала

З оригіналом згідно

                        Суддя:                                      Г.А.

Колеснік